Допомога бізнесу точно буде після війни. Зараз кошти у бюджеті на це обмежені, - Данило Гетманцев

Голова податкового комітету парламенту Данило Гетманцев — один з головних ньюз-мейкерів президентської партії "Слуга народу". Його висловлювання та ініціативи чи не найбільше обговорюються в українському суспільстві. "Телеграф" поговорив з депутатом про експорт зерна з України, ситуацію з указом про позбавлення громадянства, зокрема, Коломойського та Корбана, закон про олігархів, допомогу бізнесу, його відставку та плани по відновленню України.

Якщо б президент запропонував мені відставку, то вона би відбулась

— Вас постійно відправляють у відставку. Фейсбук-середовище, бізнес, суспільство. Про вашу відставку пишуть найчастіше. Як ви до цього ставитесь?

— Я не погоджуюсь з узагальненням щодо бізнесу і суспільства. Я щиро і щільно спілкуюсь з бізнесом, з різними асоціаціями, з реальним сектором бізнесу. Щодня. Мій прямий телефон є у відкритому доступі. Обговорюю різні питання, іноді дуже складні. Я не намагаюся бути популярним та подобатися, але також ніколи не брешу, намагаюся бути відвертим та конструктивним. Тому у нас з представниками бізнесу дуже мало питань, де ми не досягаємо згоди.

Щодо ініціатив окремих осіб по моїй відставці, то я нормально до цього ставлюсь, адже у нас демократія. І ця демократія навіть у війну дає можливість розхитувати ситуацію у владі тим особам, кому рівень власної моралі це дозволяє. Я безперечно розумію, що я незручний для багатьох: контрабандистів, тих, хто ухиляється від оподаткування, конвертаторів. В певні моменти вони об’єднуються і проводять певні ворожі акції, це відбувається з 2019 року. Нічого нового. Насправді тут нема чого обговорювати. Якщо у людини немає справжніх ворогів – вона нічого путнього у житті не зробила.

Але зміст цих акцій, склад фронтменів: самопроголошені професори, спеціалісти по сироїдінню, команда Януковича та інші фріки щоразу запевняє мене, що я роблю правильні речі.

— Хоч раз у ваших розмовах з президентом піднімалось питання вашої відставки?

— Якщо б президент запропонував мені відставку, то вона би відбулась. Але я бачу підтримку з його боку.

— Є інформація, що Коломойського позбавили громадянства. Не можна стверджувати з упевненістю, тому що реального указу не бачимо, але Геннадія Корбана, який також був там в переліку, вже не пускають в Україну. На вашу думку, чи може це бути зроблено для того, аби винести Коломойського за дужки закону про олігархів?

— Ви будуєте дуже складну конспірологічну конструкцію. Ні, це абсолютно не так, адже статус олігарха за законом не прив’язується до громадянства. Закон оперує категорією "особа". До речі, я не чув, що Коломойський дуже переймався законом про олігархів та його впливом на себе.

— Днями Данілов сказав, що 86 людей може потрапити в реєстр олігархів. Ми вже могли бачити, що, як кажуть представники Ахметова, і він сам, саме через цей закон він згортає медіа бізнес в Україні. Дехто каже, що це лише привід і насправді він просто не хоче зараз втрачати гроші на медіа. Ваша думка: чи потрібно саме зараз реалізовувати цей закон про олігархів чи можливо треба відтермінувати його на час війни?

— Війна дає унікальний шанс, щоб ми зламали хребет олігархічно-клановій системі. Мова йде не тільки по 30-40 прізвищ, а також і про клани всередині правоохоронних органів, державної служби, митниці. Ця система 30 років стримувала розвиток нашого суспільства, і годувала себе за рахунок суспільства.

Тому я не вважаю, що цей закон треба відтерміновувати. Якраз зараз треба підвести риску під нашим важким пострадянським спадком і почати життя за законом.

А рішення Ахметова, я думаю, більше бізнесове, ніж політичне. Сьогодні великий медіа холдинг — це великий мінус в балансі його активів. Тому чисто математично він вчинив вірно.

— Велись перемовини щодо розблокування портів, і вже є домовленість щодо так званих зернових коридорів. Хоча одразу ж після підписання договору росія обстріляла порт в Одесі. Як на вашу думку, чому на це пішов путін, адже його стратегія нас економічно знекровити, і чи має майбутнє цей зерновий коридор (перед публікацією інтерв’ю перше судно вийшло з порту Одеси в напрямку Лівану — Ред.)?

— Заблоковані порти — це один з фронтів, на якому йде битва. Для України розблоковані порти — це валютна виручка, можливість аграріям працювати, ринки збуту нашої сировини, яка сьогодні є занадто дешевою всередині країни. Податки врешті решт. Вирішення цієї логістичної проблеми — це велика перемога.

— Скільки ми втрачаємо через блокування портів за тиждень?

— На початку повномасштабної війни росія заблокувала понад 25 млн.т. українського зерна, створюючи штучні умови для голоду мільйонів людей у всьому світі. На морський шлях припадало 80% експорту зернових.

Україна вже почала першу частину плану відновлення

— Щодо "плану Маршала" для України. На конференції в Лугано було озвучено про створення українського банку розвитку. Деякі співрозмовники кажуть, що це може бути державний "Укрексімбанк". Що це має бути за банк?

— Мова йде про створення банку за аналогом німецького KFW, який був створений після Другої світової війни — через нього здійснювались інвестиції в німецьку економіку. Цей банк зможе кредитувати операції та бізнеси із підвищеним ступенем ризику, нормативи для його діяльності будуть знижені. Також він буде звільнений від оподаткування прибутку, його функція буде саме в насиченні економіки України дешевими кредитними грошима. Він не буде заробляти гроші на звичайних умовах банківської діяльності. Хоча KFW в Німеччині діє до цього часу, є прибутковим банком і класним прикладом банківської діяльності.

Ми повинні забезпечити бізнес кредитними грошима і це питання вже погоджено з Нацбанком, з Урядом і є однією зі складових плану по відновленню України.

— Якраз щодо плану відновлення, ви — секретар Ради з відновлення України. Наскільки доцільно вже зараз розмовляти про відбудову країни, коли ми точно не знаємо, коли закінчитися війна?

— Люди, які говорять про недоцільність, просто не читали план по відновленню України. Перша частина "Стійкість" — до кінця 2022 року, розрахована на 60 млрд євро і дещо з нього ми вже почали робити, наприклад, закупівлю енергоносіїв на зиму. Якщо не буде реалізації цієї частини, ми до відновлення взагалі можемо не дійти.

— Деякі блогери жорстко критикують розроблений вами план відновлення України. Наприклад, Длігач.

— На жаль, не знаю хто такий Длігач, можливо і непоганий блогер. Але для того аби щось критикувати, без сумніву необхідно:

1. володіти базовими знаннями;
2. прочитати предмет критики.

На жаль, більшість з тих, хто критикує план, представлений урядом, його навіть не читала. Тому критика є безпредметною, а оцінки необґрунтованими на фактах. Нічого не поробиш – поверхневість – ознака часу. Але у медалі є і інша сторона, — той, хто ознайомлений з планом визнає і його рівень, і глибину попри те, що з окремими положеннями може не погодитись. Я більше схильний довіряти членам Advisory Board, — економістам з світовим ім’ям, що брали участь в розробці Плану. Але це безперечно питання смаку (сміється).

— Тобто цю критику вважаєте неконструктивною?

— Раджу прочитати роботу Людвига Ерхарда "Добробут для всіх". Великий німецький державник та реформатор детально описав післявоєнні реформи в Німеччині, починаючи з реформи 1948 року. Робота подає дуже особистісно переказ подій того часу, особливості жорсткої політичної боротьби та величезний вал огульної критики в адресу влади з боку опозиції. Ви знаєте, я був шокований, до цього часу мені здавалося, що опозиція в Німеччині після другої світової зважаючи дуже свіжий і дуже трагічний історичний урок, була більш відповідальною перед власним народом. Ні, все як і у нас. Гола боротьба за владу. Крім близького для нас досвіду реформування поствоєнної країни, з книги ви зрозумієте, що всі важливі та потрібні країні реформи в процесі їх запровадження викликають шалену опозицію та критику влади, критику огульну з широкого фронту від тих, хто захищає свій статус кво, до тих, хто прагне самоствердження та просто бореться за владу. Тому всі потрібні непопулярні реформи можуть відбутися тільки тоді, коли є люди, здатні взяти на себе відповідальність та довести справу до кінця попри все. Я безперечно до цього готовий.

— А чим займається Рада (мова про Раду з відновлення України — Ред.) зараз? Ви в червні презентували драфт плану по відновленню, що далі?

— Зараз ми усуваємо деякі розбіжності щодо цього плану, обговорюємо його з бізнесом, аби вийти на документ, який Нацрада зможе затвердити. З нами працюють і закордонні експерти: Майкл Макфол, Іван Міклош, Юрій Городніченко, Саймон Джонсон, Катерина Матернова, Джеймс Хоуп, та інші.

В межах Нацради працює 24 групи, в кожній є представник від парламенту, від Офісу президента та від Уряду. Кожна робоча група налічує від 50 до 250 членів. Вони працюють над пропозиціями та проектами. Після Лугано ми план опублікували, широка громадськість долучилась до обговорення, можна сказати, що зараз триває другий етап широкого погодження Плану, який незабаром буде остаточно затверджений.

— В Лугано було домовлено про 1,9 млрд доларів на відновлення, однак ми реально не знаємо, якої шкоди нам ще завдасть росія. А про які терміни реалізації Плану йде мова?

— Перший етап Плану – "Все для Перемоги" — розрахований до кінця року. Відновлення країни заплановане на 2023-2025 роки. Це з урахуванням того, що війна завершиться до кінця року. Якщо ні, то всі ці строки будуть пересуватись.

А модернізацію країни з урахуванням членства в ЄС ми запланували на 2026-2032 роки. Загалом план розрахований на 10 років.

— Хто буде виконувати План, і хто буде визначати обсяги та напрями фінансування?

— Я запропонував співголовам Нацради створити Агенцію з відновлення країни в структурі органів виконавчої влади. Це орган, який повинен забезпечити ефективне проведення конференції в Берліні, координувати діяльність всіх державних структур щодо виконання плану (перший етап якого вже триває), розробляти пропозиції для Нацради щодо зміни плану (адже План є живим документом), вести сайт Плану та найголовніше – вибудовувати відносини з донорами на технічному рівні. Моя пропозиція знайшла підтримку колег.

Європа з нами стане сильнішою

— Щодо майбутнього економіки: багато бізнесу закрилось, деякі сфери взагалі не працюють, наприклад, туризм. Ми сподіваємось на гроші Заходу, на кредити. Яке ваше бачення, які сфери потрібно розвивати в Україні надалі, адже економічний ландшафт змінився вже сьогодні? В інтерв’ю Бабелю сказали, що локомотивом мають стати оборонний комплекс, сільськогосподарська переробка та IT. На них ми будемо робити акцент?

— Нам треба забезпечити верховенство права, прозорість публічних даних, корпоративне управління, деолігархізацію, реформу державної служби. Це треба зробити аби наше суспільство взагалі мало шанси на розвиток. Це нульовий цикл реформ. Якщо говорити про підтримку конкретних галузей, то у Плані мова не йде тільки про якісь окремі сфери. Мова йде про проєкти: розвиток переробки, будівництво системи іррігаціі, рекультивація пошкоджених земель, будівництва, виробництво меблів, машинобудування, металургія, IT. І це тільки окремі проєкти Плану. Основна ціль нашого плану — це топ-25 індексу економічної складності. Тобто виготовлення в Україні складних товарів, з високим рівнем переробки. Коли ми, наприклад, не виготовляємо кукурудзу, а з кукурудзи робимо комбікорми, відгодовуємо нею порося, з порося робимо ковбасу і вже її продаємо тут або експортуємо.

Ми маємо вплести нашу економіку у виробничі ланцюги Європейського союзу. Ми не повинні мати ілюзій: наш транзитний потенціал буде залишатись обмеженим. Якщо колись можна буде щось постачати транзитом до ЄС, то будемо це використовувати. Але у найближчі роки ми навряд чи будемо хабом між Китаєм та Європою.

Ми точно не будемо в топ 5 країн світу по металургії. Бо ми втратили два потужних заводи. Але в топ 10 можемо залишитись. Та наше завдання — це не списки та красиві маркетингові фішки, — давайте врешті здорослішаємо. Наше завдання — мати потужну диверсифіковану економіку, яка базується на багатьох бізнесах з високою долею переробки та складних виробництвах.

— Це те, що ми зможемо запропонувати Європі?

— Це стійкі ланцюги постачання, доступ до ресурсної бази, посилення безпеки, в тому числі, енергетичної. Ми потягом десяти років збудуємо два блоки атомних електростанцій, розвинемо водень, вітрову та сонячну енергетику. В плані є проєкти під це, і я переконаний, що і гроші під це будуть. Ми зможемо експортувати електроенергію до Європи і на цьому заробляти гроші. І, до речі, вже заробляємо!

Я переконаний в тому, що Європа з нами стане сильнішою.

Щодо санкцій проти рф — див не буває

— Санкції проти росії. Чи працюють вони? З’являється багато інформації про те, як росіі вдається обходити санкції. І лунають заклики із Заходу щодо послаблення обмежень. Чи можливе подальше поступове послаблення санкцій щодо росіі?

— По-перше, ми вдячні усім нашим партнерам з ЄС за вже сім пакетів санкцій, а також численним санкціям на рівні окремих країн. Звісно, ми хотіли б, щоб їх було ще більше і ще швидше, але цитуючи класика – "маємо те, що маємо".

По-друге, санкційний маховик – він дуже інертний, а окремі санкції, як, приміром по вугіллю та нафті/нафтопродуктам ще й досі не вступили в повну силу, особливо це стосується саме нафтопродуктів як продукції з більшою доданою вартістю, для яких перехідній період – 8 місяців, відлік починаючи від червня. Тим паче по нафті/ нафтопродуктам санкції є частковими.

По-третє, повне ембарго проти російських вуглеводнів включно із газом та тотальною забороною російської нафти/нафтопродуктів, залишається ключовою умовою для послаблення "країни — бензоколонки". Експерти порахували, що якщо взяти сукупно усю ту допомогу від ЄС, яку ми отримали з початку війни різного характеру, то на 1 передане нам євро, держави ЄС сплачують росії 10 евро за нафту і газ.

По-четверте, санкції, на жаль, не стали глобальними. Не можу не підтримати думку президента, що війна б моментально припинилися, якби усі країни світу ввели санкції проти росіі. А так росія має можливість без обмежень заробляти, маніпулюючи цінами та штучно створеними дефіцитами, на торгівлі з такими "друзями", як Китай, Індія, Іран, ряд держав Латинської Америки.

Усе це значною мірою пояснює, чому санкції проти россії поки що не є вирішальними для зміни її поведінки, як нам би хотілося… росія відреагувала на санкції не так трагічно, як ми планували. Виручка від енергоносіїв зросла, зросли ціни.

Але беззаперечним є і той факт, що санкції проти агресора працюють. Якби російська пропаганда не намагалась довести зворотне, санкції фінансово та технологічно послаблюють економіку агресора. На рівні окремих країн вже починають політично обговорюватись механізми передачі заарештованих російських активів, в тому числі на покриття збитків від агресії та відновлення України. Разом із посиленням енергетичного ембарго та інших секторальних санкцій все це наближатиме нашу перемогу.

— Ви сказали, що наслідки для росіі все ж можуть трагічні, а який проміжок часу?

— Це протистояння і тут складно щось прогнозувати. Див не буває. Ця війна з бліцкригу перетворилась на війну на виснаження. В 40-х роках минулого століття таке ж протистояння тривало 4 роки, але ми вистояли і перемогли. Я не кажу, що війна триватиме 4 роки, але вона точно не завершиться за один місяць.

Зараз на допомогу бізнесу нема коштів

— Яка на вашу думку буде економічна ситуація восени та взимку?

— Ви мене знаєте давно і знаєте, що я не брешу. Тому я не буду створювати ілюзій. Так, ситуація непроста і вона буде погіршуватись, якщо гостра фаза буде продовжуватись. За даними Нацбанку, у травні 14% підприємств припинили свою діяльність взагалі і половина підприємств скоротили своє виробництво більш ніж на 30%. Скорочення ВВП в 2022 році прогнозується на третину, ціни зростуть на 31% до кінця року, на тлі інфляції реальна заробітна плата скоротиться на 26,9%, безробіття буде становити 28,9%, а дефіцит зведеного бюджету сягне 17,9% ВВП, сальдо платіжного балансу прогнозується на рівні мінус 9 млрд. долл. Це все безперечно погано, ситуація дуже важка, ми повинні давати їй тверезу оцінку, а з іншого боку розуміти, що жодної катастрофи нема. В країні війна і це не може не позначатися на економіці. Поряд з цим, ми повинні розуміти, що навіть у порівнянні з 2014-2015 роками, коли виклики були набагато меншими, фінансова ситуація в країні є не порівняно кращою. Так, без збоїв працює стабільна банківська система. Лише один невеликий банк з початку війни визнаний неплатоспроможним, банківська система понадліквідна, а рівень інфляції хоч і достатньо великий (21,5%), але все ж співставний з інфляцією в країнах ЄС, де жодної війни нема (Польща – 15%), попри війну економіка активно детінізується — надходження з ПДВ зросли рік до року в ліпні більш ніж у 2,5 рази. Надходження зросли в рази попри значну частину непрацюючої економіки! З початку року нема жодного місяця, коли б надходження ПДВ були меншими рік до року.

Безперечно ми зробимо все аби підтримати бізнес та економіку, але, якщо мова йде про бюджетні програми — на сьогодні це питання пріоритетів, давайте будемо відверті. На це нема коштів. Нашим абсолютним пріоритетом є армія. Другим – соціалка. Третім – зима. Тому в залежності від ситуації, ми будемо реалізувати стільки ресурсів, скільки буде потрібно для того, щоб вистояти на фронті. А допомога бізнесу буде до кінця війни значно обмеженою. Ми вже зробили що могли, ввівши 2% податок замість ПДВ та податку на прибуток, звільнивши від сплати всіх податків маленьких підприємців, обмеживши штрафи, перевірки та ліцензії, розширивши програму 5-7-9. Все це дозволило повернути економіку до життя в тих регіонах де не стріляють.

Однак, попри те, що війна вочевидь не кращий час для інвестицій, є компанії, які хочуть інвестувати саме зараз.

— В які сфери?

— У виробництво матеріалів для енергозберігаючих будинків. Це велика ірландська компанія. Вони хочуть у Львівській області відкривати завод. Ми зустрічалися 3 тижні тому. Інтерес до нашої країни шалений. Військові ризики стримують бізнес. Але ми активно шукаємо варіанти їх вирішення через програму страхування, передбачену в Плані відновлення країни.

— Ви казали, що може бути виділена допомога для бізнесу. Це може відбутись у найближчому майбутньому?

— Допомога буде точно після війни. І ми будемо вкладати в це гроші. Істотна допомога передбачена Планом відновлення. Але зараз в нас дефіцит бюджету 5 мільярдів доларів щомісяця. Можемо скільки завгодно лаяти Нацбанк та Кабмін, але вони насправді роблять найкраще задля того аби втримати ситуацію.

Однак, очевидно, що зараз наші ресурси для допомоги бізнесу дуже обмежені.

— Як ви оцінюєте діяльність податкової?

— Ніщо не оцінить краще діяльність відомства, ніж цифри. Розумію, що це спільна робота і бізнесу і влади. Завдяки їй мирний план за 7 місяців 2022 року був перевиконаний на 4% або на майже 15 млрд. грн., а рік до року надходження збільшилися на 85 млрд. грн. або на 25,5%. При цьому липень перевиконано на 25,5 млрд. грн. рік до року. І це при значному скороченню економіки! Вочевидь податкова попри всі перешкоди виконує завдання президента щодо детінізації. Ці показники – це власне і є детінізація в чистому вигляді, про яку багато хто говорив, але ні в кого не доходили руки. Тільки одна Львівська область, яка завжди була зосередженням брудних схем з ухилення від оподаткування, цього липня вдвічі (!!!) перевищила план і показник минулого року з ПДВ, принісши країні один мільярд гривень тільки від цього податку. Ви уявляєте, скільки можна було зібрати в мирні часи, якщо б повністю припинити ухилення, як це зробили податківці у війну, а економіка працювала б на повну?

— Рішення Нацбанку про курс гривні в принципі відобразиться на кожному українці, за це теж буде сплачено з кожного гаманця.

— Ціни зростають не через рішення НБУ, а внаслідок інфляції. В тому числі внаслідок того, що Нацбанк викуповує ОВДП у Міністерства фінансів, а стерилізувати інфляцію через звичні інструменти вже не може. Це відбувається внаслідок об’єктивних обставин, якщо війну вважати такою обставиною. Нацбанк вирішив переглянути курс, щоб стабілізувати гривню.

— Чи доцільні були нещодавні відставки, зокрема, генерального прокурора та голови СБУ?

— Ви мене питаєте не про мою сферу, і ви бачили, що люди, які пішли, зробили це спокійно, залишаючись в команді. Я вважаю, це нормально, коли у війну приймаються такі рішення. І це нормально, коли людина з однієї ділянки роботи, переходить на іншу.

— Як оцінюєте призначення Костіна генпрокурором, а Совгиря членом Конституційного суду?

— Чесно, не знаю хто рекомендував в список Костіна, знаю, що з того моменту пройшло 3 роки. І ці три роки, а особливо останні 5 місяців показали хто чого вартий. Костін – людина, з якою можна йти в розвідку, ми багато через що пройшли разом, і я переконаний у порядності та особистих його якостях. Так само як і переконаний в тому, що він є фахівцем високого класу. Теж саме можу сказати про Совгирю, яку знаю набагато довше, ніж Андрія, і можу поручитися за неї як за людину, так і як за фахівця.

— Я щодо колізії із терміном складання нею депутатських повноважень…

— Ну полиште у всьому бачити зраду. Повноваження були складені в день призначення на посаду. Це повністю відповідає Конституції. Нема жодного значення, яке з цих рішень (призначення або складання повноважень) прийняте першим, а яке другим.

— Чи можливі подальші відставки в Уряді? Бо наші джерела кажуть, що це можливо і вже скоро.

— Я не буду критикувати нікого публічно. У нас, як і в будь-якій команді, є що підсилювати, це правда. Але мова не йде про відставку Уряду. Нас задовільняє прем’єр — міністр, я думаю, що він на своєму місці. Дуже класно по-бійцівські проявив себе у перші тижні війни. А загалом кадрові зміни в Уряді, як і в інших органах ,будуть відбуватись постійно. Це нормально, бо це війна і хтось не справляється, не витримує, не робить те, що треба. І в нас немає часу чекати, поки хтось навчиться.

— Нещодавно міністр економіки Юлія Свириденко опублікувала свій маніфест про "стрибок економіки", який більш характерний для опозиційного політика, ніж для людини, яка більше двох років перебуває при владі на різних посадах. Можливо, вона зібралася в опозицію?

— (Сміється) Не знаю, варто запитати в неї. Але дійсно таке прозріння за формою і за змістом досить дивне та, зважаючи на стаж високопосадовця, запізніле. Пані Свириденко наче натякає, що хтось не дає їй реалізувати ті речі, з 90% яких важко не погодитися. Верховенство права, приватизація, спрощення трудового законодавства, дерегуляція – це ж наша спільна програма з 2019 року. У парламенті ми прийняли всі необхідні для цього рішення. Яких ще рішень не вистачає? Переконаний, що перший віце-прем’єр має достатньо повноважень та підтримку від всіх нас для реалізації оголошеної програми діями, а не гучними заявами. Щоб виконувати та добиватися абсолютно правильних речей, про які говорить міністр на її посаді. Разом з тим щодо деяких заяв, я би був дещо обережнішим.

— Ви про скорочення до 30% ВВП з перспективою зменшення до 20%?

— Зокрема, про це. Я вже коментував нещодавно цей дивний пасаж міністра… Переконаний, що поки ми перебуваємо на посадах, ми маємо право тільки на відповідальні заяви. В іншому випадку, вони дискредитують не тільки нас особисто, але й всю команду. Не думаю, що над цією пропозицією шанована міністерка попрацювала достатньо глибоко з точки зору ситуації, в якій країна перебуває та структури витрат державного бюджету, які хочеш не хочеш є набагато вищими 30% ВВП. Кого міністерка або Кабмін, якщо це погоджена позиція, пропонує залишити без грошей для проведення чудо-реформи? І друге – а навіщо її проводити? В цифрі 30% є якась сакральність? Нагадаю, що в світі дуже багато країн, що мають відсоток перерозподілу менше 30 – Сомалі, Гватемала, Бангладеш, Гвінея, Уганда, Того, Танзанія, Кенія, Судан, Нігерія, Гана, Бенін, Зімбабве, Пакистан, Непал, Нігер та багато інших. Так, низький відсоток перерозподілу має також і Сінгапур, такий самий, як Мадагаскар. Так що ж так в Сінгапурі і що не так в Мадагаскарі? Магія цифр дотримана. Можливо різниця в тому, що Сінгапур використовує зібрані кошти ефективно, забезпечує верховенство права, інфраструктуру, доступні державні сервіси, а Мадагаскар ні? Можливо і нам слід зосередитися не на магії цифр, а на ефективності використання народних коштів замість того аби у війну переказувати міфи ФБ-"професорів"? Я радив би колегам високопосадовцям відмовитися від пошуку простих та легких відповідей на складні питання. Особливо у війну.

Працювати на вибори та рейтинги сьогодні може лише закінчений покидьок

— А яка ситуація у фракції зараз? Весною активно обговорювались вибори, але вже зараз кажуть, що це нібито не на часі. Тривали розмови, що фракція і партія потребують оновлення, і що цей процес відбувається вже зараз, що не всі підуть далі з президентом. Чи так це?

— Я категорично проти самої згадки слова "вибори" сьогодні. Працювати на них та на свої рейтинги в умовах війни може лише закінчений покидьок. До речі, ми з вами бачили таких на блокпостах при передачі на камери гуманітарки бійцям або фотки у формі зі зброєю. Такий тупий піар свідчить про те, що в дитинстві мама й тато не розповіли хлопчику, що таке "добро" і що таке "зло". Брак виховання.

Війна показала хто є хто. Це стосується не тільки фракції. Зараз час державників, а не політиків. Тому в країні зміцнились ті, хто є державником. А політики залишились поза процесом. Сумно дивитись на їх жалюгідні спроби щось критикувати. Бо саме у війну проявилася у багатьох відсутність змісту, наповнення, сенсів. З людей зняли костюми і краватки, і під ними у деяких нічого не виявилось. Пустота. Але про переважну більшість нашої фракції я такого сказати не можу. Всі були на місцях. Були окремі діячі, які затремтіли, але нехай це лишиться на їх совісті. Війна показала, хто тримає удар, а хто ні. Напевне, такі випробування Бог нам для цього і посилає.

Команда президента пройшла певне очищення цією війною. Але я проти того, щоб навіть згадувати про вибори зараз.

— А в "Слузі" багато тих, хто удар не втримав?

— Не багато, але більше, ніж мені хотілося б.