Африканський хід: путін відправив до Києва свою підтанцьовку - Андрій Сенченко

Нардеп V, VI та VII скликань, ексзаступник голови Радміну Автономної Республіки Крим Андрій Сенченко пояснив "Телеграфу" причину візиту африканських делегацій

Візит до Києва південноафриканської делегації з "мирним планом" припинення російсько-української війни пройшов під акомпанемент нової ракетної атаки з боку країни-агресора.

Не слід шукати логіку в діях кремля, вона там останніми роками не проглядається. Але треба розуміти, що африканські "мирні ініціативи", які багато в чому йдуть у проросійському ключі, — це результат упущень української дипломатії за всі роки нашої незалежності.

По суті, наша присутність в Африці була дуже обмеженою. І просування українських інтересів на цьому континенті практично не відбувалося. Більшість африканських країн, їхніх лідерів, не кажучи вже про звичайних громадян, сприймають Україну, як сприймали нас у Європі 30 років тому — таку собі незрозумілу освіту, одну з багатьох, що відкололися від СРСР.

Такий і сьогоднішній рівень розуміння України в Африці. При тому, що там дуже активні, послідовні та ефективні китайці. Вони багато інвестували туди. І тут питання не тільки і не стільки економічних інтересів КНР, а й важливості для Пекіна домінувати на цьому континенті. Де раніше домінував Захід, залишивши чимало неприємних спогадів.

А оскільки Китай зараз досить щільно співпрацює у стратегічних питаннях із росією, яка, по суті, виступає на підтанцьовуванні у Китаю (з погляду просування китаєцентричного світу), то й вояжі низки африканських лідерів (Європа — Україна — росія) — це продукт спільних зусиль Пекіна та Москви.

І це тиск на Україну. Спроба якось розв'язати проблему кримінального переслідування путіна, яка на повний зріст постала перед кремлем з березня минулого року після видачі ордера на його арешт Міжнародним кримінальним судом.

А також ще одна спроба, яка точно не увінчається успіхом, посадити Україну за стіл переговорів на кремлівських умовах. Це ні до чого не призведе. І кремль сам, схоже, це розуміє, влаштувавши ракетну атаку на Київ під час перебування там африканської делегації.

Навіщо всі ці "миротворчі ігри" росії — зрозуміло. Вона — країна-ізгой. Принаймні у західному світі. путін вже не просто нерукостислий для більшості країн, а й — людина, яку розшукують за ордером МКС. Міжнародний воєнний злочинець. Ось і наймає росія, яка підтанцьовує Китаю, свою підтанцьовку з Африканського континенту (через їхню бідність, багато в чому — корупційність, певні важелі російського впливу там) — в ім’я захисту своїх інтересів і захисту злочинця, який стоїть на чолі російської держави.

Логіка цих організованих вояжів у тому, що в них ніби є світова спільнота. І африканські країни є частиною її. І ця частина не поділяє думки решти світу щодо дії рф і путіна особисто. Це конструкція, яку в кремлі сформулювали і намагаються таким чином її просувати. Причому треба розуміти, що ця делегація — лише частина Африки, з якою більше попрацювала рф, куди в останній рік зачастив її міністр закордонних справ — лавров. А є й інша частина, що не особливо піддається впливу росії.

Уся ця ситуація – сигнал Україні. Потрібно бути в рази активнішим на міжнародній арені. Те, що наше МЗС лише в останній рік почало докладати зусиль на тому ж африканському напрямі, — уже добре. Але реакція, звісно, запізніла. Важливо тепер зміцнювати свої позиції і в Африці, і в Азії, і в Латинській Америці, і в Китаї, де ми явно недопрацьовували десятиліттями.