"Смерть путіна дуже швидко все змінить, а кадиров поведе війну за виживання": повний текст інтерв'ю Буданова про війну і майбутнє рф

Чому не починається контрнаступ ЗСУ, як розрізнити двійників володимира путіна і чим може закінчитися конфлікт хазяїна ПВК "Вагнер" євгена пригожина з міноборони росії, чи має стосунок Україна до ударів дронів по Кремлю і чи понесуть заслужене покарання воєнні злочинці?

Про це голова Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов розповів в інтерв'ю журналісту і блогеру Сергію Іванову для проєкту ISLND TV.

"Якості немає, залишилась кількість"

- Кириле Буданов, добрий день.

- Доброго.

- Опишіть свій настрій одним-двома словами, будь ласка.

- Чудовий настрій.

- Зараз дуже модно жартома говорити про демілітаризацію росії. Якщо оцінити військову потугу росії станом на 24 лютого і станом на зараз, який відсоток якщо це коректно залишився? Скільки ще росія може вести війну у такому форматі?

- Давайте, так почнемо з тих сил, що ви згадали, від 24 лютого 2022 року. Станом на зараз залишилось, назвімо так, дуже мало. Зовсім дуже мало. Це зовсім нова армія. Нові сили, які беруть участь у війні проти України. Стандартне, як то кажуть, обличчя бригад, військових бригад, збройних сил російської федерації. Це вже 3-й і 4-й склад. Тобто від тих, що йшли 24 числа, вже нічого не залишилось.

- Себто можемо говорити про погіршення якісне?

- Абсолютно. Дуже серйозне. Якості немає, залишилась кількість. Кількість вони тримають. Кількість вони можуть тримати ще довго, тому що в збройних силах російської федерації трохи більше 110 мільйонів, тобто насправді кількість можна тримати певний проміжок часу. Але без серйозних озброєнь і без якості, що вони в принципі й демонструють.

- Це серйозна проблема для нас — кількість?

- Авжеж, це негативно впливає. Треба розуміти, що навіть 5 тисяч, склад бригади, людей, у кого в руках автомат, — вони представляють певну загрозу. Але вони вже не мають серйозного наступального потенціалу, виключно оборонний.

Проте ще раз кажу: їхній кількісний склад абсолютно достатній для ведення оборонних дій.

- Ваша цитата: "Правда полягає в тому, що росіяни звели свої ракетні запаси майже нанівець". Як швидко вони можуть відновити кількість ракет, і чи можуть?

- Вони намагаються ці 2,5 місяця, вони майже не використовували ракетне озброєння. Ну всі ж це бачать. Застосовувались шахеди обмеженими партіями. Зараз трошки більше, але ракети знову ж таки дуже рідко, скажімо так, поодиноке використання. Ракети С-300 — це не туди трошки історія. Мається на увазі тип ракет х-555, х-101, ракети типу "Калібр" та "Іскандер".

- Чи коректно буде зробити висновок, що вони не можуть відновити ракетний потенціал. І які фактори цьому впливають?

- Абсолютно можна так сказати, бо всі відповіді у цифрах. Ми просто беремо цифру, скільки було і скільки є зараз. Чому не можуть? Тому що промисловість не здатна виробляти в достатніх обсягах. Багато разів казав і знову ж повторю: російська федерація далеко не Радянський Союз. Вони не можуть виробляти достатні об‘єми.

- Чи грають в цьому роль санкції?

- Безумовно, певною мірою грають, але це не єдиний фактор і не вирішальний.

- Яку зброю і звідки отримує росія? Ззовні.

- Ззовні вони через треті країни намагались вигрібати всі боєприпаси, але у них вийшло виключно в Ірані. Більш-менш серйозно. І Білорусь. Вона просто передала свої боєприпаси росії.

- Наскільки вагомою є допомога Ірану росії?

- Шахедами — вагома, в іншому — то не ті об’єми, які на щось вплинуть.

- Чи має Україна можливість провести операцію на території Ірану та знищити потужності з виробництва іранських ракет та дронів? За аналогом операції в Афганістані. Чи має сенс подібна операція?

- Чи має взагалі, в теорії, можливість? В теорії має. Чи проводить зараз такі операції? Ні.

- Але теоретично? Якщо це буде нам потрібно?

- Ми не знаходимось в стані війни з Іраном, як би це комусь подобалось, чи не подобалось. Але цього немає.

- Якимось чином можна перекрити шляхи постачання зброї?

- Це дуже важко, скажімо відверто, це дуже важко.

- Чи можуть нам допомогти в цьому якісь наші союзники?

- В теорії, можливо, й можуть, на практиці — ні.

- Партизанський рух у росії. Щодня з’являються новини про підпали в росії, пошкодження логістичних шляхів тощо. Чи говорить це про наявність скоординованого партизанського руху на території росії? Хто це робить?

- Справа в термінах. Партизанський рух і те, що відбувається там це трошки різні речі. Але по факту, те що ви запитуєте, це ж цілком очевидна відповідь.

Ви бачите, що це відбувається кожного дня. Зрозуміло що великий відсоток, якщо не всі 100%, подій, що відбуваються на території російської федерації, точно робляться руками російських громадян. Які чинники на це впливають, це вже питання іншого характеру.

- Чи координуємо ми російських партизанів?

- Я утримуюсь від таких відповідей.

- Чи має відношення Україна до атаки дрона на Кремль?

- Цікаве запитання ви задаєте. Знаєте, як я вам скажу: його треба переформатувати. Що стало причиною того, що дрони на Кремль падають? Причина одна. Російська агресія.

- Чи варто було б очікувати сиквел там?

- Не знаю.

- Але все може бути?

- Все може бути, в принципі, в російській пресі кажуть: "Ймовірніше за все, дрони запущені десь з Москви". Це ж не перший раз вже. Проходить, скажімо так.

Про розкол російських еліт

- Політичні експерти люблять спекулювати на питанні розколу всередині путінських еліт. Чи є підстави серйозно говорити про подібні розколи? Чи це спекуляції?

- Розкол йде вже досить довгий період часу. Але він трошки по-іншому виглядає. Розумієте це розходження позицій. Що для росії не притаманно.

В росії вже абсолютна більшість — проти цієї війни. Це реально правда.

- Це еліти бізнесові? Військові?

- Це взагалі те що є елітами росії. Треба розуміти, що там вежі кремля, але по факту — це кланова система.

- І вони проти?

- Абсолютно переважна більшість проти.

- Чи знайде це якийсь вихід в реалізацію?

- Це вже інше питання. Як перейти від того, що ці клани проти, до реалізації? Це абсолютно питання іншого характеру. З часом це все проявиться.

- Якщо метафорично уявити, що це каструля, коли це зірве кришку?

- Скоро.

- Як ви думаєте, чи контролює путін всіх своїх підлеглих? Чи хтось уже почав самостійне плавання?

- Керівництво російської федерації все ще тримає суцільний контроль над діяльністю всієї своєї системи.

- Поки що про поодиноких гравців мова не йде.

- Це не російська модель, там нереальні такі події.

- Там може бути табакерка та новий тиран?

- Так.

Вплив пригожина

- Чи зменшився вплив пригожина в структурі російської влади після того, як він не зміг взяти Бахмут? Яка його подальша доля у світлі конфлікту з герасимовим і шойгу?

- Цікаве питання, досить дискусійне. Чіткої відповіді в мене немає, тому що зазирнути в майбутнє не дано нікому. Чи зменшився вплив? Ні, не зменшився.

Це єдине, що можна стверджувати відверто. Чи переможе пригожин в цьому протистоянні? На мою думку, переможе. До чого це призведе? Як вони люблять казати, до військових трибуналів, кудись туди це заведе.

- Чи не інсценують вони його?

- Абсолютно ні, він реальний. І більш того, він абсолютно осмислений і свідомий.

- Тобто вони свідомо йдуть на це.

- Свідомо. З обох боків. Давайте так. Так сталось, що цей конфлікт почався, вийти може тільки одна сторона. Згасити його, ну вони вже намагались кілька разів. Ви навіть по медійній активності можете це побачити. Йде майже на пік, потім згасає, потім знов згасає. Це така, якщо хочете, гра, яку люблять в російській федерації, — балансування. Але переможець все одно буде один. Людина, яка програє, буде, люди, які програють, будуть. На мою думку, це буде точно не пригожин. Підемо від іншої логіки. Хто стояв за створенням плану агресії, нападу на Україну?

- герасімов?

- Так, герасімов і шойгу. Не те що готували, вони були реально за. Були дуже за, як то кажуть. При тому, що насправді більшість тих людей, що приймають рішення, були проти.

- А який мотив був у них, вони ж не могли не розуміти?

- Вони просто стали жертвою своєї ж пропаганди. Вони настільки в цю пропагандистську машину, як то кажуть, вклались всі, що вона почала впливати зрештою на них самих. Вони реально почали вірити, що вони найсильніші. Що Україна слабша, що їх тут усі чекають. Що опору не буде. Що ця війна не війна. Вони абсолютно правильно її назвали спецоперацією. Тому що вони справді розраховували за три доби дійти в центр Києва, змінити керівництво і не більше чим на десяту добу після цих трьох діб погасити очаговий спротив, якщо він буде. Вони сумнівались, що він буде насправді. Це відповідь, чому вони, як то кажуть, дурні, йшли без БК та паливозаправників. Вони не дурні, вони збирались на три дні. На три дні у них було все.

- Як не важко в це повірити, але от ви зараз підтверджуєте те, про що я говорив в тому числі з людьми, що були в полоні. Які говорять: ми на них дивимось, а вони реально зазомбовані власною пропагандою і дійсно дивуються, чому їх не зустрічають з квітами.

- Так і є.

Чому так видозмінився кадиров

- Наскільки стабільні зараз позиції кадирова?

- Цікаве питання теж, наскільки стабільні. Поки тримає контроль влада, вони будуть стабільні. Як тільки ситуація трошки вийде з-під контролю, вийде з-під контролю й кадиров, одним з перших.

- Вийде і повстане проти путіна?

- Не вживайте цього формулювання. Який путін? Керівництво російської федерації. Колективне.

А у нього (кадирова. — Ред.) немає варіантів. Бо при майже всіх варіантах розвитку для нього місця нема. Це буде війна за виживання, як то кажуть.

- Очевидно, це розуміють в Кремлі.

- І він це розуміє чудово.

- Чи не спробують вони зараз використати цю ротацію "вагнера" на "ахмат", щоб позбавити його приватної армії.

- Це якраз елемент такої політичної гри, на це особливо увагу не звертайте, будь ласка. Але в Чечні йдуть дуже серйозні процеси.

Воно ще не вилилось в якісь масштабні дії, але зміни не за горами там. На мою думку, це не пройде безкровно, бо кадиров буде намагатись утриматись будь-яким способом.

- Вся, зрештою, історична ретроспектива про це свідчить, там дуже рідко було щось без крові.

- Я не думаю, що в історії зміни стануться зараз.

- Чи відомо вам, чому кадиров так видозмінився? Я чув версію про онкологію.

- Дивіться, в нього є певні проблеми зі здоров’ям. Я не лікар, в мене були доповіді. Плюс у нього проблеми за надмірним вживанням наркотичних засобів. Які він був змушений спочатку вживати як допінг, потім як знеболювальне. Далі вже пішла проблема. Періодично він серйозно лікується.

- В росії чи за її межами?

- В більшості в росії, але за допомогою, скажімо так, фахівців з інших країн.

Про Лукашенка

- Режим Лукашенка, з моєї точки зору, поводиться доволі дивно. З одного боку, він є плацдармом для російських сил, його використовували в лютому. Зараз звідти вилітають літаки, ракети. З іншого боку, він відверто саботує участь білоруської армії у війні. В чому полягає його гра?

- Теж саме — в намаганні вижити. В намаганні хоч якусь суб'єктність мати. Там немає нічого занадто складного. Так, росія використала територію Білорусі. Білорусь не заважала, давайте це так назвемо, але є й інша сторона. Фактично Білорусь особливо-то не питали. Чи могли б вони стати живим щитом? Можливо. Але історія така, як є.

- Не стали?

- Не стали.

- Я чув таку інформацію, що в обмін на саботаж вказівок путіна Україна уклала якусь, тіньовими каналами, домовленість з Білоруссю що ми не будемо заходити на її територію і не будемо завдавати ударів по території Білорусі. Наскільки це відповідає дійсності?

- Абсолютно не відповідає. Абсолютно не відповідає — це перше. А друге — навіщо тіньові якісь домовленості? Ми не збираємось атакувати Білорусь, можу знов таки вам це відверто сказати.

- А ми можемо?

- Атакувати Білорусь?

- Ну, не атакувати, а принаймні зайти, щоб знешкодити ті бази.

- А нащо? Ви хочете "уподобитися росії"?

- Я не хочу, але, з іншого боку, ви самі кажете, що від Білорусі нічого не залежить.

- Та немає ніякої загрози в Білорусі.

- А літаки, Мачулищі, оце все?

- Хоч одна ракета полетіла звідти? Ні. З моменту як останній російський солдат побіг з території Київщини більше нічого не було.

- Тобто немає сенсу нам завдавати ударів, ба більше, туди входити?

- Немає такої потреби.

Про двійників та смертельну хворобу путіна

- Чи справжній путін був в Маріуполі?

- Ні, не справжній. Є такі фізіологічні особливості в кожної людини, вони унікальні. Більшість знає, що у людини унікальний відбиток пальця. Так не тільки відбиток.

- Форма вуха?

- Форма і малюнок вуха. І проміжок між очима. Він унікальний, його не можна повторити та скопіювати. Якщо пластикою можна щось якось підбавити. То вибачте очі можна тільки розтягти. А в іншу сторону неможливо. Це різні люди. По вухах подивіться, просто різні вуха. Ну так не буває. Сьогодні прокинувся з одним вухом, а завтра — з іншим. Якщо буває, то покажіть мені хтось.

- А на параді в Москві?

- Ні.

- Аналогічна ситуація?

- Аналогічна ситуація. Розумієте, як мінімум є три людини, які періодично з'являються. У них повади різні, відрізняється зріст. Ну а коли є крупні плани, там в принципі все це видно.

- Чи є путін законною ціллю для нас?

- Авжеж, а чому ні? Але чи робить Україна спроби по його знищенню? Ні, не робить.

- Чи є об’єктивна можливість знищити путіна?

- Це важке питання, воно суто теоретичне, розумієте? Чи реально знищити якусь людину? Реально.

- Ну путін — це ж не якась людина, його значно сильніше охороняють.

- А навіщо питання зараз?

- Давайте я перефразую. Це неможливо? Чи це не неможливо? З вашої точки зору.

- В теорії?

- В теорії.

- В теорії — це важко, давайте так скажемо.

- Добре, уявімо, що путіна ліквідували, чи щось сталось з ним. Чи може смерть путіна різко змінити стан речей в росії?

- Так і буде. Визнання смерті путіна дуже швидко і дуже різко все змінить.

- Це буде гірше для нас чи краще для нас?

- Дивлячись, як ми на це будемо реагувати.

- Як ми мали б реагувати на це?

- Навіщо ви в мене питаєте, як би ми мали реагувати? Питання в тому, я ще раз вам кажу, як ми використаємо цей момент. Навіть не проміжок часу. Момент. Навіть перефразую: чи використаємо ми цей момент, ось в цьому питання.

- Йдеться про комплекс дій в усіх сферах? Чи тільки військовій?

- Та причому тут лише військовий. Це тільки один з методів. Є економічні, політичні, є військові.

- Чи маємо ми план на випадок смерті путіна? Для того, щоб не проґавити цей момент?

- Це питання точно не для публічного обговорення.

- В західній пресі й не тільки існує певна поліфонія теорій щодо того що путін теоретично може бути вигідним для певних західних еліт. Тому що на його тлі вони виглядають дуже респектабельними. І взагалі образ борця з гітлером. З новим світовим злом додає певних політичних балів.

- Це питання до політологів, точно не до мене.

-У вас не має думки з цього приводу.

- Я думаю, що моя думка з даного питання не може бути об’єктивною. Давайте так.

- Ви заявляли про смертельну хворобу путіна.

- Мені здається, що пройшов час, і всі як під "калєчку" щось подібне почали заявляти. Тільки тоді це було, чи так, чи ні, а зараз це вже як факт сприймається.

- Чи є якісь апдейти цієї ситуації?

- Які апдейти? У 2021 році, як зараз пам’ятаю, коли було поставлене запитання якимось журналістом, не пам’ятаю яким: "так, він сильно хворий в нього є рак, і він проходить серйозне лікування". І тоді ми розмовляли, скільки ж йому лишилося. Чи помре він завтра? Ні, не помре. Найвисокоякісніші матеріали використовуються для лікування. Найкращі фахівці з усього світу, на секундочку. Це не тільки російська медицина.

- Вони зможуть підтримувати в ньому життя доволі довго?

- Те що та людина, яка з’являлась, справжня особистість путіна, була дуже серйозно хвора в 21-му році, то це просто факт. Що буде далі, зачекаймо трошки. Я думаю, з часом історія розставить все по своїх місцях.

- Хто найближча людина в оточенні путіна зараз? Найдовіреніша, з вашої точки зору?

- Некоректне питання? Там є вежі [Кремля].

- Тобто такої особи нема?

- Там є вежі. Які завжди підтримують баланс. В тому сама суть державницького управління в росії — баланс. Підтримання балансу, задані межі гри. Всі в них знаходяться і балансують. Щоб ніхто не взяв одноосібну перемогу. Бо це буде загроза для режиму, він просто впаде.

Ви хочете Патрушева? Він до нього близький, але не єдиний, в тому й весь сенс.

- Існує точка зору: те, що путін ухвалив рішення про повномасштабне вторгнення, стало якраз наслідком порушення цього балансу внаслідок його усамітнення…

- Це теж певною мірою правда. Але, ще раз кажу, проблема в іншому. Вони реально стали жертвою своєї ж пропаганди. Так все це роздмухали, що самі почали в це вірити. Це не єдині випадки в історії людства. Це досить часто буває. Ну а як? Якщо вам всі кажуть що ви найкращий, найсильніший у світі, взагалі весь світ ніщо, а ви такий молодець… Ви собі починаєте дозволяти якісь певні кроки. А на них реагують мляво. Ви починаєте все більше в цьому впевнюватись. Усамітнюєтесь, ваші друзі приходять, кажуть: ми зараз їм усім…

- "Ах, обмануть меня не трудно, я сам обманываться рад".

- Саме так.

- Щодо опозиції. Існує одразу декілька російських опозицій. Ліберальна, праворадикальна, ліворадикальна.

- Їх існує багато номінальних.

- Чи вигідно для нас підтримувати якусь російську опозицію? Чи вони насправді ні на що не впливають?

- З певними діячами ми ведемо роботу. Це ж зрозуміло абсолютно. Вони є для нас і джерелом інформації, і надією на якесь майбутнє. Тому що з закінченням війни, як би не видозмінилися територіально російська федерація, все одно якась її частина буде з нами межувати. Від цього нікуди не подінешся.

- Я колись висловив тезу і хочу з вами її обговорити. У нас з російськими лібералами є дуже серйозна суперечність. Нам для того, аби почуватись безпечно та суб'єктно, треба, щоб росії не існувало. Їм треба, щоб була "прєкрасная росія будущєго", демократична, але все ж таки, щоб вона була. Можете висловити свою думку про цю тезу?

- Я тільки що вам на це відповів. На жаль, треба розуміти, що, як би не трансформувалась, не видозмінилась росія, не розчленувалась російська федерація, все одно її шмат буде межувати з нами. Нам треба розуміти, що шматок, де є місто москва, при будь-якому розкладі буде називатися російською федерацією. Російська імперія, московія, як завгодно. Але це якраз той шматок, який на півночі з нами межує.

- Але історія свідчить, що цей шматок постійно дуже вороже на нас налаштований.

- Швидше за все, це буде повторюватись з часом.

- То ми приречені на це протистояння весь час?

- Ну якщо у нас дурнуватий сусід, то що ж поробиш. Ми маємо бути сильними, щоб цей дурнуватий сусід не намагався робити такі речі. Це наша справа. Це не чиясь справа. Це справа виключно наша. Бути сильними й не дозволяти нікому, взагалі нікому, з жодного боку — не тільки зі сходу, або півночі, або півдня, — нікому влазити в наші справи.

- Чого нам бракує для досягнення суб’єктності?

- Чому такі бідні, бо дурні. Чому такі дурні, бо бідні.

Якщо серйозно, то треба зробити висновки з того, що сталось. Коли закінчиться війна, буде над чим подумати. І не допускати подібні речі в майбутньому. І для цього свідомо і системно готуватись до можливих подібних ситуацій. Запит на безпеку, він буде відчуватись у суспільстві ну ще років 10 після закінчення.

Про агентів ГУР

- Як часто в роботі ГУР доводиться використовувати відвертих ворогів?

- Постійно. І це є головна робота. Ви розумієте, цікаве питання ви підняли. Просто помисліть, а хто такий агент. Яке обличчя? Хто має бути ця людина? Це ж людина, яка продає свою державу. Так ви думаєте, що це буде кристальної душі людина? Ні, це не так. Це ж він для нас агент. А для них він хто? Зрадник. Це ж правда.

- Все відносно.

- Це не відносно, це чиста правда. Громадянин росії, який продає плани російської влади, він для них зрадник.

- І для нас він не герой.

- Це інструмент. Є таке поняття, як сили та засоби розвідки. Сили — це кадровий склад, співробітники. Один із засобів — агентурний елемент.

Про ліквідацію зрадників

- В своєму зверненні до кримчан ви казали про ліквідацію зрадників. Ви казали, що знайдете і знищите всіх.

-Бачите, як робота по Криму активізувалась з того часу.

- Ті зрадники, які перебувають на підконтрольній території?

- Не наша юрисдикція.

- Це СБУ?

-Точно не наша.

- Ваша відповідь журналіста порталу Yahoo: "Все, що я прокоментую, це те, що ми вбивали росіян і будемо вбивати росіян будь-де на всьому світі до повної перемоги України". Кого стосується ця заява? І як її сприймати?

- Це трошки порізана версія того, що я сказав.

- Я ж цитую те, що було сказано. Як сприймати поясніть, будь ласка.

- Пояснюю, це порізана версія у вас якась. З неї вирізали найголовніше — росіян, які є військовими злочинцями, які зчинили злочин проти людяності, воєнні злочини. Абсолютно кримінальні злочини групових зґвалтувань, ґвалтувань неповнолітніх, відвертих вбивств. Це про них йшла мова. В цій тезі викинуте уточнення. Я не маю нічого, як би це погано не звучало, нічого особистого проти росіян. Вони мені не подобаються відверто. Я теж про це кажу. Вони мені просто не подобаються. Є доведені факти, людина є злочинцем — її має бути покарано. А є якась бабця, яка слухає цю пропаганду, живе в ній. Це абсолютно інша справа.

Є такі росіяни, їх, на жаль, меншість все ж таки. Є такі, що з певних патріотичних міркувань йдуть на співпрацю з нами. Бо розуміють, що це не нормальна ситуація, яка сталась з ними всіма, і з тими, хто розкаявся і готовий до змінення росії та виведення рф військ з України, до відбудови, до вибачення перед українським народом. Ми з ними маємо співпрацювати, але от такі відкриті покидьки, це абсолютна правда ще раз кажу вам і підтверджую. І я не боюсь своїх слів. І це такі випадки які були й будуть продовжуватись. В будь-якій країні світу такі люди понесуть заслужену кару. Заслужена кара за такі діяння — виключно їх ліквідація, нічого іншого я не розглядаю. Це моя особиста думка, я її дотримуюсь і буду втілювати в життя.

- Ви у своєму інтерв’ю говорили про так званий пояс безпеки. Як я зрозумів, на території росії.

- В нас немає іншого кордону, як ми з вами визначились. Демілітаризована зона.

- Демілітаризована зона. Йшлось про 100 км.

- Це, як на мене, абсолютно правильна дистанція, про це можна багато дискутувати, скільки вона має бути. Стокілометрова зона — це зона, з якої неможливе ураження звичайними засобами. Все, що не оперативно-тактичного рівня. І швидкий ривок до кордонів теж буде неможливий.

- Це будемо втілювати ми самі чи ви вважаєте, що цьому має сприяти якась міжнародна спільнота. Можливо, там будуть, вибачте мем, якісь війська ООН в демілітаризованій зоні?

- Війська ООН?

- Я розумію, але я ж маю поставити питання.

- Почнемо з того, що росія має право вето в цій самій організації. Це буде справою нашою, виключно нашою. І це питання закінчення війни.

- Коли буде ця зона, тоді буде закінчена війна?

- Я вважаю, що ми маємо цього досягти. Це мета, до прикладу, якщо нова російська влада скаже: ми не хочемо нападати. Ну відведи війська на 100 км назад, це не так важко. Може, не 100, до 80 сторгуємось. Це нічого не міняє. Якщо ти не хочеш атакувати, це не є проблемою. І навпаки. Якщо ти в думках маєш плани і хочеш реваншу з часом, тоді буде важко зі скасуванням цього питання. Але це теж буде такий собі індикатор.

- Операція в прикордонному регіоні?

- Чудова операція, як на мене.

- Чи варто нам очікувати збільшення масштабів таких операцій? Ці люди були в мене на інтерв’ю і сказали, що кордон в шпаринах, через які можна й техніку загнати важку.

- Оскільки вони вам відповіли, мені нема чого додати.

- Я припускаю, що рішення не вони приймають.

- Не знаю, питання дискусійне. То світогляд людей. Хто приймає рішення — ви чи хтось інший? Так і з ними.

- Чи було б логічно, щоб такі операції тривали?

- Мені хотілось, хочеться, і я над цим працюю.

Це вихід на наш кордон і завершення війни. Для досягнення цієї мети будь-який засіб підходить.

- Добровольчий корпус можна вважати одним з опозиційних рухів?

- По факту це одна з опозиційних сил.

- Озброєна опозиція?

- Яка вже є. Чому ви вважаєте, що опозиція має бути беззубою?

- Я не сказав, що я так вважаю, я навпаки вважаю, що неозброєна опозиція — це опозиція.

- В росії це точно не опозиція.

- Пару місяців тому Reuters опублікував матеріал про те, як на Київщині російські снайпери зґвалтували 4-річну дівчинку та її маму на очах у тата. Один з них нібито загинув, інший живий. Як наша держава вирішуватиме питання з подібними персонами?

- Наша держава повинна вирішувати це питання в рамках законів, державних та світових. Так має вирішувати будь-яка цивілізована держава. Але правда і реальність, на жаль, зовсім інші. Тому я сподіваюсь, що цій людині залишилось жити не так багато. І це буде абсолютно справедливо. Максимально справедливо.

- Ми з колегами обговорювали й прийшли до того, що є "замістьсудове" слідство.

- Ні, з цим треба обережніше бути. Саме в таких випадках, все доведено, крім того, що є потерпілі, є ще й свідки.

- Як ви ставитесь до Шаміля Басаєва та інших представників ічкерійського спротиву?

- Він загинув, якщо я не помиляюсь.

Вони боролись за свою державу. Які методи вони використовували — різні. Мені зрозумілі в певних речах, деякі — не зовсім.

- Деякі — це які?

- Вони любили гратись з заручниками. Це відверто терористичні методи. Розумієте, це все ж грань. Гратись з заручниками вважаю неприйнятним.

- Неприйнятним з якої точки зору?

- Це неправильні форми і методи. Є різні форми і методи. Такі публічні страти та зґвалтування — це форми і методи роботи. Чи це нормально? Ні, не нормально, і ми не маємо уподібнюватись такому.

- Як зробити, щоб росіяни відчули на собі те, що відчувають українці? І зрозуміли, що те, що робить їхня країна — це погано? Чи мають пересічні росіяни страждати від дій?

- Пересічним росіянам доведеться дуже довго платити. В усіх сеансах за це все. Як економічно, так і репутаційно. Але, повертаючись до бабусі. Що, посадити її за ґрати?

Повертаємось до минулого питання. Є форми і методи роботи. Те що вони зробили, це терористичні методи. Дискусійне питання. Ви вважаєте нормальним, якщо ми артилерією зрівняємо все з землею? Це не дуже ідея. І чим ми будемо відрізнятись від росіян?

- Ви були колись у Москві?

- Ні.

- Сподобалось там?

- Ні.

- Чому?

- Не дуже була історія, тому не сподобалось мені.

- Чи не здається вам, що Москва — трохи зайве місто?

- Я не є архітектором світу, тому зайва чи не зайва…

- Як ви розглядаєте історичну тяглість? Ініціатива створення була десь з цих територій.

- Так все звідси.

- Давайте відкличемо франшизу!

- А як то зробити? Повертаємось туди ж. Росія любить кричати про ядерний вибух, зараз усіх в радіоактивний попіл — чи нормальна взагалі розмова про це? Це дикунська поведінка.

- Ностальгія за мезозоєм… Як ви вважаєте, в тому, що Україна втратила суб’єктність на деякий час, винні зовнішні фактори?

- Це суто політичні питання, утримаємось від відповіді.

- В мене є ще одне питання, хочу, щоб ви мені відповіли. Дайте пораду путіну.

- Дуже легко, виводь війська і спробуй хоч якось дати майбутнє росії. Все.

- А щодо його особисто?

- Не цікаво.

- Дякую вам.

- Будь ласка.