Китай, США, ядерні боєголовки та російсько-українська війна – генерал Романенко провів важливі паралелі

Якщо США відволікають свою увагу на події у різних частинах світу, де вони здійснюють стратегічну присутність, відстоюють свої інтереси, то менше уваги приділяють російсько-українській війні.

Візит на Тайвань 2-3 серпня представника Палати представників США Ненсі Пелосі, яка зробила його незважаючи на погрози з боку Китайської Народної Республіки (КНР), вже призвів до ряду неприємних для світу китайських кроків у відповідь. Так, КНР розпочала навчання біля берегів Тайваню, а також заявила, що припиняє співпрацю зі США в кількох ключових сферах, включаючи зміну клімату, військові переговори та зусилля по боротьбі з міжнародною злочинністю.

Більше того, згідно з даними Пентагону, Китай має намір збільшити свій ядерний арсенал утричі-вчетверо.

Це загострення "Телеграф" обговорив із генерал-лейтенантом, колишнім заступником начальника Генштабу ЗСУ Ігорем Романенком.

"Загострення відносин між Китаєм і Америкою небезпечне саме по собі. Адже це ядерні держави. Раніше звучали заяви, що близько 200 боєголовок, які має КНР, достатньо, щоб підтримувати принцип, який сповідує офіційний Пекін. А саме, що Китай, першим застосовувати ядерне озброєння не буде. І що того, що є, йому вистачає. Але ситуація останнім часом змінюється, — зазначає генерал Ігор Романенко. — Виготовлення плутонію в КНР було припинено. Експерти вважали, що наявного вистачить для того, щоб збільшити кількість ракет. За різними оцінками, до 2030 року, їх може стати близько 1000. Якраз більше в 3-4 рази, ніж зараз. І на чому акцентують представники Пентагону. Можливість це зробити у китайців є. І при наявному плутонії, і при новому його виготовленні нібито для цивільних цілей. Відомо також, що є амбіція у КНР до 2030 року, за необхідності, збільшити кількість своїх боєголовок до числа наявних у росії — а це близько 1,5 тисячі".

На думку експерта, у Китаї вже розпочали процес збільшення ядерного озброєння. До того ж, зазначає він, за даними розвідок, насамперед американської, але й інших.ю у трьох районах КНР будуються шахтні установки для пуску ракет.

"Причому розміщені вони таким чином, щоб туди не діставали крилаті ракети, що є у США. Фахівці це розцінюють як передумову до того, щоб використовувати дані шахтні установки за призначенням. Щоб забезпечити невідворотність удару у відповідь, підвищити його ймовірну ефективність за рахунок поєднання кількості мобільних і шахтних пускових установок. Крім того, якщо навіть не всі шахтні пускові установки будуть використані за призначенням, вони можуть відволікати увагу можливого противника. Тобто ракет там не буде, а як потенційна ціль ці об’єкти будуть значитися у ймовірного противника КНР", — пояснює Ігор Романенко.

Так чи інакше, продовжує він, перспективи розгортання перегонів ядерних озброєнь є.

"І останнє загострення навколо Тайваню у зв’язку з візитом туди представника Палати представників США Ненсі Пелосі, всупереч закликам КНР, негативно позначається на загальній обстановці, — вважає генерал. — Зрозуміло, що сторони спробували показати, хто чого вартий. Але це точно не пішло на користь і так далекому від стабільності світу. Звичайно, є перспективи подолання ситуації. Але на це знадобиться час і певні дипломатичні зусилля".

Те, що за вісьмома серйозними напрямками китайці призупинили проєкти з США, теж багато про що говорить, упевнений Ігор Романенко.

"Є і негатив власне для України, – зазначає він. – Якщо США відволікають свою увагу більшою мірою на події у різних частинах світу, де вони здійснюють стратегічну присутність, відстоюють свої інтереси (як у випадку з Тайванем та Китаєм), то менше уваги приділяють російсько-українській війні. І якщо розподіляти ресурси, зменшуються ті, які могла б отримати Україна. У цьому, звичайно, є негатив. Окрім гіпотетичного зниження військової та фінансової допомоги, знижується рівень уваги до питань вирішення виходу війни в Україні на шлях, необхідний нашій державі. А саме – досягнення перемоги, звільнення окупованих територій. У цих непростих умовах українському керівництву у військово-дипломатичній сфері треба активізувати роботу з найважливішим нашим союзником – США".