"Росіяни пульнули у бік Місяця "на авось": експерт пояснив, чому розбився космічний апарат "Луна-25"

Російська автоматична міжпланетна станція "Луна-25", яка мала досліджувати Місяць, припинила своє існування, здійснивши "негативну" посадку. 21 серпня російська станція мала сісти на Південний полюс супутника Землі, однак через "позаштатну ситуацію" космічний апарат розбився. В "Роскосмосі" кажуть, що причина аварії – перехід апарату на "нерозрахункову орбіту", однак, за словами експертів, це наслідок, а не причина.

Чому насправді розбилася російська "Луна", скільки вона коштувала та як аварії посприяла Індія, в бліц-інтерв’ю "Телеграфу" розповів експерт-аналітик з питань космічної діяльності, ексрадник голови Державної космічної агенції України Андрій Колесник.

— Пане Андрію, що об’єктивно сталося з російським місячним апаратом "Луна-25" і взагалі з місячною програмою рф? Невірні розрахунки, брак відповідних технологій?

— Перш за все, ця аварія – наслідок втрати фахівців, адже великий проміжок часу вони не займалися міжпланетними космічними станціями. В СРСР фахівці робили програму глибокого вивчення космосу, але вони не залишили після себе учнів. Це основний наслідок.

По-друге, протягом останніх 30 років російська програма вивчення глибокого космосу просувалася дуже повільно. Це тільки третій космічний апарат, направлений на вивчення інших небесних тіл. Перший був 1996 року – "Марс-96", який втонув у Тихому океані, бо не зміг подолати земне тяжіння.

Другим 2011 року був "Фобос-грунт", який згорів в атмосфері, і "Луна-25" — це третій такий апарат. Проміжок часу між запусками кожного з цих космічних апаратів дуже великий і це призвело до того, що дуже багато ресурсу було витрачено не на саму розробку, а на операційні витрати: утримання персоналу, забезпечення виробничих процесів.

По-третє, були знехтувані всі принципи розробки. Зазвичай для космічної техніки завжди роблять дублера, на якому відпрацьовують на Землі всі операції і команди. А дублера зроблено не було і не було на чому відпрацьовувати параметри польоту.

Нарешті не була створена математична (цифрова) модель, яка б дозволила у віртуальному вигляді відпрацювати всі операції. Фактично все робилося "на авось".

— Скільки коштувало росіянам це "на авось"?

— Витрати на цей апарат можливо оцінювати приблизно у 200 млн доларів. До речі, його мали запустити ще 2014 року.

— Якщо відповідної підготовки до запуску не було, можна констатувати, що це був перш за все політичний проект, аніж науковий?

— Вони дійсно квапилися. Росіяни побачили, що є "вікно". Річ у тім, що доти багато космічних апаратів протягом декількох років так і не змогли здійснити м’яку посадку на поверхню Місяця. Це і японський апарат, і індійський, ізраїльській. Коли останній японський апарат не зміг здійснити посадку, росіяни побачили, що можуть першими це зробити.

Тим більше, росіяни пильно відстежували космічний апарат Індії Chandrayaan-3 (мав здійснити посадку на Південний полюс Місяця 23 серпня – Ред.) Цей апарат по дуже повільній траєкторії заходить на навколомісячну орбіту. Його запустили в середині липня, і тільки через місяць він потрапив на орбіту. От росіяни і побачили, що у них є "вікно" можливостей зробити це трохи раніше за Індію, буквально на пару днів їх випередити. І це вже політична складова. Тому фахівці були вимушені працювати швидко, не перевіряючи роботу обладнання.

— Але ж вони повинні були розуміти, чим це закінчиться?

— Звісно. І раніше ходили чутки, що при наближенні до Місяця були ознаки того, що деякі системи потребують більш ретельної перевірки, перш ніж починати якісь маневри на орбіті. Та вони це не зробили. Їм потрібно було стати знову "великою" державою, яка може першою здійснити м’яку посадку на приполярних широтах Місяця і, таким чином, повернутися до клубу держав, які можуть бути попереду всіх і знайти на Місяці воду. На "Луні-25" було обладнання, яке мало бурити поверхню й аналізувати структуру ґрунту.

— Що далі? Враховуючи дорожнечу місячної програми та санкції проти рф, вони ще зможуть щось зробити?

— У них в планах "Луна-26", яка має завдання стати супутником Місяця. Як це роблять апарати, що літають навколо Землі. "Луна-26" планувалася вже давно і, по-нормальному, коли є перерва у 50 років в дослідженні Місяця ще з часів СРСР, спочатку потрібно було відпрацювати переліт до іншого небесного тіла та вийти на його орбіту. Більшість космічних країн так і роблять. Це стала практика.

Але росія вирішила перескочити через цей етап, і замість того, щоб спочатку направити "Луну-26" і відпрацювати всі операції на навколомісячній орбіті, вони вирішили напряму́ закинути апарат, так само, як це робив СРСР на початку 1960-х років. Вони "пуляли" в бік Місяця апарати – авось він туди потрапить і нормально сяде. У СРСР, за такого підходу, були успішними менше половини місій. Тому і ймовірність успіху цієї місії також була низька.