Від Монро до Симоненка: як знаменитості зізнавались у коханні та про що писали у любовних листах

Стає все складніше встигнути за оновленнями наших смартфонів. В наших діалогах з’являється багато емодзі. Сьогодні ми не витрачаємо свій час на більше, ніж надіслати смайлик з сердечками замість очей. Вогник на сторіс в інстаграмі й став тією бажаною романтикою. Здається, що ми забули про вічне. Тож пропонуємо вам заглянути у листи кохання видатних митців. Це те, що вони проживали у серцях. Послання мають щось відчутне, що робить кожне слово важливим, а рядок вічним.

Варто почати з українського поета Василя Симоненка. Ним сучасна молодь захоплюється і досі, адже його геніальна творчість вводить у меланхолію. У своїх листах до майбутньої дружини Люсі поет виразив всю невимовну тугу за дівчиною. Кохання всього свого життя письменник зустрів на практиці у редакції видання "Черкаська правда".

Через навчання та військову службу Василь зрідка бачив кохану. Втім, він невпинно нагадував їй про себе, надсилаючи вірші та романтичні зізнання. На наш час збереглося близько 20 цих аркушів.

"Цілую з першого рядка, бо до останнього не втерплю….Вчора цілий день мотався по Києву. Тут дуже багато хороших дівчат, але, на жаль, жодної, схожої на тебе, не бачив…Я вже не хлопчик і прекрасно розумію, як розумієш і ти, що коли на цьому все скінчиться, то, звичайно, згодом ти знайдеш іншого, а я іншу. Але — не знаю, як ти, — а я не бажаю іншої. Бо коли я цілуватиму її, буду бачити твої губи, а коли дивитимусь в очі, вони здаватимуться мені синіми, твоїми. Бо такі дівчата, як ти, вдруге не зустрічаються."

Сьогодні ми досягаємо історичного прогресу у гідності та рівної людської любові. Важко забути листи видатного ірландського поета Оскара Уайльда. Його історія є вельми трагічною, адже він став жертвою ганебного минулого і був ув’язнений за свій "злочин" нетрадиційної орієнтації. Таким чином, репутація була зруйнована, письменнику були присуджені каторги.

У червні 1891 року Уайльд познайомився з лордом Альфредом Дугласом, 21-річним студентом Оксфорда та талановитим поетом, який став Доріаном Греєм для самого автора — його письменницькою музою, його злим генієм, його невгамовною коханою. Їх роман був дуже драматичним. Оскар Уайльд присвячував хлопцю листи, для яких підбирав наймилозвучніші епітети.

"Улюблений мій хлопчик, твій сонет чарівний, і просто диво, що ці твої червоні, як пелюстки троянди, губи створені для музики співу не меншою мірою, ніж для безумства поцілунків. Твоя струнка золотиста душа живе між пристрастю та поезією. Я знаю: в епоху греків ти був Гіацинтом, якого так шалено любив Аполлон".

В історичних архівах також містяться листи поета до його друга Мерільєра. Кажуть їх пов’язувала дещо більша ніжність, ніж чоловіча товариськість. Ось деякі з цих рядків:

"Колись Ви, як і я, виявите, що такої речі, як романтичний досвід, не існує; є романтичні спогади та бажання романтичного — і це все. Наші найпалкіші миті екстазу — лише тіні того, що ми відчували десь ще, або того, що ми прагнемо колись відчути. Принаймні мені так здається…Лише одне зберігає для мене нескінченну чарівність – таємниця настроїв. Наказувати цими настроями чарівно, підкорятися їм чарівно подвійно".

"Навряд чи знайдеться жіноча чарівність якої б вона не мала"

Норма Джин Мортенсон, яка всім відома як Мерилін Монро, є неперевершеною іконою і секс-символом всіх часів. Втім, жінка ніколи не була щасливою, її серце розбивалося багато разів. Окрім божественної краси та енергії, акторка мала чуттєву душу, талант до письма та розум. Її бібліотека складалася з 400 томів різних авторів. Попри відсутність жіночого щастя, все ж таки було знайдено декілька щемних листів до її обранців.

"Я не знаю, як сказати тобі, як сильно я сумую за тобою. Я кохаю тебе, аж моє серце може розірватися. Все, що я люблю, все, чого я хочу, все, що мені потрібно, це ти — назавжди. Я хочу бути там, де ти є, і бути такою, якою ти хочеш, щоб я була. Я знаю, що це погано з мого боку так часто спізнюватися, і я обіцяю старатися бути краще в мільйон разів для тебе. З любов’ю до Джо, твоя Мерилін"

На жаль, її романи не тривали довго. У жовтні 1954 року Мерилін звернулася до преси. Вона оголосила, що розходиться з Джо Ді Маджо, посилаючись на "психічну жорстокість". Після того як чоловік побачив її заплакану на телебаченні, почав писати їй листи вибачення та надсилати їх спеціальною доставкою.

"Я люблю тебе і хочу бути з тобою, — написав він, — немає нічого жаданішого, ніж я хотів би повернути твою довіру до мене…Будь ласка, якщо я хоч на секунду змусив тебе плакати або зробив сумною, пробач мені, моя ідеальна дівчино. Я кохаю тебе".

В одній із багатьох рукописних відповідей Монро написала: "Вдруге було б важко зрозуміти, що ти – найрізноманітніша, найкрасивіша людина, вибрала мене для кохання".

Один лист від її незабаром колишнього чоловіка Джо Ді Маджіо був проданий на аукціоні за понад 78 тисяч доларів. Її життя було, м’яко кажучи, безладним, втім вона була витривалішою ніж всі думають. Жодна історія не зможе відтворити цю людину, вона була загадковою і залишилась такою.

"Я хочу жити, щоб з усією силою дарувати тобі любов, на яку ти заслуговуєш"

Мексиканська художниця Фріда Кало, писала таємні чуттєві листи до художника та політичного біженця. Зізнання поєднують у собі палку пристрасть та безперечну секретність. Майстриня познайомилася з Хосем Бартолі в Нью-Йорку. Там вона відновлювалася після операції на хребті, яка сталася в результаті автобусної аварії в її молодості. Їхній роман продовжився і після того, як Кало повернулася до Мексики, до свого улюбленого дому та чоловіка, художника Дієго Рівери. Таємне листування тривало три роки, чому допомагали друзі та сестра Кало, яка познайомила пару.

"Я не вмію писати любовні листи, але я хотіла сказати тобі, що все моє єство відкрилося для тебе. Відколи я закохалася в тебе, все змінилося і сповнене краси кохання стало як аромат, як течія, як дощ….Бартолі, минулої ночі я відчувала, ніби багато крил пестять мене по всьому тілу, ніби кінчики твоїх пальців мають уста, які цілують мою шкіру".

Відомий біограф художниці Хайден Еррера писала книгу, де зазначила й опис цих листів. Вона описує їх як "…повні нестримної чуттєвості… як і картини Кало, надзвичайно прямі та особисті, вони плачуть від несамовитої самотності та страждань фізичного болю…"

Маємо надію, що ці листи надихнули вас. Часто сказати про почуття буває важко, а написати набагато легше. І якщо ви дійсно хочете, аби ваші слова важили стільки ж, скільки ви відчуваєте, листи кохання допоможуть вам у цьому.