Підготовку до зими провалено, як і вакцинацію. Невдоволення скоро виллється на вулиці, — Геннадій Москаль

У вівторок, 7 вересня, розпочала роботу шоста сесія Верховної Ради України 9-го скликання. Фактично це означає старт нового політичного сезону в Україні. Серед головних тем осені також опалювальний сезон і ситуація з новою хвилею пандемії коронавірусу.

Про головні виклики осені-2021 і не тільки "Телеграф" поговорив з ексзаступником міністра внутрішніх справ України, колишнім губернатором Закарпаття й Луганщини, народним депутатом Верховної Ради 6-го і 7-го скликань Геннадієм Москалем.

- Які головні загрози стоять перед Україною цієї осені?

- Головна загроза — економіка. Якщо немає грошей, то що ж ми будемо протиставляти всім проблемам, включаючи безпекову, соціальну (тарифи, ціни, демографічна криза), епідеміологічну? Основна проблема — економічна слабкість України. Щоб виправити ситуацію, треба не займатися балаканиною, а вносити в парламент закони, приймати урядові постанови, спрямовані на подолання негативних явищ в економіці. А у нас міркують, що дав візит Зеленського до Байдена.

З точки зору підтримки української економіки — нічого! Америка не буде за нас наводити порядок на нашій землі. І депутатам, уряду, зараз треба зосередитися на розв'язанні економічних питань, забезпеченні нормального проходження опалювального сезону, стримуванні цін і тарифів. Це головне, я вважаю. Решта — ля-ля-ля-балаканина.

- 7 вересня почала роботу після літніх канікул Верховна Рада. Чого чекаєте від неї?

- А що від неї чекати? Нічого не чекаю. Немає доцільності навіть спостерігати за потугами цього парламенту. Вони за своїм розумовим розвитком не бачать проблем, тому не подають законопроєктів, які поліпшили б економічно-соціальну ситуацію в країні.

Ще за радянських часів навчали політекономіці. Пояснювали, що економіка — основа, а решта (політичні партії, громадські організації, всякі асоціації, які нічого спільного не мають з економікою) — лише надбудова. У нас же надбудова стала основним, а базису — немає.

- Які головні конфлікти передбачаєте?

- З економічних питань. Чим слабкіше економіка, тим більше соціальних проблем. А якщо соціальні проблеми не вирішуються, як у нас, то суспільство починає кипіти у вигляді пікетів, мітингів, перекриття вулиць, трас. До цього все йде через невдале управління Зе-командою країною в цілому та економікою зокрема. І невдоволення дуже скоро виллється на вулиці.

- Які позитивні й негативні зміни відбуваються в Україні на регіональному рівні?

- Позитивних немає. Висота флагштоку — точно не позитив. Зеленський як президент майже не їздить в регіони, прем’єр теж... Окопалися в Києві. Голів облдержадміністрацій (ОДА) призначають врученням посвідчень там же. Вручили — і їдьте в регіони. Раніше представляли глав ОДА президент, прем’єр, глава Офісу президента. А зараз? Губернатори змінюються як рукавички. Після мене в Закарпатті — вже 5-й глава ОДА. Це що, сприяє стабільності?

Регіони повинні вирішувати соціальні, економічні проблеми, займатися створенням нових робочих місць, розширюючи базу оподаткування. Але цього немає, в тому числі "завдяки" так званій децентралізації. Це найпровальніша реформа. Ліквідували райради, у яких на балансі була майже вся соціальна інфраструктура — лікарні, садочки, школи, спортивні об’єкти, палаци культури й так далі. Раніше це все забезпечували райради та районні держадміністрації. Сьогодні все передали в громади. Але не дали їм додаткових ресурсів. Котельні, які опалювали ті чи інші населені пункти, школи, садочки, будинки для людей похилого віку — все сьогодні на балансі громад. А це юрособи, газ не по 7,99 грн за куб.

У Закарпатті з 64 громад тільки дві витягають видаткову частину бюджету. А 62 — в прольоті. Касові розриви величезні. І тепер ще й газ їм пропонують газзбути від 12 до 20 грн за кубометр. А у них немає грошей таких, вони не готові до опалювального сезону. Раніше цим займалися ОДА, РДА. Вони чітко знали, скільки потрібно газу, вугілля (адже не всі на газі, деякі навіть на дровах) для опалення тих чи інших об’єктів. А у нас навіть вугілля немає. Його возять з США, з інших країн. Багато села на вугіллі. Ніхто не знає — звідки брати, скільки брати. Багато громади просто не готові до зими.

Різко пішло скорочення шкіл (в тому числі музичних, художніх), садків. Немає грошей навіть на утримання персоналу. Це — економічна криза, яка стрімко переростає в соціальну.

- Як оцінюєте дії влади в боротьбі з пандемією?

- Як і інші її дії. Повний провал. Понад 4 млн вакцинованих на цей момент — це лише 10% населення. А треба близько 70%, щоб, як модно говорити, з’явився колективний імунітет. Ми використовуємо лише те, що нам дають. А дають найчастіше пізніше за інших, та ще й вакцину на межі закінчення терміну придатності. Колють однією, потім іншою. Від різних країн. З таким підходом з’явиться не імунітет, а додаткові проблеми зі здоров’ям.

Виходить, що гроші у нас є тільки на Велике будівництво. Решта — в мінусі. Навіть військові мають борги по зарплаті, бойові не виплачуються. Якщо людина помре — яка їй різниця, якою дорогою її повезуть ховати? Немає боротьби за життя, підготовку до зими провалено, як і вакцинацію. І ніякий дядько Джо ці наші проблеми не вирішить.

- Чому конфлікт на Донбасі фактично заморожений?

- Тому що амбіцій багато, патріотичних гасел багато, а на практиці — ніхто нічого не робить. Що ми почули після переговорів Зеленського з Байденом? Чергову глибоку заклопотаність. У Мінському форматі — тупик, в нормандському — тупик. Хто обіцяв нам за рік закінчити війну? Так виконуй свою передвиборчу обіцянку! Кожен день стріляють, майже кожен гинуть люди. Ніякої адекватної реакції з боку Офісу президента.

Обміну полоненими немає, розведення військ призвело до загострення, КПВВ практично не працюють. І в Офісі президента немає жодного бачення, як закінчити конфлікт на Донбасі, як повернути Крим. Пройшов розпіарений саміт Кримської платформи. Поговорили, вареники з вишнями поїли — і що змінили? Тільки пішли нові арешти в Криму.

- Чи варто залучати США до вирішення ситуації на Донбасі?

- А що США, хіба, є учасником Тристоронньої контактної групи або Нормандського формату? Та й чи хочуть вони самі цього? Та й чи допоможе це, навіть якщо захочуть? Ніхто за нас крім нас не буде розв'язувати наші проблеми. Ні США, ні Німеччина, ні Франція, ні Китай. Але ми чомусь хочемо, щоб хтось щось робив за нас.

Раніше експерти розповіли "Телеграфу" про виклики, пов’язані з навчаннями Путіна і Лукашенка, а також про те, чого українцям чекати цієї осені від влади.