"Телеграф" побував у ізоляторі, де утримують Колю Харківського: як СІЗО виглядає зсередини (фоторепортаж)

За останній час Харків потрясли кілька аварій: з 16-річним Миколою Харківським, харків’янином під наркотиками, який збив дітей на перехресті, водієм фури, що розчавила таксі на Окружній… Зазвичай всі підозрювані в таких ДТП або ж іншого роду злочинах потрапляють до державної установи "Харківський слідчий ізолятор", що знаходиться неподалік станції метро "Південний вокзал".

"Телеграф" побував у СІЗО в Харкові, де раніше перебували винуватці страшної аварії на Сумській Олена Зайцева та Геннадій Дронов, а зараз чекає вироку Микола Харківський. За якими правилами живуть ув’язнені – докладніше у нашому матеріалі.

Цифри на вікнах і коти

Високий паркан, датчики руху та запис усіх паспортних даних на вході – територія СІЗО ретельно охороняється і просто так сюди не зайти (як і не вийти). На вході пахне хлоркою, а під час відкриття дверей чутно специфічний дзвін.

Як розповідає заступник начальника установи Дмитро Холод, який працює тут понад 20 років, зараз в ізоляторі перебуває 1650 осіб при плановому наповненні у 2020. Хоча рух, за його словами, величезний. У середньому протягом року через харківське СІЗО проходить близько 55 тисяч людей. Бувало, показник наповненості перевищував чотири тисячі. Як пояснив Холод, ситуація змінилася, зокрема, через нові норми законодавства. Якщо раніше в одній камері могло перебувати 40-50 осіб, то зараз у великомісній – не більше 18. Але переважно тут маломісні камери, в яких перебуває від двох до восьми осіб. У штаті СІЗО налічується 230 працівників.

На подвір’ї СІЗО розташований Храм Покрови Пресвятої Богородиці. Приблизно на цьому ж місці до 1978 року приводили до виконання вирок найвищої міри – страту. Нині про це нічого не нагадує.

Тут (та й по всій території) спокійно гуляють коти. Співробітники кажуть, що завдяки тваринам немає мишей та щурів.

З боку вулиці на будинках ряд цифр біля вікон: так можна визначити розташування тієї чи іншої камери.

Законодавство про попереднє ув’язнення передбачає роздільне утримання всіх категорій громадян: засуджені перебувають окремо від тих, хто ще під слідством; жінки – від чоловіків; ті, хто вчинив злочин уперше — окремо від рецидивістів; діти – у своєму корпусі. З понад 1500 осіб, які тут утримуються, лише 112 жінок та 12 дітей.

Доставка у камеру та перукарня

Перше місце, куди потрапляє новоприбула особа – збірне відділення. Там людину оглядають, із нею працює психолог.

Поруч із цією кімнатою кабінет, де затриманого фотографують, а також знімають його відбитки пальців. Роблять це за допомогою спеціального розчину, але співробітники давно мріють про автоматичний сканер.

"Якщо театр починається з вішалки, то в’язниця – з банно-прального комбінату та харчоблоку", — каже Холод і веде нас на екскурсію в один із корпусів.

Видно, що у приміщеннях нещодавно пройшов ремонт, закуплено нове обладнання. З коштами, розповідає заступник начальника, допомогла мерія міста Харкова, виділивши для цих цілей понад мільйон гривень.

Ми проходимо повз пральних та сушильних машин у ще одну кімнату. Як виявилося, це перукарня.

Далі йдемо в харчоблок. Як розповідає завідувач їдальні Ігор Потапов, у СІЗО передбачено триразове харчування. В меню: картопляне пюре з м’ясом на сніданок, ячневий суп, кукурудзяна каша з м’ясом та салат зі свіжої капусти на обід, каша пшенична з м’ясом – на вечерю. М’ясний асортимент зараз представлений яловичиною, є в раціоні й риба.

"Мінтай заїхала, а був морський окунь. Ми так удома не харчуємося! Вибираємо оселедця, щоб подешевше", — додає Потапов.

Їдальня поділена на м’ясний, рибний, овочевий цех. Загалом, все як у звичайних їдалень — тільки без обідніх столів. Якщо в колоніях усі ув’язнені харчуються в одному приміщенні разом, то в СІЗО діє інша система. Приготовлені страви поміщають у спеціальні термоси, а потім розносять камерами.

Варто сказати, деякі ув’язнені від їжі відмовляються.

"Деякі звикли харчуватися домашньою їжею або в ресторанах, — каже Холод. — Законодавчо це дозволено, будь ласка, хоч щодня можна харчуватися з передач, якщо можете собі таке дозволити".

Зазначимо, що у СІЗО самостійно випікають хліб. Причому не використовують розпушувачів або ароматизаторів, а лише борошно першого сорту, воду та сіль. Хліб видається один раз на день по 593 грами кожному ув’язненому. Аромат свіжого хліба відчувається ще на вулиці! Ми не змогли відмовитися від пропозиції почастуватись шматочком: хліб мʼякий, смачний та ситний.

Куди б не заходили – сушильний зал чи їдальня – всюди кипить робота. Зазначимо, що працюють ув’язнені. Так, у СІЗО функціонує відділення соціально-психологічної служби з господарського обслуговування. Засуджені готують та роздають їжу, прибирають, розвантажують, ремонтують… Усі отримують заробітну плату. "Мінімалка" складає 6 тисяч гривень, але жодної "готівки": кошти виплачуються на особові рахунки. Гроші зазвичай переказують рідним або спрямовують на погашення позовів чи оплати аліментів.

"Сюрпризи" від бабусь: крихітні телефони та наркотики

Жорсткий контроль при вході до СІЗО проходять не лише відвідувачі, а й усі передані речі. В середньому за день сюди надходить близько 60 передач, а посилок приблизно сотня. На території працює як "Укрпошта", так і "Нова пошта".

Можна передавати будь-які продукти харчування, не домашнього приготування і такі, що не потребують термічної обробки, також дозволені продукти, що швидко готуються. Звісно ж, передають одяг, взуття…

У кімнаті прийому передач, де працює кілька співробітників, нас зустрічає інспектор Любов Базавлук. Вона розповідає, що часом передачі доводиться розрізати на кілька частин, тому що в них часто ховаються знахідки. Найпопулярніші: наркотики, телефони, спиртне. До речі, всі порушення фіксуються, а найкреативніші інспектори фотографують. Знімків накопичилося вже пристойно!

"Вчора знову були наркотики – у рибі, згорток під жабрами. Зараз багато наркоманів, тому часто знаходимо у посилках заборонені речовини. "Траву", наприклад, ховають у зеленому чаї. Але вона пахне або відрізняється за кольором. Якщо вже сумніваємось, можемо підпалити – запах буде. До речі, запах "трави" я тільки тут, на роботі, дізналася (сміється. – Авт.). Зараз з’явилися нові синтетичні наркотики, які треба в меншій кількості, їх шукати важче. А ще такі маленькі телефончики передають, розміром із флешку. Враження, що їх спеціально для в’язниці вигадали", — перераховує Базавлук.

Ще тут є спеціальна машина, яка перевіряє речі, як в аеропортах.

Паспортні дані того, хто передає щось у СІЗО, документуються. Іноді з передачами приходять, як розповідає інспектор, бабусі – звичайнісінькі на вигляд. Виявляється, знайомі засуджених використовують людей похилого віку, які часто потребують грошей, щоб ті виконували роль "кур’єрів" і передавали ті ж наркотики.

Режим дня у СІЗО

Підйом у СІЗО – о 6 ранку під Гімн України. По гучномовному зв’язку оператор каже: "Увага, в установі оголошується підйом". І після цього розпочинається рух. Банні процедури, сніданки, перевірки, обіди, прогулянки, побачення з адвокатами та родичами… Відбій о 22.00, теж по гучномовцю.

На величезній території розташовано шість режимних корпусів, кожен із яких працює за індивідуальним графіком. Є п’ять розпорядків дня: для дорослих ув’язнених, неповнолітніх, відділення господарської обслуги, медичної частини та працюючих у виробничих майстернях. Дорослі гуляють по одній годині на день, діти – дві. Усіх бажаючих із камер проводять у прогулянкові дворики.

Є у розпорядку дня ув’язнених і час на зустрічі – до 4 годин на день, але через скло. У зв’язку з пандемією коронавірусу є обмеження для відвідувачів. До речі, щеплення зробили усі співробітники. Вакцинація проходить щотижня і серед ув’язнених. За словами Холода, вакциновано близько 900 людей із півтори тисячі.

Неповнолітні в СІЗО: ламають крани та ходять до школи

Окремо розташований жіночий корпус, кілька чоловічих, а в одному з будинків знаходяться неповнолітні, яким віком від 14 до 18 років. Наймолодшому ув’язненому на поточний момент – 16 років. У корпус до неповнолітніх ми і йдемо.

У всіх "мешканців" типові умови в камерах, відрізняється лише кількість ліжок. Є телевізор, мийка, туалет і душ. За останніми рекомендаціями кольорова гама в камері має бути виконана у сірих тонах.

"Це категорія, до яких дуже мало хто приїжджає. З 12 осіб передачі отримують двоє. На побачення приїжджають, може, до двох-трьох. Здавалося б, має бути навпаки, діти ж… І це не нова тенденція, завжди так було", — розповідає Холод.

За словами співробітників, неповнолітні особливо не цінують якихось умов проживання.

"Звикли жити на свободі, скажімо, у такому вільному стилі. Тут те саме. Наприклад, поламає хтось кран. Ну, що зробиш? Ремонтуємо, роз’яснюємо, що так робити не можна. Намагаємося займати хлопчиків корисними видами зайнятості", — зазначає заступник начальника.

Неповнолітні, перебуваючи у СІЗО, навчаються у школі. Уроки тривають з 9 до 12 години, разом із вчителями діти роблять домашні завдання.

Фізкультура проходить у спортзалі, оформленому у яскравих кольорах.

Крім того, ув’язнені регулярно відвідують кабінет психолога.

"Заняття проводимо майже щодня, як у групах, так й індивідуально. Можемо малювати, влаштовувати арт-терапії або рухові тренінги. З новими працюємо окремо", — розповідає психолог Світлана Фоміна.

За словами Холода, діти переживають ізоляцію у чотирьох стінах вкрай тяжко. Тому справи, що стосуються малолітніх, на думку заступника начальника, слід розглядати оперативніше, щоб або звільнити фігуранта, або етапувати до колонії.

"Діти одне одному набридають. Ми їх уже переміщали кілька разів камерами", — додає Холод.

У цьому ж корпусі розташована бібліотека з фондом в понад 11 тисяч книжок. У СІЗО кажуть, що такої бібліотеки немає у жодному слідчому ізоляторі.

Як розповідає завідувачка Ірина Грицик, яка працює тут уже понад 20 років, ув’язнені відмовляються від детективного жанру, намагаються надолужити шкільну програму, у попиті – класика, історичні романи, пригоди. Крім того, жінки часто обирають Донцову, Марініну, Устинову.

"Дітям взагалі не даю детективний жанр, спрямовую, мовляв, давайте перебудовуватися. І обов’язково даю класику. Навіть якщо не прочитають, то хоч подивляться, що є Стельмах чи Франко. Є у нас і Гаррі Поттер, Жуль Верн, Джек Лондон, дитячі енциклопедії…" — перераховує Грицик.

З думкою про те, що зараз молодь не дуже любить читати, бібліотекар не погоджується.

"Знаєте, якраз кажуть, мовляв, на свободі не довелося прочитати, то хоч тут. Шкільну програму можуть освоювати. Історію, класику запитують. Навіть одного неповнолітнього, хлопчика ромської національності, ми тут навчили читати!" – ділиться Грицик.

Гордість бібліотеки – рідкісний екземпляр "Дон Кіхота" українською мовою (1950 рік) та Зібрання творів Івана Тургенєва (1884). В одній із книг збереглася стара печатка. Так і написано: "пошкодження олівцем, сірником, нігтем, тощо тягне за собою припинення видачі книг".

 

Ув’язненим можна користуватися планшетом, але дивитися лише певний набір фільмів – науково-популярні, навчальні та ті, що не пропагують насильство. Соцмережі – під забороною, як і сайти порнографічного характеру. Зазначимо, що ув’язнений може попросити користуватися якимсь порталом, але для цього необхідно отримати окремий дозвіл.

Замість соцмереж – листи і дзвінки з дозволу

Харківське СІЗО бере участь у пілотному проекті Мін’юсту ІР-телефонія. Людям, які перебувають під слідством, за законом заборонені телефонні дзвінки. Але можна отримати дозвіл на дзвінки, наприклад, рідним, якщо суддя не заперечує. Послуга платна: по 14,80 гривень за 15 хвилин. Звісно, всі розмови пишуться, і в разі запиту правоохоронців їх можуть прослухати.

"В’язень може абсолютно легально дзвонити і не вигадувати незаконні хитрощі, щоби мати в камері мобільний телефон. Охочих дуже багато. Нічого такого немає в тому, що комусь потрібно дзвонити мамі, дружині чи дитині", — вважає Холод.

А ще ув’язнені пишуть дуже багато листів, хоча так само з дозволу.

"Будь-які рухи людини тут – з дозволу органу, за яким вона значиться. Поки в неї немає вироку, вона ізольована і все, що вона хоче зробити – має дозволити суддя. На побачення йде, чи дзвонить, чи виявила бажання працювати", — пояснює заступник начальника.

Ті, хто хоче відбувати покарання або чекати на вирок у більш комфортних умовах, можуть вибрати платну камеру.

Поки що тут така одна, але йдуть роботи зі створення другої. До речі, робітники роблять ремонт під український хіт "Файна" виконавців KALUSH feat. Skofka.

Друга платна камера потрібна, бо послуга користується популярністю. З моменту відкриття, а це більше року, кімната з комфортнішими умовами та додатковою технікою жодного дня не була порожньою.

"На кошти з оплати ми зробили ремонт кількох камер, замінили сантехніку, частина пішла на каналізацію. Ідея працює. Звичайно, у масштабах нашого ізолятора – це не так багато, але все ж таки краще, ніж нічого", — коментує Холод.

Зазначимо, що косметичний ремонт великомісної камери виходить у середньому 50-60 тисяч гривень.

Наркомани та втечі

Закінчуючи нашу екскурсію, цікавимося, як взагалі ведуть себе ув’язнені в СІЗО, чи є буйні або такі, що потребують особливого відношення.

"Співробітникам СІЗО все одно, ким вони були до того, як потрапили під варту. Для нас всі однакові. Резонансна це людина чи ні – ми діємо лише за законом", — каже Холод.

За словами співробітників, останнім часом в установі побільшало наркозалежних. Наприклад, п’ятеро із 17 новеньких – на метадоновій програмі. Приїжджаючи сюди у таких людей проявляється абстинентний синдром (певний комплекс симптомів, що виникають у наркозалежних у разі відмови від вживання наркотичних речовин).

"Наркомани – це жах! З ними дуже складно працювати. Практично щотижня викликаємо психіатричну бригаду зі спеціалізованої лікарні, медики призначають ліки, лікування – аж до м’якої фіксації. Такі люди на розмову не йдуть. Тож вчимося на ходу, беремо участь у різних навчальних програмах щодо роботи з наркозалежними", — розповів Холод.

Самогубств, каже хрестячись заступник начальника, цього року не було. Але й таке трапляється.

"Основна тенденція, що стосується агресії, направленої на себе, це шантаж. Кажуть, що не згодні з тим, що поміщені в СІЗО і вчинили злочин, що незаконно затримали… Наркомани часто йдуть на шантажні дії", — розповідає наш співрозмовник.

З резонансних втеч в історії СІЗО заступник начальника згадує кілька випадків. У 2006 році — Дмитро Четвертухін, якому вдалося пробратися крізь "колючку", 2007 — Олександр Замазій, любитель гірського альпінізму, спустився з даху прогулянкового дворика трубою і перестрибнув паркан. Зараз, запевняють в установі, заходи безпеки посилили, тож організувати втечу, як у фільмах, не вийде.

Отже, приміщення СІЗО у Харкові, які ми побачили, чисті та відремонтовані. У камерах всього мінімум, але вони не виглядають запущеними. А кабінет психолога, бібліотека, спортзал і зовсім радують кольорами та затишною атмосферою. Але все одно чогось не вистачає: мало світла, коридори здаються нескінченними, незвично чути брязкіт при відкритті дверей, бачити засуви, "колючку" і небо в клітинку. Виходячи із СІЗО на вулицю розумієш, що вільно вдихати повітря – найголовніша цінність.

Усі фото в матеріалі: Максим Іванов, "Телеграф"

Раніше "Телеграф" повідомляв, що стали відомі нові подробиці про батьків Миколу Харківського, підозрюваного у смертельній аварії.