Зеленський мав би взяти на себе економічне лідерство, натомість західні партнери бачать Гетманцева - Длігач

Футуролог, стратег, генеральний директор групи компаній Advanter Group Андрій Длігач системно критикує підходи в економіці деяких членів президентської команди, зокрема, народного депутата Данила Гетманцева, який також згадав його в останньому інтерв’ю нашому виданню в контексті плану відновлення України.

Длігач в інтерв’ю "Телеграфу" критикує цей план, а вірніше, каже, що остаточного тексту ще немає, та говорить про необхідність модернізації України, а не відбудови, а також, про зниження деяких податків, інфляцію та важливість лідерства в економіці президента Володимира Зеленського.

Проблема не в самому Гетманцеві

- Ви часто критикуєте підходи Гетманцева. Важливо уточнити, що не його особисто. Що не так з його ініціативами?

- Дякую за правильний акцент. Це точно не щось особисте. Ми навіть не знайомі. Всі спроби якось побудувати комунікацію ще до війни не були ефективними.

Зараз ми дійсно критикуємо його підходи щодо економічної політики. За часи повномасштабної війни вони в нього не змінились.

Це підходи, які декларують замість свобод для бізнесу — контроль з боку держави, його посилення, і ставить підприємця в позицію постійно винного. Підприємець має доводити державі своє право на існування та заробіток. Хоча підприємці – громадяни України і згідно з Конституцією саме громадяни, а не чиновники є головними бенефіціарами країни.

Важко не помітити світоглядні підходи пана Гетманцева, а з іншого – ігнорувати рішення, які приймає комітет під його головуванням, рішення, які він модерує як секретар Ради з відновленням України. Так виглядає, що податкова політика у державі важливіша економічної. Як професор з економіки — університетський, а не "фейсбучний", наполягаю, що податкова політика є лише одним з розділів економічної політики, похідним від стратегії економічного зростання.

Ми ж виступаємо не просто проти збільшення податків, а проти підходу, за яким держава має визначати пріоритети для підприємців, займатись підприємництвом сама, акумулювати більшу частину ресурсу на собі.

Наприклад, у інтерв’ю вашому виданню він критикує позицію міністра економіки щодо зниження відсотку ВВП перерозподілу через державний бюджет.

Цей показник в Україні набагато більший 40%. Міністр економіки (Юлія Свириденко — Ред.), і ми тут підтримуємо її, висуває позицію, що держава має розподіляти не більше 30% ВВП. Тобто держави в економіці має бути менше. На жаль, для пана Гетманцева економічні свободи, інноваційний шлях розвитку держави не є пріоритетами.

Неіснуючий План відновлення України, або що представили в Лугано

- План відновлення України — в Лугано його презентували Заходу…

- Ні. В Лугано не представлявся План відновлення України. Більше того, цього плану немає.

- Є презентація Плану, я її читала.

- Це його власна презентація, так. Не план. Її розробила компанія McKinsey.

Насправді Національна рада не затверджувала жодного документу. Він ще в роботі. Гетманцев згадує, що цей документ розглядався і підтримувався Adviser Aboard, але я спілкувався з кількома експертами звідти і вони переконують, що вони точно не затверджували цей документ. Можливо, я маю не всю інформацію. Але наразі цей документ, як я знаю, не затверджений.

Загалом, я також був долучений як до розробок Плану Відновлення, так і до ідей, на базі яких готувалася презентація пана Гетьманцева. І, можливо, це буде для нього цікавим. Там були використані деякі мої тези, наприклад, про модернізацію України. Я ввів її у лексикон і Кабінету міністрів, і Нацради.

В цьому документі є позиції про необхідність економічного зростання, про ускладнення економіки — перехід від сировинної до так званої складної.

Але не зафіксовані ключові моменти, на яких наполягає громадянське суспільство, бізнес, громадські експерти: позиції про економічні свободи, прориви.

Пан Гетманцев опирається проведенню податкової реформи, а вона важлива саме зараз, та він зміщує акцент від зниження податків до посилення тиску правоохоронних органів, податкової служби та митниці на бізнес. Він хизується покращенням показників у липні цього року, замовчуючи, що 70 тисяч бізнесів отримали проблеми з блокуванням ПДВ і це призвело до вимивання грошей з бізнесу. Тому це не справжні податки, це фактично означає, що держава через інструменти блокування ПДВ накладних, забрала на себе частину ресурсу бізнесу. І таких моментів багато. Коли мова заходить про 750 мільярдів на відновлення України, то там теж є незбалансованість у проектах, які мають бути реалізовані.

Тому що робота робочих груп відбувалась без узгодженої візії з самого початку, без економічного моделювання. Громадянське суспільство, міжнародних партнерів і бізнес по-справжньому не залучали до роботи. І міжнародні партнери питають: а чому ви робите план відновлення без нас?

Що потрібно в реальному плані відновлення України

- Ви в нещодавньому інтерв’ю пропонували створити замість нього "реальний план відновлення України". Яким ви глобально розумієте відновлення? Бо якраз наші іноземні партнери мають розуміти конкретно, на що вони будуть давати гроші, а не на відновлення чогось абстрактного

- Наша команда займалась координацією розробки Національної економічної стратегії України, яка була прийнята рік тому.

Тоді був організований схожий процес: сотні експертів, бізнес, уряд, Верховна Рада — всі були залучені. Ми тоді розглядали, що треба змінювати по галузях, де прориви для України, пораховані економічні моделі.

Цього разу такого не відбулось. Ви праві, що Захід чекає конкретику. Ми зі свого боку запропонували три концепції: реанімацію, тобто швидкі рішення, які дають змогу відновити бізнес, вирішити проблеми з інфраструктурою; далі відновлення, те, що дає можливість повернути втрачене; і модернізація — що дає можливість побудувати принципово нове.

Щодо реанімації, то найкраще це питання відображено в документі, який підготували в Офісі президента, команда Кирила Тимошенка, так званий fast recovery. Вся вартість роєкту — 17 млрд доларів. На жаль, цей проєкт чомусь не був представлений в Лугано.

На відновленні я би взагалі не робив акцент. На всіх міжнародних зустрічах нам кажуть: вам потрібно діяти вже зараз. Не так, як каже пан Гетманцев, що треба спочатку дочекатись поки війна закінчиться, а потім думати про бізнес. А пропонувати вже, у що можна інвестувати. Західний бізнес готовий інвестувати в Україну, вони просять державних гарантій від своїх урядів, їм просто треба допомогти в цьому. Європейський інвестиційний банк збирає великий фінансовий портфель для інвестицій в Україну. Але ми чомусь дуже обережно підходимо до таких дій. Ми рішуче підходимо в цифровій інфраструктурі, в сфері озброєння, а в економічній площині ми показуємо відсутність лідерства.

Друге, що кажуть на Заході, це те, що нам не треба відновлювати стару металургію, залізничні колії, а пропонувати нове — швидкі колії, нові логістичні центри, а таких проектів обмаль. Це наша можливість зараз вибудовувати виробничі ланцюги саме в Україні з міжнародними партнерами. І бізнес це розуміє, але йому не треба вказувати, що робити. І третє, що кажуть на Заході: лідерство в економіці. Жодного справжнього Маршалу, чи консолідованої інституції немає на Заході, які б займалась українською економікою, тому що в Україні немає такої інституції. Все дзеркально. Жоден український політик не взяв на себе таке лідерство.

Я вважаю, що це мав би зробити президент Зеленський. Прем’єр радше організатор процесів відновлення, аніж організації проривів. Президент за своїм психотипом, енергією, поки що популярністю, міг би бути цією фігурою, яка б взяла це лідерство на себе. Але наші західні партнери зараз бачать Гетманцева і потискають плечима.

- Як ви ставитесь до ідеї створення українського банку розвитку? Нам в інтерв’ю пан Гетманцев сказав, що його функція буде саме в насиченні економіки України дешевими кредитними грошима.

- В мене є застереження щодо консолідації всіх фінансових потоків в одних руках. Має бути створена ціла мережа фондів, які б опікувались різними сферами. Однієї з інституцій може бути банк реконструкції та розвитку. Але зараз я бачу бажання чинної влади просто все контролювати.

Потрібно, щоб президент і його команда побачили в громадянському суспільстві не політичних опонентів, а економічних союзників. Громадянське суспільство і не думає займатись політикою.

Що робити з податками

- Під час війни та скоріше за все щонайменше у першій рік після її завершення будуть одиниці підприємств, які реально матимуть прибуток. Але система податкового адміністрування за його сплатою по всій країні працюватиме. На вашу думку, чи не доцільніше було на цей період встановити нульову ставку податку на прибуток? Адже ви в цілому виступаєте за ліберальну модель.

- У самому питанні ліберальної податкової реформи вже дискредитований імідж. Мовляв, це безвідповідально, бізнес і так не сплачує податки. Але ось податок на прибуток — важливий податок, він не є системоутворюючим в Україні й дійсно компанії зараз будуть мати все менші прибутки. Це відбувалось і під час ковіду. Здавалося, що це найкращий час щось зробити з цим податком, але ми вважаємо, що треба його не зводити до нуля, а звести до нуля податок на той прибуток, який бізнес реінвестує у власний розвиток. Тобто заохотити бізнес не прибирати гроші з економіки, а реінвестувати.

Для цього ще в 2014 році ми запропонували податок на виведений капітал. Це інакша модель, за якою податком оподатковується лише той прибуток, який бізнес виводить в якості власних доходів.

Другий податок, який є системоутворюючим — ПДВ. Але є багато нюансів, які заважають абсолютній автоматизації цього податку, тобто все одно він має контролюватись. Але в нас це ручний режим. Комусь залік ПДВ робиться, комусь ні, комусь повертають ПДВ, комусь ні. Такий ручний режим дозволяє владі контролювати бізнес. Змушувати його домовлятись. Ми пропонуємо знизити ПДВ, щоб уникнути скруток, цього ганебного явища. Це мало б бути зроблено до нашої євроінтеграції, протягом трьох років, ця знижена ставка могла б вирівняти умови і для експортерів, і для внутрішніх продавців, прибрати всі пільги, щоб прибрати корупцію. Зниження ПДВ до 10% робить ці скрутки повністю неефективними.

І третій податок, який є найбільшим для бізнесу — податок на працю. Він є найбільш болючим. Зараз бізнес сплачує більше 40% від фонду заробітної плати. Ми вже багато разів показували, що обілення зарплат можливе лише за умов, коли цей податок не перевищуватиме 20%. Якщо ми хочемо справжній прорив, то це має бути 15%. І не буде потрібно робити окремих Дія.City чи інших пільг. І навіть ФОПи стають не настільки необхідними для зменшення оподаткування праці. Так ми зможемо вивести з тіні мільйони співробітників. Ми спеціально провели дослідження, 208 компаній взяли участь, ми провели аналіз схем, як їм ефективніше буде працювати. І ми побачили зростання ВВП країни на 8%, на 31% зростання білих зарплат, на третину збільшується інвестиції в країну. Ми побачили, що навіть без урахування зростання економіки, податкова реформа дає можливість отримати ту саму кількість грошей в державний бюджет, що і зараз. Тобто ми ніде не просідаємо.

Ми застосовуємо певні компенсатори, але є деякі нюанси: уявіть собі, що при тому, що в нас 10 млн осіб сплачують ЄСВ, 4,8 млн з них — отримують зарплати з бюджету або у держаних підприємствах. Тобто більшість податків держава платить сама собі. І зниження податків призводить до зменшення доходів держави, але і до зменшення видатків держави. А це, на жаль, замовчується критиками наших реформ. У пана Гетманцева є ці моделі, я знаю, що їх з ним обговорювали, і якщо є зауваження, то я готовий підготувати всю необхідну аналітику. Але діалог не складається. При цьому з прогресивною частиною Уряду, ОП є абсолютне порозуміння і якісна співдія.

- Враховуючи, що значна частина регіонів — Харківська, Донецька, Дніпропетровська, Херсонська, Запорізька, Миколаївська знаходиться в зоні бойових дій та постійних обстрілів, гинуть не тільки військові, а і пересічні наймані працівники. В той же час приватні підприємства повинні робити платежі по їхньому пенсійному соціальному страхуванню, чи не здається вам, що це сюрреалістично? Як на вашу думку варто державі регулювати оплату соціальних внесків в цих регіонах? Чи не варто ввести, наприклад, оплату ЄСВ з мінімалки, тобто якусь фіксовану суму?

- Будь-які проміжні рішення є поганими. Тому що вони лише спотворюють загальну систему і спричиняють зловживання. Є частина областей, які не постраждали. А є, наприклад, Сумська область, яка начебто вже не фронтова, але вона постраждала чи не найбільше. Найкраще рішення — це системно зробити Україну найпривабливішою країною для ведення бізнесу. І чим менше буде виключень, тим легше буде довести цю легкість. Якщо конкретно, то проміжним рішенням могло б бути те, що ви кажете, але суттєво це нічого не вирішить ані для самого бізнесу, ані для держави.

Наші дослідження показують, що бізнес доволі ефективно релокувався. І цей процес фактично вже завершений. Процес повернення бізнесу відбувається повільно, хоча за липень якраз прорив відбувся: лише 38% бізнесів не працює. Було 50% два місяці тому. Але бізнес не може отримати фінансовий ресурс, банки не кредитують через умови, які створені на поточний момент. Програми 5-7-9 гарно спрацювали лише для аграріїв, і не працюють для решти бізнесів. Бізнес витрачає фінансовий ресурс. Його можна залишити в бізнесі, не забираючи його через податки. Але і цього було б замало. Держава невідкладно має знайти ресурс для бізнесу. І підказка дуже проста: Захід фінансує дефіцит українського бюджету, але не армію. Є гроші, які на Заході лежать виділені під Україну, але Україна під них не може знайти обґрунтування, на що ці гроші йдуть. Якраз вони і могли би бути спрямовані на відновлення бізнесу. Бізнес би передав їх працівникам, створюючи робочі місця, і це би призвело до повернення більшої частини грошей до бюджету і тоді б держава могла фінансувати армію.

Ця ідея настільки на поверхні, що дуже дивно, чому нею не користуються.

- Отже, ви також не погоджуєтесь з тезою, що допомагати бізнесу будемо після війни?

- На жаль, пан Гетманцев, який дуже часто користується цифрами, які ми даємо, не приділяє їм уваги. Він бачив наші дослідження. Тому що у власному телеграмі час від часу на них посилається. Так от вже зараз 12,8% бізнесу так чи інакше розглянули для себе можливість перенести діяльність закордон. Тобто значну частину ВВП в перспективі ми втрачаємо. Частина вже там. І уявіть собі, що якщо найближчим часом буде проголосоване рішення про 10% додатковий податок на купівлю валюти, то більшість промислових виробників, які мають імпортну-експортну складову точно не будуть заводити експорту виручку в Україну. Якщо краще залишати гроші там і купувати без того, щоб сплачувати цей додатковий податок. Все це робиться для погіршення ситуації для бізнесу. Пан Гетманцев в інтерв’ю у вас каже, що постійно спілкується з бізнесом. Я так розумію, вони можуть навіть створити спеціальне бізнес об’єднання під спілкування з паном Гетманцевим. Але вже 82 існуючі провідні репутаційні бізнес організації, серед яких і Спілка українських підприємців, і Торгова-промислова палата, CEO club, бізнес-спільнота Board об’єднались і мають спільну позицію. Чому він говорить будь з ким, але не з Коаліцією ключових бізнес-спільнот? Ми не хочемо війни, ми хочемо об’єктивності.

Додатковий податок на імпорт і інфляція в Україні

- Деякі експерти кажуть, що додатковий податок на імпорт якраз допоможе зменшити тиск на гривню, яка останнім часом і так девальвується.

- Я категорично проти. Тиск на гривню останнім часом суттєво зменшився. Якраз якщо б всього цього не відбувалось, то ми би вийшли на кінець року з курсом близько 35. Мали б сумарний дефлятор ВВП десь в межах 40%, але такими діями влади зараз розкручується маховик інфляції.

На жаль, влада не працює як єдиний механізм. В нас є чотири гілки, які відповідають за економіку: міністерство економіки, міністерство фінансів, Нацбанк та економічний блок в ОП. В кожному з цих блоків є прогресори, але цілі різні. Мінфін має відповідати за залучення грошей в Україну, але відсутність економічного лідерства призводить до того, що ми отримуємо вдвічі менше грошей ніж мали би отримувати. Якщо б ми отримували 5-6 млрд на місяць, то в нас точно не було б всіх цих проблем. Нацбанк не має серед своїх пріоритетів економічне зростання. Тому те, що банки не кредитують реальний сектор економіки — погано, але не це завдання НБУ. Міністерство економіки має визначати економічну політику, але воно фактично усунуте від модерації цих процесів, хоча і має потенціал для справжнього лідерства.

Немає в нас економічного штабу. А він має бути створений, і створений при президентові. Вся ця ситуація призвела до того, що в нас пріорітетами є податки, а не економічне зростання.

— Прем’єр міністр заявив що з 1 вересня повинна початись масова приватизація, в тому числі щоб сприяти релокаціі підприємств. Ви сказали, що вона (релокація — Ред.) вже фактично завершилась. Чи дійсно Україні під час війни необхідна масова приватизація?

- Я прихильник ідеї приватизації, тим більше зараз. Ми провели аналіз, міністерство економіки провело аналіз. 3600 підприємств в державній власності, переважна більшість це вже фейкові підприємства, і держава має їх позбутись. Із 600 підприємств, яку мають якусь цінність, в державі може залишитись не більше 50. Решта має бути приватизована. Підприємства можуть продаватись навіть за 1 гривню.

Там де є певна цінність, ми маємо правильно їх оцінювати і виставляти на реальний продаж. А в державі мають залишитись лише стратегічні підприємства. Бо інші — це збиток для держави і джерело корупції. Бо це не те національне багатство, наше національне багатство — це люди, а не земля, не газотранспортна система. Нею взагалі давно б мали керувати 50/50 українці і німці. І не було б багатьох проблем, зокрема й Північних потоків.