Політпсихолог Валентин Кім: Чому Медведєв перетворився на агресивний рупор Кремля і наскільки великі загрози розпаду рф

Практично весь серпень заступник секретаря Ради безпеки рф екс-президент Дмитро Медведєв сипав загрозливими заявами на адресу України та Заходу. Грубо закликав до переговорів, озвучував чергові фантазії щодо війни в Україні.

Відкрито шантажував Європу ситуацією на Запорізькій АЕС.

А днями вибухнув новими звинуваченнями – на адресу США та їхніх союзників. Мовляв, вони намагаються спровокувати розпад рф, що нібито може призвести до "кінця світу".

Політичний психолог, експерт з питань невербальної комунікації Валентин Кім прокоментував "Телеграфу" медведівські випади та ймовірність розпаду рф.

Медведєв після смерті Жириновського посів місце кремлівського блазня

"Медведєв діє в концепції практично всіх агітаторів Кремля. Їхнє основне завдання – створювати контент, нескінченний потік інформації, звинувачень, заяв, новин і так далі. Головне, щоб росія не сходила з інформаційного порядку денного. А ось уже про те, яку саме роль відіграє у всьому цьому саме Медведєв, можна поміркувати докладніше", — зазначає Валентин Кім.

За його словами, будь-яка соціальна структура приймає різні ролі. Є ролі лідерів та аутсайдерів, ролі другорядних персон. Ролі людей, які роблять щось мовчки – і тих, хто багато каже, але практично нічого не робить.

"Ролей може бути дуже багато. У російській структурі влади важливою була роль Жириновського. У нас його часто називали придворним блазнем. Звичайно, блазнем він не був, але багато функцій, які в Середньовіччі виконував придворний блазень, виконував у путінській росії і Жириновській. Йому було дозволено помилятися, критикувати верховну владу, виступати з гучними заявами, абсолютно не обґрунтованими звинуваченнями, щоб провести інформаційну розвідку боєм. Блазень розкриває слабкості системи, намісників, осіб наближених – такої собі боярської думи. Своїми заявами він дозволяє це все перевірити і переперевірити ще раз", — пояснює політичний психолог.

Після смерті Жириновського місце такого умовного кремлівського блазня залишилося вакантним. І його швидко зайняв Медведєв, наголошує експерт.

"Безумовно, це колосальна деградація. Третій президент росії перетворився на відвертого, шаленого словесного агресора, за яким не стоїть ніяка політична сила, якому не притаманні ніяка етика і мораль. Він просто робить гучні, агресивні, образливі заяви. Тому що в цьому його функція, — розповідає Валентин Кім. — Завдання Медведєва — виконувати роль агресивного рупора Кремля. І він із нею справляється дуже добре. Він затьмарив багатьох. Швидко вийшов на рівень провідних російських пропагандистів. Виступає буквально нарівні разом з ними".

Тобто, продовжує експерт, людина, яка була відсторонена від влади і обіймала якісь другі посади, раптом стрибнула з четвертого ешелону у другий. Відразу вийшов на рівень Лаврова, Пєскова, Скабеєвої з Солов’єм. Став помітний, його згадали всередині росії.

"Можна сказати, що Дмитро Анатолійович зробив спритний фінт, завдяки якому знову наблизився до путіна. Став потрібен і важливий у структурі російської влади. Тому останні заяви Медведєва варто більше розглядати з точки зору внутрішньовидової боротьби всередині Кремля, ніж як заяви особи, яка формує певну повістку", — впевнений Валентин Кім.

У Кремлі чудово розуміють небезпеку розпаду рф

Щодо ймовірності розпаду росії після завершення війни в Україні, то про це, за словами політпсихолога, починаєть говорити багато хто. І це, наголошує він, серйозно непокоїть кремлівську владу.

"Системних протиріч усередині країни-агресора завжди було багато. А під час ослаблення центральної влади вони традиційно посилюються, – пояснює Валентин Кім. – Навіть просто подальше заморожування конфлікту, не кажучи вже про програш в Україні, загрожує відцентровими процесами в самій росії. Як тільки слабшає центральна влада (а вона зараз у росії стрімко слабшає, що видно по відношенню до неї навіть недавніх партнерів), починають посилюватися сепаратистські рухи всередині росії. І всі контури розколів (за релігійними, соціальними, іншими ознаками) загострюються".

Усередині росії є безліч проблем, зазначає експерт. Є ті ж самі національні околиці, які, незважаючи на цілеспрямовану асиміляційну політику російської влади, залишаються потенційно гарячими точками.

"Башкири, татари, чеченці, дагестанці — величезна кількість народів, які мають досвід якщо не суверенітету, то хоч якоїсь культурної незалежності. І вони його не забули. І це в рамках загрози розпаду росії — небезпека №1", — вважає Валентин Кім.

Небезпека №2 – величезна відстань. Величезна частина території росії заселена вкрай слабо і знаходиться далеко від центру.

"Логістично росія не завжди здатна забезпечити ці регіони достатньою кількістю ресурсів. І їм доведеться переходити на самоокупність. А це – посилення місцевих еліт, місцевої влади, – розповідає експерт. – Так, Кремль, веде чітку політику щодо того, щоб контролювати всі призначення. Не випадково при путіні були фактично скасовані всі місцеві вибори. І губернатори, і мери – призначаються, а не обираються. Це посилює центральну владу. Але зараз, у період її ослаблення, саме регіони, особливо далекі, становлять серйозну загрозу для збереження росії в нинішньому вигляді".

Третя лінія розлому, за словами політпсихолога — соціальна нерівність, яка в росії надзвичайно сильна.

"Велика кількість населення там живе за межею бідності. Що ми, до речі, бачили за реакцією тих чи інших солдатів агресора на те, як живуть українці. І це сухе сіно, яке може спалахнути миттєво", – прогнозує Валентин Кім.

Психологічно народ росії ще не готовий до того, щоб вийти на вулицю, вважає експерт. Але для того, щоб це сталося, як показує практика, багато часу не потрібно. Достатньо такого сильного протистояння, отримання потужного гасла, ослаблення центральної влади, що є на даний момент.

"І в цьому плані заява Медведєва про те, що Захід хоче розвалити росію — це відображення того, що всередині Кремля чудово розуміють небезпеку внутрішнього розпаду. Більше того, це відображення розуміння, що цій загрозі їм практично нема чого протиставити", — зазначає Валентин Кім. — Потрібна якась велика перемога, щоб скористатися нею виключно для посилення центральної влади. На зовнішній арені на це розраховувати не доводиться. Побачимо, які рішення ухвалив Кремль щодо його подальших дій усередині росії. Якщо побачимо посилення контролю, сповзання в ще більший тоталітаризм, переслідування як практично відсутньої опозиції, так і власних внутрішніх структур, боротьбу з новою "п’ятою колоною", з умовними троцькістами, зинов’євцями і так далі (а ми це вже бачимо — та сама справа Ройзмана, практично останнього виборного мера), то це означатиме, що путінська влада намагається якось запобігти розпаду росії. Фактично неминучого. Думаю, його якийсь час ще можна відтягнути. Але запобігти – навряд чи".