Повістку прикріпили до квитанції за комуналку: рідні киянина, зниклого безвісти під Роботиним, шоковані викликом у військкомат

Напередодні Різдва сім’я 32-річного Олександра Товстенка ("Тихого") — бійця 118-ї окремої механізованої бригади (ОМБр), котрий вже п'ять місяців вважається зниклим безвісти, отримала повістку на його ім’я. Такий "подарунок" зробив Солом’янський ТЦК і СП, куди чоловік прийшов у перший день повномасштабного вторгнення і де служив перші місяці війни.

Рідні киянина обурені ситуацією, як і неможливістю до сьогодні поховати його. Подробиці чергового факапу від столичного військкомату дізнавався "Телеграф".

Юрист Олександр Товстенко був одним з тисяч українців, хто став на захист Батьківщини 24 лютого 2022 року. Спочатку він служив у столиці в роті охорони Солом’янського ТЦК і СП, через який добровільно мобілізувався. Згодом воював під Бахмутом, під час ротації навчався за кордоном, а потім у складі 118-ї ОМБр опинився на Запорізькому напрямку.

Свій останній бій киянин, який на той момент був заступником командира відділення, прийняв разом з побратимами 27 липня під селом Роботине Токмацького району. Того дня при спробі висадити десант БМП Олександра обстріляв ворог. Через влучання в бойову машину протитанкової керованої ракети здетонував весь боєкомплект, що не залишило екіпажу шансів вижити. І хоча, за словами рідних, евакуація з поля бою полеглих воїнів була, але тіло (чи рештки) Олександра так додому й повернули. Попри складний бюрократичний шлях, який пройшла сім’я Товстенка, неодноразово звертаючись до військкомату, виявилось, що там так і не налагодили роботу з базами даних.

— Поки я активно листувалась стосовно брата з різними інстанціями, перевіряла пошту щодня, але коли всі можливі відповіді отримала, то й не зазирала в поштову скриньку певний час. А 24 грудня батько знайшов там повістку на ім'я брата, яка була степлером прикріплена до квитанцій за комунальні послуги, — розповіла "Телеграфу" сестра загиблого бійця Ольга Товстенко. — Датована вона ще 6 листопада, а в тексті містилась пропозиція з'явитися в Солом'янський терцентр комплектування 20-го листопада. Я коли побачила цей папірець, у мене полізли очі на лоба, так це зачепило, що не могла заспокоїтися години три.

Щоб ви розуміли, в листопаді ми ще ходили у військкомат і отримували там документи, які надходили з частини, де служив брат. Ми там були майже щодня від кінця липня, коли стало відомо про його загибель. Мало того, Сашко був зарахований до роти охорони цього ТЦК, тобто багато з працівників його там знали особисто і досі його згадують, проте повістка була виписана. І на той момент вже минуло більше трьох місяців пісоя вручення офіційного повідомлення про зникнення брата безвісти. Як таке може бути? Невже й досі немає нормальних баз обліку, які б зробили такі факти неможливими?! — каже сестра.

Ольга додає: на жаль, це не єдине запитання, яке виникає до армійських посадовців, бо є проблеми і з поверненням тіла, і вшануванням пам'яті, і виплатами.

— Дружині Сашка приходить його зарплатня, але абияк і завжди різні суми, — продовжила розповідь Ольга. — Хоча за законом за безвісти зниклими зберігається виплати у розмірі окладу, а також надбавки та інші види грошового забезпечення постійного характеру, так звані бойові виплати. Але зараз незрозуміло, як це все нараховують. І в чаті бригади дружини пишуть, що багато кого з хлопців, наприклад, які отримали поранення, вивели поза штат, відповідно, платити або взагалі перестають, або платять якісь мінімальні суми.

Крім того, на початку грудня побратим Сашка передав його дружині медаль "За оборону Києва". Вручали їх, як він висловився, "за гаражами, тихесенько". Тобто неофіційно, бо навіть родини загиблих про це не повідомили, ми б і не знали, якби не такий саме боєць, як мій брат, який взявся передати нагороду, — продовжує сестра загиблого бійця.

І таке ставлення не може не дивувати. Я як згадаю, скільки ми всього витерпіли в цьому Солом’янському ТЦК і СП, так робиться зле. Наприклад, підполковник Ібрагімов (здається, він замполіт) взагалі нас ошелешив словами: "Вам что, нечем заняться, что вы сюда каждый день?!" Як взагалі людині могло спасти на думку таке спитати у дружини та сестри загиблого військового?! — обурюється Ольга.

Сестра Олександра Товстенка додає, що випадок з її братом не поодинокий, але не всі родини мають сили надавати розголосу таке недбальство з боку військкоматів. Ольга ж має намір звернутися до Державного бюро розслідувань, а якщо знадобиться — і до Генштабу ЗСУ, якому підпорядковані всі військкомати.

Як повідомляв "Телеграф" в серпні цього року президент України Володимир Зеленский підписав указ з рекомендаціями про заміну керівництва усіх обласних ТЦК і СП. Але і після цього гучного рішення співробітники військкоматів раз у раз потрапляють у скандали.