Переворот у Габоні: чому за ним стирчать російські "вуха"

В черговій країні Чорного континенту днями відбувся державний переворот. Це — колишня французька колонія Габон, що в Центральній Африці. При владі не втримався президент Алі Бонго, який обіймав цю посаду останні 14 років поспіль. А в Африці влада, яка "погано лежить", як правило, приваблює стерв’ятників — росію.

Чи причетна рф до чергового спалаху дестабілізації на Чорному континенті, та чи зможе отримати з цього свій профіт, зважаючи на те, що після ліквідації євгена пригожина ПВК "Вагнер" в Африці стала куркою що бігає з відрубаною головою. В цих питаннях розбирався "Телеграф".

Що сталося

Габонська Республіка отримала незалежність від Франції 1960 року, однак продовжувала перебувати в орбіті економічного і політичного впливу колишньої метрополії.

1967-го до влади в цій країні прийшов 32-річний Омар Бонго. Він обіймав посаду віцепрезидента й автоматично очолив республіку після смерті тодішнього глави держави Леона Мба. Бонго залишався президентом понад 40 років, а 2009-го обрав наступника — свого сина Алі. Загалом одна династія перебувала при владі вже 56 років. Не дуже "демократично", але вже як є.

В суботу, 27 серпня, в Габоні було оприлюднено результати чергових президентських виборів: чинний президент Алі Бонго був обраний на третій строк. Вибори, звісно, були ще ті: іноземні ЗМІ вигнали з країни, інтернет відключили, а на окремих виборчих дільницях просто "забули" надрукувати в бюлетенях ім’я опозиційного кандидата.

Це не влаштувало опозицію та групу військових на чолі генералом Бріса Оліга Нгема. Військові захопили владу, анулювали результати виборів і закрили країну.

Чи причетна до перевороту росія?

Адже "великий друг" Африки — путін діє на континенті за відпрацьованою схемою — гарантії заколотникам щодо збереження влади в обмін на ресурси.

— У разі будь-якого перевороту, перше запитання заколотників — а чи буде у нас безпека? І чинник росії тут може бути. Треба сказати відверто, що вона стабілізувала ситуацію з точки зору збереження влади керівництвом ЦАР (там вагнерівці навіть охороняють президента. — Ред.). І коли відбувається антизахідний переворот, то заколотники шукають союзників, силову компоненту, яка допоможе їм стабілізуватися і наочний приклад у вигляді російських ПВК у них є, — пояснює "Телеграфу" аналітик Українського інституту майбутнього Ігар Тишкевич.

— Практично всі заколотники рано чи пізно стають російськими "клієнтами", — додає в коментарі "Телеграфу" заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов. — Вони потрапляють у міжнародну ізоляцію, в тому числі, на самому континенті, а всякий маргінал в ізоляції потребуватиме зовнішньої підтримки.

Втім, на думку експертів, у випадку з Габоном, не можна сказати, що його вдалося дестабілізувати самими лише зусиллями рф.

— Я не став би не переоцінювати, ні недооцінювати чинник росії. Це не перший переворот у регіоні. І значна частина країн, в яких він відбувся, це країни так званої "французької Африки". І це радше криза співпраці Франції з колишніми колоніями, адже переворот без певного підґрунтя майже неможливий, — додає Тишкевич.

І у разі Нігера і Габона, Франція використовувала ці країни як сировинний придаток. Інвестицій в економіку там не так багато. Так, платять кошти за корисні копалини, але накладаючись на нерозвиненість демократичних інституцій, племінний уклад, значна частина цих коштів навіть не доходить до бюджету. Тому для таких переворотів є і етнічне, і соціальне підґрунтя. Плюс не було інвестицій у виховання і освіту нових еліт, — нагадує аналітик Українського інституту майбутнього.

— Не думаю, що саме зараз безпосередньо задіяна росія, — погоджується дослідниця-африканістка фундації Global Ukraine Марта Олійник-Дьомочко, коментуючи ситуацію "Телеграфу". — Річ у внутрішньому контексті: в країні відбулися вибори, де до влади прийшов представник тієї самої династії. З 1967 року там при владі одна й та ж родина: спочатку був батько, а зараз на третій строк переобрався син. І країна хоч і є союзником Франції — не зовсім демократична.

Ясна річ, що ідентифікуючи сприятливе підґрунтя для дестабілізації, рф завжди простягне "руку допомоги" братнім африканцям, адже захоплювати владу, знаючи, що можна розраховувати на підтримку кремля, значно легше.

— У багатьох африканських країнах слабкі інституції, суперечності, є досвід нелегітимної зміни влади. Але у більшості випадків цього було недостатньо для військових переворотів, тому поштовх до здійснення таких дій відбувався з боку рф, — додає Данилов.

Та насправді головне питання навіть не в тому, чи стирчать російські "вуха" в перевороті в Габоні. Більш принципово інше:

Як скористається рф переворотом

А Габон для росії вельми цікавий. В країні — одне з найбільших у світі родовищ марганцю, також є поклади нафти та газу.

— В Габоні є поклади урану, тож, звісно, росія хоче хитати цю ситуацію. Крім того, Габон поряд із Чадом, а Габон і Чад — останні ключові союзники Франції у Центральній Африці. Тому підняти антифранцузський градус істерії росії вигідно, — каже "Телеграфу" співзасновник Центру дослідження Африки Юрій Олійник.

На думку експертів видання, росія неодмінно буде намагатись влізти у Габон зі своїми найманцями. Як робить це зараз, наприклад, у Нігері.

— Звісно, що рф буде цим користуватись. Питання лише в тому, які саме ПВК це будуть, не обов’язково "Вагнер", — підкреслює Тишкевич.

— росія розглядає як стратегічну мету збільшення своєї присутності у Африці. Дати інвестиції, як Китай, вона не може, тому і розширює присутність звичними для неї методами: найманцями, політичною співпрацею, — пояснює Марта Олійник-Дьомочко.

І рф вже на низькому старті: пропагандистські сміттєзбірники завалені новинами про те, що брати-африканці в Габоні нарешті перестали "плазувати перед Заходом". Хоча яке "плазування", адже Габон хоч і підтримував зв'язок із Заходом через співпрацю з Францією, однак Алі Бонго був у теплих стосунках з путіним і з українських питань країна неодноразово голосувала в ООН вигідним для росії "утриманням".

І в цьому контексті постає наріжне запитання:

Чи зможе рф увійти в Габон?

Бо ж вся верхівка "Вагнера" мертва, високопосадовці США відвідують африканські країни, відмовляючи їх від співпраці з рф, а тому ж Нігеру країни Західної Африки погрожують інтервенцією у разі появи російських найманців.

— Тому наскільки саме зараз рф зможе увійти в Габон — велике запитання, — запевняє Юрій Олійник. — У Нігері незрозуміла ситуація і вже була інформація, що там хунта, яка спочатку запрошувала пригожина, потім почала дистанціюватись, бо бояться інтервенції. Крім того, після вбивства пригожина "Вагнер" обезголовлений. У росії зараз завдання встановити нормальний контроль над вагнерівцями, які перебувають в Африці. Найманці, звісно, ресурсно зав’язані на росію, але у них є там і окремі свої зв’язки.

Багато залежатиме і від того, чи розірве нова влада в країні зв’язки з Францією. Якщо це зрештою станеться, то росії буде набагато легше експортувати своїх найманців в Габон. А така перспектива існує через кризу політики самих західних країн щодо Африки.

— У Заходу нема формату підходу. В цих країнах потрібна або стабілізація політичної влади, а це силова компонента, або інвестиції в економічні перетворення. І там де була політика інвестицій: Нігерія, ПАР, частково Руанда, там вірогідність для заколотів була менша. Ключовим гравцем в Африці є навіть не росія, а Китай, який пропонує дуже просту схему: ми не ліземо в політику, але для великих перетворень нам потрібні інвестиційні проекти. — каже Ігар Тишкевич.

За його словами, це дороги і залізниця, в тому числі від покладів корисних копалин, але ця інфраструктура залишається у власності держави.

— А скільки кілометрів асфальтованих доріг в Габоні та Нігері збудувала Франція за останні 30 років? Ніскільки. І ми дивуємось, що щось там трапляється. Якщо розвивається інфраструктура, то починається з доріг, після цього йдуть інвестиції у сферу охорони здоров’я, оскільки на будівництві працюють місцеві, — додає аналітик Українського інституту майбутнього.

Експерт пояснює, що для слабких держав будь-яка інвестиція в охорону здоров’я — це велика користь, тому вони вдячні тому, хто зробив її, адже в Африці не сприймають, що комерційна компанія відокремлена від держави.

— Там сприймають, що інвестиції роблять французи, англійці, бельгійці. Однак з точки зору західної компанії, інвестиції у охорону здоров’я — це непрофільний актив. Навіщо робити такі інвестиції. І така політика повертається бумерангом, але вже не до компаній, а до самих держав, — резюмував Ігар Тишкевич.