Сергій Сивохо: "Я думаю, що Зеленського підставляють"

В інтерв’ю "Телеграфу" Сивохо розповів, чи буде радником нового міністра у справах тимчасово окупованих територій Ірини Верещук, яким бачить повернення Донбасу і чому вважає, що президент Володимир Зеленський опинився у небезпечній ситуації.

– Днями в інтернеті з’явилися ваші фотографії із новим міністром реінтеграції Іриною Верещук. Ви будете її радником? Що то була за зустріч?

– З того часу, як я був радником секретаря РНБО, у мене не найпозитивніше ставлення до цієї посади. Посада радника більше зобов’язує, тому що ти є представником якогось органу і за незрозумілі дії цього органу маєш потім відповідати. Уявляєте, якби я зараз залишався на посаді радника секретаря РНБО, скільки б до мене було запитань? Отже, все відбувається так, як має бути.

З Іриною Верещук ми знайомі давно. Я впевнений, що її нова посада не є випадковою. Ірина Андріївна правильно розуміє питання повернення Донбасу – оскільки воно було сформульоване президентом на самому початку. Крім того, вона жінка, а жінка у нас завжди миротворець.

Під час розмови ми обмінялися думками, я запропонував будь-яку допомогу, яка сприятиме поверненню наших людей та територій. Ми поділилися своїми напрацюваннями, зокрема, щодо переселенців, економічної та гуманітарної стратегії. Вважаю цю зустріч початком нашої спільної плідної роботи.

– Ініціатором зустрічі були ви чи вона?

– Ми. Ми – це команда Національної платформи примирення та єдності та учасники міжфракційного депутатського об’єднання (МФО) «НППЄ» у Верховній Раді. У МФО було 33 народні депутати, включаючи Ірину Верещук. Після її призначення на посаду міністра в об’єднанні залишилося 32 парламентарі.

– Ви сказали, що Верещук може стати миротворцем. Ви прогнозуєте, що після Резнікова стратегія реінтеграції сильно зміниться?

– Я сподіваюся, що стратегія зміниться. Ми мали добрі стосунки з Олексієм, але те, що він пропонував по Донбасу останнім часом, важко було назвати реінтеграцією. З останнього – той самий "законопроєкт про перехідний період", запропонований міністерством. Він викликав негативну реакцію з усіх боків – як з нашого боку, так і людей з непідконтрольних територій. Як з боку грантоїдів, так і з боку радикалів. У тому числі на нього негативно відреагували й росіяни. Але найголовніше, що його жорстко розкритикувала Венеціанська комісія, яка озвучила низку зауважень до законопроєкту.

Коли законопроєкт МінРеінтеграції було запропоновано громадськості, ми його прочитали та жахнулися. Там не було нічого схожого на реінтеграцію та повернення людей. Законопроєкт написаний з погляду переможців над непідконтрольними територіями. Наша команда спільно з академічною спільнотою, спираючись на думки мешканців Донбасу, напрацювала низку правок та надсилала до МінРеінтеграції. Жодної реакції та відповіді на це не було. Тоді ми вирішили розробити альтернативний законопроєкт "про перехідний період". Ми його розробляли та обговорювали понад півроку, ми виїжджали до Донецької та Луганської областей і там обговорювали його з людьми на місцях. Підсумковий документ глава МФО Вікторія Гриб зареєструвала у Раді 31 серпня.

І у вересні, коли делегація Венеціанської комісії приїжджала до Києва, нас запросили на зустріч, бо зацікавилися нашим альтернативним законопроєктом, який написано дуже толково. Зустріч тривала більше за належний час. Внаслідок цього Венеціанка запросила повний пакет документів для вивчення. І нещодавно, тижнів зо два тому (інтерв’ю записувалося 12 листопада 2021 року — Ред.), Венеціанська комісія опублікувала свою негативну оцінку законопроекту МінВОТ.

– А чим зараз займається ваша Платформа примирення та єдності?

- Встановлення миру. Ми боремося за серця та розум людей, які зараз живуть на непідконтрольних територіях. Ми хочемо повернути людей, а згодом і території.

Три наші основні напрямки: "Лінія життя" – це лінія зіткнення та прилегла до неї територія. Це всебічна допомога людям, які мешкають у війні: медична, гуманітарна, допомога у відновленні житла та інша. Діалог. Ми намагаємось підтримувати діалог з людьми по той бік лінії зіткнення з нашими громадянами України, які, ми сподіваємося, тимчасово перебувають там. Об’єднання. Ми продовжуємо розробляти та доповнювати нашу Гуманітарну Стратегію Возз’єднання України. Наш девіз – повернемо людей, а потім і території. Нам потрібно зробити все для того, щоб людям з непідконтрольного Донбасу було кудись повертатися, ми повинні створити всі умови для цього.

– А які політичні сили вас підтримують?

– Нас мають підтримувати всі політичні сили, які виступають за мир, за єдність та примирення. А ми співпрацюємо практично з усіма. У МФО "НППЄ" у Раді – представники майже всіх фракцій парламенту. Голова нашого МФО – позафракційний народний депутат Вікторія Гриб, вона із Луганської області, а заступник голови об’єднання – народний депутат від "Слуги народу" Святослав Юраш, він зі Львівської області. Ми часто запрошуємо депутатів на лінію зіткнення, і в нас у об’єднанні всі депутати, незалежно від місця народження та фракції, яку вони представляють, вміють знаходити колегіальні рішення. Немає у МФО лише представників "партії війни" – "Європейської солідарності".

– Вашу платформу підтримує Рінат Ахметов? У медіа з’являлася така інформація, і у МФО є люди, яких із ним пов’язують.

– Ми були б не проти, якби нам допомагали. Ми відкриті до співпраці з усіма, хто за мир.

Наші скаути постійно працюють і в Донецькій, і на Луганщині, ми завжди тримаємо зв’язок з людьми, які живуть у "сірій зоні". Ми знаємо, куди саме потрібно направити цю допомогу, в якому вигляді вона має бути. Ми працюємо. А ті, хто хоче допомогти, звертайтеся, ми завжди на зв’язку.

Наша Платформа у цьому випадку виступає комунікатором між людьми та тими, хто готовий допомогти, навіть анонімно.

– А ви з Платформою розглядаєте можливість походу до парламенту на наступних виборах?

– Мені не дуже подобається те, що зараз відбувається у Раді, та й взагалі весь наш політичний устрій. Але якщо в цьому буде потреба і якщо побачимо, що в парламенті потрібна така сила, ми будемо готові до цього.

– Чи згодні ви з тими діями влади щодо реінтеграції Донбасу, які зараз відбуваються? Яким ви бачите цей процес?

– Я вже сказав про "законопроєкт про перехідний період" від МінВОТ, який яскраво демонструє той негатив, який може статися. Ми у нашому альтернативному законопроєкті об’єднали майже все, що спрямоване на мир. Якби Верховна Рада ухвалила наш варіант, то це було б серйозним кроком уперед.

Наразі важливий напрям роботи Платформи – це Гуманітарна Стратегія Возз’єднання України. Таку стратегію розроблено вперше в Україні. У нашій Стратегії п’ять блоків: "Подолання соціального відчуження" — загалом ідеться про відновлення соціально-економічних зв’язків та виборчих прав мешканців непідконтрольних територій. "Захист найбільш уразливих соціальних верств та груп" — це запуск держпрограми лікування постраждалих внаслідок бойових дій, оформлення статусів інвалідів та "дітей війни", запуск програм відновлення та будівництва житла, пільгового оподаткування. "Подолання наслідків конфлікту" — тут йдеться про створення при Кабміні Ради економічного відновлення Донбасу та створення спеціального Фонду, про зняття соціально-економічної блокади, визначення територій пріоритетного розвитку на Донбасі. "Повернення довіри" — це формування консенсусної гуманітарної політики, ухвалення закону про амністію та інших. "Відновлення єдності" — тут йдеться про культурну автономію на Донбасі, інформаційну політику єдності у ЗМІ, організацію "горизонтального діалогу" між різними соціальними групами регіонів України.

Мета нашої Стратегії не лише вирішити існуючий конфлікт, а й запобігти, не дай Боже, майбутнім, щоб такі ситуації взагалі не виникали. Замість слів "Схід і Захід разом", які всі повторюють як мантру, нами розробляється реальна гуманітарна стратегія. Ми обговорювали її і в Донецькій, і Луганській областях, і в Києві. У нас намічені поїздки до Вінниці, Прикарпаття. Загалом вся Україна. Нам дуже важлива думка людей. Але оскільки зараз майже вся країна знаходиться у "червоній зоні", доводиться організовувати заходи у режимі онлайн.

– Тобто основний ухил на гуманітарну взаємодію?

– Так.

- До яких категорій громадян, на вашу думку, варто застосовувати амністію?

– У нашому законопроєкті є розділ, присвячений амністії. Не підпадають під амністію лише ті люди, які вчинили злочини проти людяності, тобто кати, ті, хто має руки в крові. І тут ми трохи згрішили проти Мінських угод, бо там вказано повну амністію.

Світовий досвід показує, що повної амністії не існувало ніде, хоча вона й була заявлена, як, наприклад, у Колумбії, але досі ця проблема не вирішена. Ми були на Балканах і вивчали досвід не лише з одного боку – хорватського, як наше міністерство. Ми були у Сербії, Косові, Македонії, Чорногорії. Ніхто не зміг врахувати всі нюанси, і нинішнє загострення ситуації там цьому підтвердження.

А у законопроєкті МінТОТ підлягає засудженню такої кількості людей, що це неможливо уявити. Навіть якщо ти платиш комуналку там, то за їх формулюванням це фінансування тероризму. Тобто всі держслужбовці, які там мають працювати, щоб утримувати себе та сім’ю, за їхньою логікою, мають бути покарані. Я вважаю що це не правильно.

– Це дуже чутлива тема для тих, хто виїхав звідти і вже мешкає тут…

– Наш законопроєкт прописаний таким чином, що ми спочатку повертаємо людей, а згодом і території. А дія законопроєкту МінТОТ починається тоді, коли ми заходимо на непідконтрольну територію та одразу відправляємо всіх під слідство, виборів не проводимо та думки людей не враховуємо. Загалом, починаємо поводитися, як окупанти.

А наш документ починає працювати з дати його ухвалення, і насамперед запускаємо процес конвалідації всіх документів. На зустрічі з Іриною Верещук ми обговорили, що буде добре організувати з Міністерством юстиції порядок того, як відбуватиметься конвалідація документів, які там видаються. Потрібно прописати весь цей механізм. При цьому ми продовжуємо виплачувати пенсії та соцвиплати. Починаємо готуватись до виборів на тих територіях. Тобто ми починаємо потихеньку повертати людей до юридичного та соціального простору України, бо вони там зовсім відірвані від нас.

Щодо виборів – я пропоную їх проводити дистанційно вже зараз. А мені кажуть, що це неможливо. Росія вже показала, що це можливо. У РФ бачать, що ми у цьому питанні зовсім не рухаємося, і вони взяли та провели там вибори до Держдуми.

– Але ж була інформація, що їх фактично насильно звозили на вибори.

- А як ви думаєте, люди, які сидять у війні, не хочуть з’їздити до Ростова чи Таганрога? Я думаю, що вони нормально ставилися до цього. Можливо, мали місце перегини на місцях: начальники колективів намагалися вислужитися перед вищим керівництвом, ректори "рекомендували" студентам проголосувати. Все відбувалося, як, зрештою, і в нас. Тим паче, це стосувалося тих людей, які мали російські паспорти, а це приблизно 600 тисяч жителів непідконтрольного Донбасу.

Попри ці процеси дуже круту заяву зробив президент: він сказав, що "якщо вас змушують обставини, то отримуйте російський паспорт. Коли прийде Україна на ту територію, то ви дістанете свій український паспорт". І це один із найпотужніших сигналів нашим громадянам з боку нашої влади.

– Тобто ви вважаєте, що вибори в електронному вигляді допомогли б реінтеграційному процесу?

– Так. Коли були вибори у 2019 році, то було організовано спеціальні пункти для ВПО (внутрішньо переміщених осіб — Ред.), щоб відзначитись та проголосувати. І люди з непідконтрольних територій приїжджали, щоби віддати свій голос. Там активне населення, і воно хоче брати участь у політичному житті України. Є люди, які приїжджають сюди, відзначаються як переселенці та їдуть назад. Але ми не повинні забувати, як багато людей виїхало звідти, і потім, не зустрівши ніякої підтримки тут, повернулися назад. Бо там хоча б є житло. А тут не було і нема нічого.

Але Ірина Верещук якраз презентувала програму будівництва житла для ВПО. І мені подобається загальна тенденція, бо вона сказала, що цим займатиметься. Я впевнений, що у цьому питанні буде прогрес.

– Щодо виборів. А чи немає запобіжників від того, щоб у результаті цього процесу до парламенту не пройшли сепаратисти, люди, пов’язані з Росією?

– А ви чули, як Арсен Аваков сказав про це: "Переможуть місцеві, хай Бог простить, сепари. Мене це влаштовує. Це буде в рамках законів України".

Я взагалі не розумію значення виразу "голосування під дулами автомата". Будь-яке голосування – суто таємна справа. І, до речі, у цьому контексті була позитивна заява секретаря РНБО Олексія Данилова. Він сказав, що поставлена задача Міністерству цифрової трансформації розробити систему для забезпечення конституційних прав мешканців непідконтрольних територій. Тобто люди, які перетинають КПВВ, повинні мати цифровий доступ до всіх органів влади, аж до президента. Вже думають про цифрове спілкування з людьми звідти. Це круто.

– До речі, щодо РНБО. Як оцінюєте діяльність цього органу після звільнення?

– Я взагалі не розумію, як така людина як Данилов може так реагувати на те, що відбувається на Донбасі. Він сам родом із Луганська. Чому він не робить жодних нормальних кроків, щоб повернути Донбас, я не розумію. Я маю інформацію, що він дуже не хотів залишатися секретарем РНБО, коли Раду вирішили наділити останніми скандальними повноваженнями. Але його, мабуть, умовили, а зараз він, як бачимо, увійшов у смак.

Але найбільше у цій ситуації мене непокоїть те, що рішення РНБО підписує не Данилов, а президент.

– А що саме вас турбує?

– Я думаю, що його підставляють.

- Ви гадаєте, що він не розуміє, що відбувається?

– Я не розумію, в яких умовах він зараз перебуває. І повістка може формуватися оточуючими його людьми на їхню користь.

– У вас зараз є особисте спілкування із президентом?

– Із Володимиром Зеленським у мене своя особиста довга історія. Спілкувався з ним кілька місяців тому. Зараз наше спілкування не в тому обсязі і не завжди в тих умовах, в яких хотілося б. Але "рятувальна мотузка" з президентом у мене є.