Блогер, головний редактор "Петро і Мазепа" Макс Гадюкін пояснив, чому Україні треба потрапити до Альянсу
Не хочеш у НАТО? Будеш у Росії. Або у сірій зоні, але відбиваючись від Росії.
Вчора я написав по-доброму. Бачу, багато читачів не вкурили. Певна річ, хочеться в Альянс тут і зараз, чисто за подвиги цієї війни. А якщо не можеться?
Тоді два варіанти. На всіх образитися або йти до НАТО.
Повторюся, варіантів лише два. НАТО чи РФ. Ну не буде сильної позаблокової України, адже така вже була. Підсумок не сподобався. Адже на той час у нас сильно крали і позаблокову зброю штовхали за ціною сірників. Потім був 2014 рік.
У НАТО є країни, що сьорбнули горя. Вони нас розуміють. І все ж таки відповідали всім критеріям при вступі.
Не факт, що вони так само били б Росармію. Факт у тому, що набагато точніше вони випалили корупцію та знищили якісь рудименти совка. Я знаю, про що говорю. Здебільшого нас розуміють ті, хто пам’ятає запах радянської окупації.
А є в Альянсі країни, що зажерлися. Чим далі на захід, чим далі від Росії – тим більше розслаблені.
Дехто не хоче нас брати. Або бачать нас частиною нового СРСР, щоб сторічному Кісінджеру було простіше орієнтуватися. Ми їм заважаємо, бо вижили. Що з нами робити – вони не знають.
Але Україна дає їм шанс дої**тися. Сама.
Як? Наприклад, ні**ра не робить із корупцією. Демонстративно. І ліпить вертикаль влади там, де до 2019 року відбувалася децентралізація у реальному трактуванні. Ламає працююче. Будує те, що не працюватиме.
Україна начебто подає сигнал. Якщо не хочеш пропустити нас до НАТО, ось три вагони приводів. Вибирай будь-який, хвіст трубою.
Якщо приводи не прибрати – Росія нас з’їсть рано чи пізно.
Перефразую. Коли під носом п***ять гуманітарку, а ви йдете повз — це один з приводів. Корупція рідко залишається у сірниковій коробці. Вона зростає. Набухає і пускає коріння там, де нікому до неї не діло.
Виявіть інтерес. Це є ціна існування країни.
Без НАТО нам пи**а. Якщо хочете в НАТО, цього не повинно бути. Принаймні, помітно. Корупція є скрізь, просто наша ох**ла зовсім.
І не здумайте ображатися на Захід. Зараз багато хто побіжить місити розчарування на тісті "А ви мені повинні". Виграє від цього не Київ. І не Варшава, і не Брюссель. Куш зрубає країна зі столицею у Москві.
Хочете такого? Особисто я – ні. А що хочу, то це перемогти, потрапити до НАТО і застати розпад Росії.
До речі, якщо ми не в НАТО, розпаду РФ не буде. А на**я. Вона збиратиме сили для походу на сильну позаблокову Україну. Не факт, що переможе. Але шкоди завдасть.
І ви знаєте, хто винний. 2022 року ми домовилися не чіпати владу. Не заважали. Не лізли.
Підсумок: на армію грошей немає, зате Уе*анцев пиляє кеш з бізнесу. Там грошей до пі**и. Незалежні органи влади підім’яті під Єрмака. А якщо в облраді "слуги" не кермують – там роздають повістки. Ось це стандарти, тих хто хотів в НАТО?
Ні. Стандарти, що ох**вших без НАТО.
Тих, кому в НАТО не можна. Там не спрацюють схеми, не обілетять фірму-ляльку, не позолотять ручку.
Нам у НАТО треба. Владі – мабуть, не дуже.
Інакше з 2019 року ми корупцію п**или б, а не пилили оборонку і в асфальт гроші закочували. Асфальт, до речі, на білоруському бітумі. Президенту дали інші відсотки і подарували парламент, с*ка. Де результат, вашу мать? А ось він.
І хтось винний. То ковід заважає, то ще щось, одні перешкоди. Тільки Колі Тищенко за***сь. Жаль, країна – не Коля Тищенко.
Президент ще має контроль над Радою. Успіху, бл*дь — вперед, боріться з тим, що нас не пускає в НАТО. Вперед з піснею. Бо поки що правляча партія лідирує за кількістю колаборантів у своїх лавах, хоча треба було б в іншому.
Читачі, ау. Досить репостити цитати великих Зеленських. Ці великі нас до НАТО не довели, допоки ми не лізли – мабуть, треба допомогти.
А якщо влада не впорається, її замінять. І, якщо відіб’ємось від РФ і не потрапимо на Захід, замінять криваво.
Адже ви не уявляєте скільки злості навколо. Праведний гнів. Люди віддають для перемоги все, щоб влада знову призначила когось винним замість себе. Не знаю скільки зброї залишиться на руках після війни. Думаю багато.
Джерело: пост Гадюкіна у Facebook
Думки, висловлені в рубриці блоги, належать автору.
Редакція не несе відповідальності за їх зміст.