Реабілітація Діда Мороза: чому більшовики повернули свято Нового року 

Секретар ЦК КП(б) України Павло Постишев запропонував відродити дореволюційне свято в межах усього СРСР

По завершенні громадянської війни на теренах колишньої Російської імперії та остаточної перемоги більшовиків Дід Мороз залишався головним учасником святкового новорічного дійства в компанії з ялинкою і подарунками у мішку: ще наприкінці XIX століття його "затвердили" на цю роль діти. До велетня у червоній чи сріблястій шубі з неодмінною білою бородою пізніше приєдналася і "онука" — казковий, суто російський персонаж Снігуронька.

"Святкування Різдва супроводжувалося різними обрядами, і серед них — звичай прикрашати різдвяні ялинки, що зародився на початку XVII століття у Німеччині. Там ялинка була символом райського древа з рясними плодами, а на Різдво вона символізувала рай і вічне життя, яке людина знаходить через народження Ісуса Христа", — писав український письменник і києвознавець Віталій Ковалинський. Проте співіснування більшовицької влади і Діда Мороза було зовсім недовгим. Уже в другій половині 1920-х років на хвилі антирелігійної пропаганди йому стало непереливки.

Чому? Бо Дід Мороз, чи Дідусь Мороз, асоціювався не тільки з Новим роком, а навіть більше з Різдвом Христовим. Адже реальним і давнім прообразом Діда Мороза був один із найшанованіших святих християнства — Миколай Чудотворець, архієпископ Мирлікійський.

До революцій 1917 року на різдвяних листівках навіть не згадувалося свято Нового року, християни вітали одне одного саме з Різдвом Христовим.

"У немилість впало не тільки саме свято, а й різдвяна ялинка, а також її головний атрибут — Дід Мороз, якого газети почали називати "релігійним мотлохом", — пише український письменник і краєзнавець Станіслав Цалик.

Безрідні революціонери пішли далі, називаючи Новий рік "попівським і контрреволюційним святом", поєднуючи таким чином релігійний і політичний чинники. 1928 року ялинка була вже офіційно заборонена.

Так, "Женский журнал" (за грудень 1929 року) повідомляв, що "під різдвяний спів капіталістичні уряди готують похід проти СРСР. Проти побудови соціалізму мобілізуються всі сили: гармати, аероплани, танки й релігія. Для соціалістичної перебудови суспільства потрібен натиск, трудовий порив, прагнення до майбутнього. Попи та сектантські проповідники майстерно грають на прив’язаності до минулого. Особливо одурманюється релігійною сивухою жінка — хатня господарка". Але люди все одно правдами і неправдами таємно встановлювали лісову красуню вдома, при цьому щільно завішуючи вікна.

До речі, остаточно традиція дарування подарунків дітям в Європі затвердилася в країнах Заходу лише в XIX столітті, а в Російській імперії ще пізніше — на початку минулого століття. В США є свій варіант Святого Миколая — Санта-Клаус, який веде свій "родовід" від голландського Сінтер-Клааса (в XVII столітті голландські кальвіністи заснували Новий Амстердам, який згодом вже англійці перейменували в Нью-Йорк).

… А ж зовсім несподівано 28 грудня 1935 року в "Правді", головній партійній газеті СРСР, вийшла невелика стаття за підписом секретаря ЦК КП(б) України і першого секретаря Київського обкому Павла Постишева. Назва її і стала першим кроком до реабілітації свята і його атрибутики: "Організуймо до Нового року дітям гарну ялинку".

Ось найцікавіші цитати зі статті Павла Постишева: "У дореволюційний час буржуазія та чиновники буржуазії завжди влаштовували на Новий рік своїм дітям ялинку. Діти робітників заздро через вікно позирали на ялинку, що сяяла різнобарвними вогнями, та дітей багатіїв, які веселилися навколо неї. Чому в нас школи, дитячі будинки, ясла, дитячі клуби, палаци піонерів позбавляють цього прекрасного задоволення дітлахів трудівників Радянської країни?.. Потрібно цьому неправильному осуду ялинки, що є прекрасною розвагою для дітей, покласти край. Комсомольці, піонерпрацівники повинні під Новий рік влаштувати колективні ялинки для дітей" (з книги Віталія Ковалинського "Київські хроніки").

Звісно, організувати ялинку в стислі строки було важко. Ще майже рік під акомпанемент жахливих репресій, в яких брав участь і Постишев, у державі йшла підготовка до остаточного повернення свята Нового року.

На республіканському рівні, в Україні, першою "вистрілила" 25 жовтня 1936 року президія Київського облвиконкому, яка ухвалила постанову "Про виготовлення ялинкових прикрас та ялинкових іграшок".

Реабілітували одночасно і Новий рік, і Діда Мороза зі Снігуронькою, і іграшки з ялинкою… В магазинах неозорого Радянського Союзу почали з’являтися атрибути новорічного свята. До більшовицької революції вітали з Різдвом Христовим, тепер — виключно з Новим роком. І колір шуби Діда Мороза був лише червоним. Державна радянська пропаганда почала "розкрутку" нового-старого свята. Вже на зустрічі нового, 1937-го, року в московському Будинку Спілок разом з Дідом Морозом з’явилася помічниця — Снігуронька.

Ініціатор створення нового радянського свята — "Новий рік" — на зустрічі 1937 року ще керував у Києві. Наступний рік зустрічав у Куйбишеві (сучасна Самара) на посаді першого секретаря обласного комітету ВКП(б), де продовжував займатися масовим пошуком "ворогів народу". А вже 22 лютого 1938 року Павла Постишева заарештували разом із дружиною, і через рік їх розстріляли саме як "ворогів народу" в Бутирській тюрмі в Москві.