"Вам повістка": бабусю легендарного офіцера-азовця "Гендальфа" довели до серцевого нападу

Читать на русском
Автор
6535
Ілля Самойленко став потужним голосом "Азову" на міжнародній арені, але військкомат продовжує тероризувати його родину. Фото зі сторінки Іллі Самойленка
Ілля Самойленко став потужним голосом "Азову" на міжнародній арені, але військкомат продовжує тероризувати його родину. Фото зі сторінки Іллі Самойленка

Попри тяжкі каліцтва й інвалідність, Іллі Самойленку продовжують надсилати повістки

На 20-му місяці повномасштабної війни з рф повістки продовжують нести навіть родинам бійців, які загинули на фронті. Бувають спроби призвати і тих чоловіків, хто має важкі групи інвалідності. Регулярно працівники ТЦК і СП приходять і в домівки українців, які вже давно боронять країну.

В такій ситуації опинилася родина легендарного азовця Іллі Самойленко, який втратив руку і око на війні, пройшов полон, однак залишився в строю. "Телеграф" дізнався подробиці ганебної історії.

Офіцер розвідки окремого загону спецпризначення НГУ "Азов" Ілля Самойленко ("Гендальф") став одним з облич спротиву, який чинило українське військо в Маріуполі. Саме він разом з командирами підрозділу і окремо виходив в ефір з бункеру на оточеному росіянами заводі "Азовсталь", щоб ідеальною англійською розповісти світу правду про звірства ворога. Згодом як і інші бійці Ілля опинився в полоні, де провів 120 днів у жахливих умовах. А після звільнення продовжив захищати Україну. Та попри медійність і пізнаваність бійця на його адресу у столиці і досі приносять повістки. Час від часу виписують їх і на Гліба — молодшого брата Іллі, який після перенесення клінічної смерті не є дієздатним. За словами мами чоловіків — відомої кастинг-директорки Алли Самойленко, це питання тягнеться вже багато років.

— Повістки почали приходити ще з 2014-го року по віку, коли Глібу було 18, а Іллі 19, розповіла "Телеграфу" Алла. На той момент молодший син вже хворів, переніс клінічну смерть, його реанімували, та він став повністю залежним від стороннього догляду, не рухається, не розмовляє і втратив особистість. Це дуже тяжкий і трагічний випадок. Відповідно, син отримав інвалідність I групи підгрупи А.

Таких людей в Україні, думаю, не дуже багато, вони стоять на обліку у відповідних службах, і мені здавалось, що відомства мають між собою комунікувати і перевіряти дані. Але виходить, що ні, бо ми отримали повістку. Я тоді телефонувала до військкомату Святошинського району Києва, пояснювала ситуацію, але мені сказали: "Приїжджайте і приносьте документи". Я відповіла, що не буду цього робити, бо мала бути біля Гліба. Перші три роки його хвороби я сподівалась на реабілітацію, тож не бачила сенсу покидати сина і комусь доводити, що він інвалід.

Алла каже, що час йшов, сину не ставало краще і надій на його відновлення не лишилось, але у військкоматі продовжували демонструвати впертість і слати повістки на Гліба. Так само, як і на старшого брата.

Ілля Самойленко в "Азові" з 2016-го року, попри це військкомат не припиняє спроб вручити йому повістку.

— Ілля ще 2015 року приєднався спочатку до парамілітарних об'єднань, де спочатку навчався такмеду сам, а потім навчав інших, — продовжує розповідь мама захисника. — Він також тренувався, ходив на стрільби, тобто свідомо готував себе до того, що піде воювати. А на початку 2016-го року він вже приєднався до полку "Азову", і тоді повістки продовжували приходити на його ім’я. Це відбувалось навіть коли він вже 2017-го отримав важке поранення (внаслідок нього боєць втратив ліву руку до зап'ястка і праве око — Авт.) і лежав у шпиталі МВС. Знову-таки я дзвонила до військкомату, пояснювала, пішов туди згодом і сам Ілля, відніс всі документи, які доводили, що він є добровольцем і несе службу. Але повістки носити не припинили.

Поновились спроби мобілізувати Іллю до війська з початком повномасштабної війни, хоча чоловік самостійно пішов на фронт, повернувшись задля цього з-за кордону.

— Ілля покинув службу десь за півроку до вторгнення, але у лютому 2022-го знову взяв до рук зброю, бо не міг по-іншому, — наголошує Алла. — Він воїн по духу, людина, яка добровільно пішла захищати свою Батьківщину від ворога, і знов так вчинив з думкою про те, що мусить це робити, якщо він чоловік, і якщо він відповідальний за своє життя і за життя своєї держави. І навіть після "Азовсталі", полону, попри те, що Ілля набув такої популярності, повістки нам продовжують нести. І це попри всі спроби врегулювати це питання.

Десь півроку тому я черговий раз набрала "гарячу лінію" Міноборони, мене уважно вислухали, все записали, а потім знову почалася якась дурня́. Мені телефонували з одного військкомату, потім з іншого (бо Ілля вже був зареєстрований за іншою адресою), щось з'ясовували. А днями прийшли особисто до нашої бабусі, де хлопці були приписані ще зі школи. Уявіть собі, вона бачить людей у формі, які кажуть: "Самойленко Ілля Сергійович — це ваш?" Звісно, вона подумала, що з онуком щось сталося, перелякалась і у неї стався серцевий напад, — говорить Алла.

Цей прикрий випадок Анна описала на своїй сторінці у Facebook з проханням до МО України припинити тероризувати її родину повістками та візитами представників ТЦК і СП. В коментарях жінки описали схожі чи більш драматичні ситуації.

— В моїй родині приносили повістку чоловіку, який помер 13 років тому, — зазначила Ліза Татаринова.

В коментарях жінки пишуть про факти виписування повісток людям, які померли.

— Мій брат помер 2020 року, а повістки носять, — повідомила Ганна Гнатенко-Шабалдіна.

— У Львові в дім мами принесли Олегу повістку, коли він вже 25 років як там не прописаний і на той момент майже півроку як загинув, — поділилась фактом з власного життя акторка театру і кіно Ганна Яремчук — дружина режисера Олега Бобало, який поліг під Бахмутом.

Повістки приходять чоловікам на адреси їх батьків - туди, де вони вже давно не живуть.

— Льоші приносили повістку, коли він вже рік як воював, ще й тричі, під час поранення, приїжджав у військкомат відмічатись, — написала Надія Хільська — дружина загиблого на фронті актора Олексія Хільського.

Ні поранення, ні смерть на фронті не гарантує військовим, що їм в черговий раз не випишуть повістку.

— Моїй колезі принесли повістку для чоловіка, який загинув на фронті. По-перше, повня дурня́ в цифрове століття. По-друге — черговий стрес для жінки, — зазначила Наталія Соболева.

— Такі речі я пишу публічно з однією метою, щоб щось змінилось, — каже мати героїчного азовця. — Це я так реагую, можна сказати, спокійно, сам Ілля ставиться до цього іронічно. Але, як бачимо, з коментарів є зовсім прикрі факти, як у випадку колег-акторок. Загалом відбувається суцільний жах з усіх питань, не тільки з повістками, а й реабілітацією поранених бійців, яка повністю лягає на плечі родичів, і з військовим кладовищем, землю під яке ніяк не виділять у столиці. Це така страшна зневага. Люди віддають найдорожче, а держава абсолютно аморально повертається до них спиною.

Мені здається, що річ навіть не в ресурсах, не в грошах, річ у підході і в інституційній неспроможності вирішити проблему. Існуюча бюрократична машина дуже складна, неповоротка, при тому, що з усіх боків говорять про діджиталізацію. А де вона по факту, якщо повістки приносять навіть на загиблих воїнів та на інвалідів?! Я впевнена, що за бажання все це можна вирішити. Так, зрозуміло, що значний обсяг робити. Можливо, тоді варто залучити рідних бійців, які б допомогли розгребти все, що накопичилось. Все ж таки сподіваюсь, що розголос спричинить якийсь рух і відповідальні за роботу військкоматів відомства зроблять висновки.

Як повідомляв "Телеграф", в Україні вже почав функціонувати єдиний електронний реєстр військовозобов'язаних "Оберіг". За даними Мінцифри, він вже наповнений на понад 90%, але з Міноборони ще обговорюють питання сервісів, які будуть працювати на його базі.

Матеріал опублікований українською мовою — читати мовою оригіналу