Що спільного між "терактом" у Придністров’ї та протестами в Грузії - Олексій Голобуцький

Інформація про те, що у Придністров’ї нібито запобігли замаху на "президента" Красносільського, задуманому (хто б сумнівався!) СБУ, говорить про те, що росіяни намагаються то тут, то там створити нову "гарячу точку". То великий шум із приводу "диверсантів" у Брянській області, то з приводу "українського сліду" у підриві трубопроводів "Північний потік".

Зараз, може, з’явиться версія, ніби Україна хоче запровадити обмежений військовий контингент у Придністров’ї, захопити величезні склади з боєприпасами, які там розташовані. Докорінно вирішити цю проблему. Тим більше, що технічно це досить просте завдання.

Певна річ, Москва хотіла б, щоб у Молдові прийшли до влади проросійські сили. Але сьогодні це неможливо. Доводиться, схоже, намагатися "підпалити" Придністров’я. Наші, зрозуміло, заперечують усе. І захід до Брянської області, і підрив "потоків", і види на так звану ПМР. А що там було насправді, ми, можливо, дізнаємось після війни.

Поки що можна констатувати, що Придністровський кейс може хитнутися в будь-який бік. Є логіка військова, політична. У якій зараз діє, зокрема, наше керівництво, важко зрозуміти.

Звичайно, мати в тилу такий анклав як ПМР нам, м’яко кажучи, незручно. Однак і починати там якісь активні дії з непередбачуваним результатом – теж затія так собі. Тож прогнозувати щось зараз, у ситуації війни, зокрема інформаційної, неможливо.

Вибухнуть склади, знісши, за прогнозами фахівців, кілька містечок – буде одна ситуація. Спробує Кремль якось далі "хитати" власне молдавську владу через "вулицю", через проросійські сили — інша.

Однозначно лише те, що Москва втрачає вплив на регіони, країни, які раніше вважала "своїми". Ми ж бачимо, що сталося в Грузії зі спробою проросійського уряду протягнути закон про "іноагентів", подібний до того, що використовує росія для придушення інакодумства.

Вірменія, Казахстан, Грузія, Молдова/Придністров’я — ми бачимо, як швидко рф втрачає там свої позиції. Чим більше вона затягується у війну проти України, тим слабшою стає її хватка на пострадянському просторі. Особливо в таких невеликих країнах як Грузія, Вірменія, Молдова, де росія вважалася геополітичним гравцем вищого рівня. А тепер вона швидко втрачає цю роль. Судомно її маріонетки, в тій же Грузії, намагаються підігравати Москві (займаючи явно не ту позицію по відношенню до російсько-української війни, яку слід, враховуючи сумний грузинський досвід; перетворившись на портал для обходу росії санкцій), просувати зручні Кремлю закони. І нариваються на жорсткий опір. Такі проросійські "ляльки" – що у Грузії, що у Придністров’ї – чудово розуміють, що якщо втратить владу, їм усе згадають. Тому намагаються тримати владу максимально сильно, починаючи приймати, як у тій же Грузії, відверто безглузді та проросійські закони. Які, зрозуміло спочатку, викличуть протест.

Або, як, швидше за все, було в Придністров’ї, інсценувати "замах", щоб налякати народ та еліти, змусити згуртуватися навколо тих, хто зараз біля керма.