Не Будапештський меморандум: які безпекові гарантії надали Україні у Вільнюсі

Україні довелося лавірувати між політичними амбіціями США та європейською бюрократією

На саміті НАТО у Вільнюсі Україна та лідери держав "Великої сімки" проголосили спільну декларацію щодо безпекових гарантій для нашої держави. Проголошували про це зі сцени саміту особисто президент США Джо Байден, прем’єр Японії Фуміо Кісіда та президент України Володимир Зеленський.

З одного боку, документ не містить юридичних зобов’язань, бо поки носить рамковий характер, з іншого — це безпрецедентний випадок такого комплексного рішення з боку країн G7, а також ЄС, який закладає основу під потужні гарантії, навіть якщо влада цих країн зміниться.

Увага українського суспільства під час саміту НАТО переважно була прикута до того, що Київ офіційно не запросили до членства в Альянсі.

Україна, затиснута між політичними амбіціями в американській владі, бюрократією, установленими правилами Альянсу і відсутністю сміливості деяких країн членів НАТО, з одного боку, не отримала того, що хотіла щодо графіку отримання членства в НАТО, з іншого – має гарантії безпеки від найбільш потужних країн світу.

В рф ці гарантії безпеки вже назвали загрозою безпеці росії, що лише засвідчує важливість оголошеної декларації. А в британському уряді, у відповідь на запит "Європравди" взагалі назвали "історичною" цю декларацію.

Президент Володимир Зеленський під час заключної прес-конференції у Вільнюсі зазначив, що сторони пізніше будуть підписувати двосторонні договори з державами, які зголосились надати Україні безпекові гарантії. Це ж закріплено і у тексті декларації.

Хоча до того декілька західних медіа, наприклад, WSJ, писали, що гарантії безпеки будуть підписані прямо на "полях" саміту НАТО. Цьому договору передувала велика робота дипломатичної команди президента України, яка тривала далеко не один місяць. Тепер в українській владі прогнозують, що гарантії безпеки будуть підписані до саміту у Вашингтоні, який відбудеться у квітні 2024 року.

Натомість президент Зеленський чітко дав зрозуміти, що ці безпекові гарантії точно не є заміною членства в Альянсі, а є лише зобов’язаннями, які супроводжуватимуть Україну на шляху до НАТО.

"Я вважаю, що це буде дуже серйозний безпековий союз гарантій. Документи з кожною країною будуть ратифікуватися в парламентах держави. Це серйозний документ, а не Будапештський меморандум", — заявив Зеленський у Вільнюсі. Важливо, що рух до Альянсу закріплено навіть у тексті декларації, котра недвозначно заявляє, що лідери найбільш впливових країн світу точно бачать Україну в Альянсі.

І ще український президент чітко підкреслив, що не погодиться на обмін членства в Альянсі на будь які інші гарантії. І Україна буде продовжувати боротьбу за "кожне село, навіть якщо там буде жити один дід".

Вочевидь, це були рефлексії на те, що не під запис кажуть західні і українські чиновники: Штати готові використати НАТО як розмінну монету у майбутніх перемовинах з рф. І про те, що до кінця цього року Україну будуть штовхати до перемовин. Як не під запис кажуть західні посадовці, це станеться після того, як українські війська під час першого етапу контрнаступу вийдуть на певні кордони. Хоча навіть публічно, наприклад, президент Чехії Петр Павел вказав у Вільнюсі, що контрнаступ стане на паузу до кінця цього року. І це теж важливий сигнал з Вільнюса.

Ще з важливого, що в оточенні президента кажуть: ми відкриті до того, аби цей документ по гарантіях підтримували й інші країни, не з "Великої сімки", і бажаючі вже є. Це країні Північної Європи (Фінляндія, Ісландія, Данія, Норвегія, Швеція), які зробили про це спільну заяву.

Це лише частина декларації:

"Ми розпочинаємо переговори з Україною з метою формалізації – через двосторонні безпекові зобов'язання і домовленості, узгоджені з цією багатосторонньою рамковою угодою, згідно з нашими відповідними правовими і конституційними вимогами – нашої незмінної підтримки України, яка захищає свій суверенітет і територіальну цілісність, відновлює свою економіку, захищає своїх громадян і прагне до інтеграції в євроатлантичну спільноту. Ми доручимо нашим командам негайно розпочати ці дискусії.

Кожен з нас працюватиме з Україною над конкретними, двосторонніми, довгостроковими зобов'язаннями і домовленостями у сфері безпеки, спрямованими на:

а) Забезпечення стійких сил, здатних захищати Україну зараз і стримувати російську агресію в майбутньому, шляхом продовження надання:

• допомоги у сфері безпеки та сучасного військового обладнання на суші, в повітрі та на морі з пріоритетом на протиповітряну оборону, далекобійну артилерію та вогневі засоби дальньої дії, бронетехніку та інші ключові засоби, такі як бойова авіація, а також шляхом сприяння підвищенню рівня оперативної сумісності з євроатлантичними партнерами;
• підтримки подальшому розвитку оборонно-промислової бази України;
• тренуванню та навчанню українських збройних сил;
• обміну розвідданими та співробітництву;
• підтримки ініціативам з кіберзахисту, безпеки та стійкості, в тому числі для протидії гібридним загрозам.

b) Зміцнення економічної стабільності та стійкості України, у тому числі через зусилля з реконструкції та відновлення, з метою створення умов, сприятливих для просування економічного процвітання України, включаючи її енергетичну безпеку.

c) Надання технічної та фінансової підтримки для задоволення нагальних потреб України, спричинених війною з Росією, а також для того, щоб Україна могла продовжувати впроваджувати ефективний порядок денний реформ, який підтримуватиме належне врядування, необхідне для просування на шляху до євроатлантичних прагнень".

Також сторони зазначили в тексті, що всі відповідальні за скоєння воєнних злочинів проти України будуть покарані, санкційний тиск триватиме, а російські заморожені активи ніхто не віддаватиме, доки москва не відшкодує всіх збитків.

З боку Києва очікується проведення подальших реформ у судовій системі та державному механізмі, підвищення прозорості в секторі оборони, цивільний контроль над Збройними силами, вклад у безпеку партнерів, що, по суті, також є ще більшим приведенням країни до стандартів НАТО, і може відбуватись як об’єднаний процес з умовами, прописаними у фінальному комюніке саміту НАТО щодо України.