Капітуляція Карабаху: які наслідки вона матиме для Вірменії, України та росії

Втрата Арцаху може відкрити для вірмен нові горизонти у зовнішній політиці.

Антитерористична операція Азербайджану в Нагірному Карабаху тривала менше доби і завершилась капітуляцією невизнаної республіки, яка за день втратила у боях майже половину своїх збройних сил. Сторони припинили вогонь, підписали мирну угоду і вже завтра зустрінуться у місті Євлах, щоб обговорити питання щодо реінтеграції, забезпечення прав та безпеки вірмен Нагірного Карабаху.

Тим часом, в столиці Вірменії — Єревані — тривають масові заворушення. Учасники акцій протесту вимагають від уряду більш рішучих дій у питанні захисту вірменського населення Нагірного Карабаху.

Як втрата Арцаху (таку назву сепаратистського регіону використовує лише вірменська строна, у той час як Нагірний Карабах є більш нейтральним топонімом. — Ред.) вплине на політичну ситуацію у Вірменії, що від цього виграла росія, і які висновки з цієї історії слід зробити Україні, "Телеграф" запитував у політичних експертів.

Неочевидна перемога для Вірменії та користь для України

Обравши росію "гарантом безпеки", Вірменія фактично підписала вирок своїм прагненням утримати під контролем Нагірний Карабах. З самісінького початку всі дії росіян у цьому конфлікті були направлені виключно на задоволення власних політичних та економічних потреб, як-то продаж Вірменії літаків і надання Азербайджану засобів ПВО у 1990-х роках, або ж присутність в Арцаху "миротворчого" контингенту з рф, який гарантував безпеку вірменам, одночасно "зливаючи" їхні розвіддані азербайджанцям 2020-го року.

Хоч як цього воліла росія, сидіти на двох стільцях вічно кремль не міг. Зрештою, настав час ситуативно підтримати одну зі сторін. Політичний демарш Нікола Пашиняна і зближення Вірменії із Заходом стали червоною ганчіркою для російських можновладців, які не приховували бажання помститися "братній країні" за вихід з-під свого контролю.

Цілком очікувано, все завершилось військовою провокацією на спірних територіях, в результаті чого Вірменія втратила контроль над землями та місцевим населенням, за права якого боролася протягом останніх 30 років.

Цікаво, що цього разу прем'єр-міністр Нікол Пашинян відмовився відправляти в Арцах регулярну армію Вірменії і брати участь в бойових діях, адже, за його словами, саме втягування його країни у війну було на меті у Азербайджану, який завчасно попередив рф про намір ескалювати конфлікт.

За словами політичного експерта Валентина Гладких, сьогоднішня ситуація у Нагірному Карабаху є закономірним результатом політики "поділяй і володарюй", яку росія проводила на Кавказі протягом останнього століття. Залишившись сам на сам із Азербайджаном, у повністю залежної від рф "влади" Арцаху не залишалося іншого виходу, окрім капітуляції.

Сьогоднішні події є початком остаточного вирішення питання Нагірного Карабаху і повної втрати Вірменією можливості контролювати цю територію.

"Важливо розуміти, що уряд невизнаної республіки початково залежав від росії набагато сильніше, аніж від Вірменії. Політичний курс Нагірного Карабаху дуже відрізнявся від офіційного курсу Вірменії, що підтверджувалося розбіжностями навіть у заявах про війну в Україні з боку Нікола Пашиняна та Рубена Варданяна. Своєю чергою росія вкотре продемонструвала, що вона є абсолютно ненадійним союзником, просто у Вірменії це зрозуміли трохи раніше, і Пашинян намагався вийти з цього глухого кута тотальної залежності від рф", – пояснює експерт в коментарі "Телеграфу".

Умовами мирової угоди, яку сьогодні уклали уряди Нагірного Карабаху та Азербайджану є:

• виведення вірменських підрозділів, що залишилися, і військовослужбовців "із зони розгортання російського миротворчого контингенту";
• розформування та повне роззброєння військових армії оборони Нагірного Карабаху;
• виведення важкої техніки та озброєння з території Нагірного Карабаху з метою їхньої якнайшвидшої утилізації;
• реінтеграція, забезпечення прав та безпеки вірмен Нагірного Карабаху та забезпечення населення (деталі обговорять на зустрічі представників місцевого вірменського населення та центральної влади Азербайджану 21 вересня у місті Євлах).

Останній пункт угоди є найбільш принциповим і важливим для Вірменії, адже ризик зіткнень між вірменами, що проживають в Карабасі та азербайджанцями, які назабаром повернуться туди з правами господарів земель, надто високий.

За словами експерта з міжнародної політики аналітичного центру "Український інститут майбутнього" Ілії Куси, Азербайджан ніколи не демонстрував готовності гарантувати безпеку місцевому населенню у разі повернення території під свій контроль.

"Ніхто не заперечував територіальної цілісності Азербайджану, навіть самі вірмени. Підтвердженням є те, що за всі ці роки Вірменія так і не визнала незалежності Арцаху. Головна їхня претензія і вимога полягала саме у гарантіях безпеки вірменам, які проживають на території Карабаху. Азербайджан не готовий був брати на себе ці зобов'язання і тому вірмени продовжували захищати своїх громадян на цих землях", – пояснює експерт в коментарі "Телеграфу".

Ймовірно, під час завтрашніх перемовин буде розглянуто два основні варіанти гарантування безпеки місцевого населення. Перший – перехідний період і поступова реінтеграція під наглядом "миротворців". Другий – добровільний виїзд вірмен Карабаху до Вірменії.

За словами Ілії Куси, другий сценарій був би для Азербайджану найменш болісним і позбавив би проблем у майбутньому. Якщо ж після повернення під контроль Азербайджану на території Арцаху почнуться етнічні чистки, це може стати приводом для введення Заходом санкцій проти уряду Алієва і до його ізоляції.

"Враховуючи, що ця країна дуже залежить від європейського ринку в плані експорту нафти, секторальні санкції і токсичний імідж президента нівелює будь-які вигоди, які вони могли б отримати від військової операції. У будь-якому разі, США і Європа будуть наполягати на документально закріплених гарантіях для місцевого населення і зобов'язанні до їх виконання", – каже експерт.

Попри те, що Вірменія все ж втратила Арцах, сьогоднішня поразка може стати для неї остаточним звільненням від впливу росії, можливістю повноцінного політичного переорієнтування та отримання свободи у зовнішній політиці, вважає Ілія Куса.

За словами політолога, якщо Ніколу Пашиняну вдасться впоратися з протестними настроями громадян Вірменії і втриматися при владі, наступним кроком може стати зближення з країнами Заходу. Даний сценарій буде вигідним не лише для Єревана, а й для Києва, зацікавленого у мінімізації або повній ліквідації російської військово-політичної присутності на Південному Кавказі і розширенні антиросійської коаліції.

Росія втратить більше за Вірменію

Загалом, повернення Нагірного Карабаху під контроль Азербайджану є черговим нагадуванням міжнародній спільноті про важливість поваги до принципів територіальної цілісності держави, незалежно від того, як довго окуповані землі перебували під контролем загарбників, вважає Валентин Гладких.

"Водночас, порівнювати Арцах з так званими "ЛНР/ДНР" вкрай некоректно. Це ситуації, що лежать у різних вимірах. У кожному випадку свої першопричини, шлях розвитку і особливості. Для України ситуація з Нагірним Карабахом стала лише черговим свідченням того, що росія у військово-політичному сенсі серйозно ослабла і на сьогодні не має військових можливостей для впливу на Кавказі навіть за великого бажання.

Якось Пашинян сказав: росія йде з Кавказу. Тепер це є цілком очевидним фактом. Сьогоднішня ситуація в Карабасі потягне за собою катастрофічні наслідки і для ОДКБ, і для стосунків між Вірменією і росією, і для положення росії в СНД загалом", – пояснює політолог.

Втім, росія вважає себе якщо не переможцем, то щонайменше талановитим ляльководом, який вдало розіграв черговий спектакль-аферу і готується пожинати плоди. За словами Ілії Куси, зараз на меті у кремля зберегти свою присутність в Карабаху, а в ідеалі – стати одним з його бенефіціарів.

Велике значення матимуть результати завтрашніх переговорів щодо гарантій безпеки для вірмен у Карабаху, посередником на яких, ймовірно, виступатиме рф. Остання може наполягати на тому, щоб залишити своїх "миротворців" у ролі наглядачів, які будуть контролювати ситуацію у перехідний період і запобігати міжетнічним конфліктам.

Другим кроком стануть переговори з розблокування транспортних коридорів, доступ до яких хоче отримати росія. Домовленості укладатимуть більшою мірою з Туреччиною, адже саме там пролягають стратегічні інтереси рф.

"Також росія обов'язково спробує розгойдати ситуацію в Єревані, підкидаючи вірменам ідею того, що саме Пашинян винен у втраті Арцаху, і підштовхуючи їх до повалення чинного уряду. Усунувши прозахідного Пашиняна від влади, кремль буде намагатися поставити на його місце когось більш зрозумілого і лояльного до москви, щоб повернути Вірменію під свій контроль", – каже експерт.

Більше про одноденну війну на Південному Кавказі читайте на сайті "Телеграф" у статті: "Карабах капітулював: на яких умовах закінчується багаторічне протистояння та що далі".