Заборона на публічне використання російської мови в Києві: привід для скандалу чи політична "мильна бульбашка"?

Наприкінці минулого тижня Київська міська рада ухвалила рішення про мораторій на публічне використання російськомовного культурного продукту в столиці. Під заборону підпали книги, музика, вистави, художні альбоми та культурно-освітні послуги, в яких використовують мову країни-агресора.

Ініціатива отримала підтримку більшості депутатів, однак у суспільстві думки щодо неї розділилися. Хтось називає такі обмеження порушенням прав і свобод, що суперечить демократичним цінностям нашої держави. Натомість правозахисники радять киянам не перейматися через дане рішення, адже з юридичної точки зору воно не має жодної сили.

"Телеграф" з'ясовував, що не так з новими обмеженнями від столичної влади і які політичні та соціальні наслідки вони можуть мати.

"Нікчемне" рішення

Анонсуючи нововведення, депутат Київської міської ради, голова постійної комісії з питань освіти і науки, молоді та спорту Вадим Васильчук, заявив про необхідність захистити український інформаційний простір від гібридних впливів держави-агресора, а також "раз і назавжди обмежити російськомовний культурний продукт на території столиці України".

За словами депутата, рішенням міськради передбачено заборонити публічне висвітлення та демонстрацію російськомовних товарів і послуг, які створені у процесі провадження діяльності у сфері культури.

"Це книги, художні альбоми, аудіовізуальні твори, музичні звукозаписи, вироби художніх промислів, театральні та циркові вистави, концерти та культурно-освітні послуги. Крім цього мораторій розповсюджується і на об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України", – повідомив Васильчук.

Цікаво, що на офіційному порталі Києва було опубліковано лише повідомлення про сам факт ухвалення рішення міськрадою, проте його текст з детальними роз'ясненнями щодо обмежень та відповідальності за їх порушення наразі залишається загадкою.

Після заяви Вадима Васильчука можна припустити, що тепер у Києві заборонено слухати пісні російською мовою (навіть якщо виконавець – громадянин України), декламувати вірші російською, а також організовувати вистави і театральні постановки мовою ворога, якщо все це може почути хтось, окрім вас.

За словами правозахисника, адвоката юридичної компанії Riyako&Partners Миколи Максимова, цілком ймовірно, що у владі вирішили вивчити реакцію суспільства, перш аніж розкривати всі карти, адже, згідно з Конституцією, дане рішення не має юридичної сили.

"Місцева рада – ані на рівні адміністрацій, ані на рівні рад – не має права встановлювати подібні заборони. Конституцією передбачено, що будь-які обмеження, які стосуються будь-яких прав громадян, можуть вводитись виключно на рівні законів. А закони в нашій державі може ініціювати та ухвалювати тільки вищий законодавчий орган – Верховна Рада. Тому, навіть якщо будуть спроби притягнення "порушників" до відповідальності, усі протоколи будуть скасовуватись, а справи – оскаржуватись в суді, адже ці вимоги не закріплені на рівні закону. Подібну історію ми вже спостерігали в Івано-Франківську, де місцева влада намагалася обмежити доступ до медичних послуг громадянам, які не стоять на військовому обліку. Усі ці спроби були провалені через відсутність відповідного закону", – пояснює адвокат в коментарі "Телеграфу".

Уроки політінформації в обгортці "мораторію"

Варто зазначити, що столична влада, дійсно, не квапиться з оголошенням подробиць свого рішення і загалом створює ореол загадковості навколо даної ініціативи. Так, на запитання щодо легітимності введених обмежень, депутат Київської міської ради Леонід Ємець порадив дочекатися публікації тексту рішення.

Політик згоден, що питання мови в Україні вирішує виключно закон, що закріплено положеннями Конституції, а місцеві громади не мають права втручатися у сферу дій законодавчого органу. Водночас, за словами депутата, місцева влада може ухвалювати рішення з метою доповнення вимог чинного законодавства шляхом прийняття нормативних актів локального характеру.

"Міська рада жодним чином не виходить за наші закони, просто доповнює і розширює. Можу анонсувати, що Київрада створить робочі групи, які будуть займатися інформуванням населення щодо введення такого мораторію на рівні міськради. Жодних додаткових обтяжень, не співпадаючих з діючим законодавством, на громадян покладатися не буде. Інформування населення щодо необхідності використання саме української мови і споживання україномовного контенту — наше право і прямий обов'язок. Впровадженням даного мораторію, ми їх реалізуємо", – зазначає Леонід Ємець в коментарі "Телеграфу".

Також депутат заявив, що столична влада готова до спротиву з боку деяких груп населення, адже в Києві досі чимало бажаючих зберегти російську не лише для приватного спілкування, а й як бізнес-інструментарій для збереження і примноження власних доходів, а також як елемент пропаганди, якщо мова про спецслужби рф.

Галас без наслідків

Поки у Київраді не наважуються розкрити подробиці власного рішення, українці роблять висновки, виходячи з оприлюдненої інформації і, слід зазначити, проти подібних обмежень виступають не лише "агенти фсб". Так, в день ухвалення "мовного мораторію" українська письменниця Євгенія Бєлорусець опублікувала на своїй сторінці в Facebook допис про дискримінаційну практику мовних обмежень.

В коментарях до цього допису розгорілися справжні інтелектуальні баталії між тими, для кого російська мова є проявом присутності ворога в столиці України, і тими, хто вбачає у подібних обмеженнях порушення його особистих прав і свобод. Крім того, останні апелювали до демократичних європейських цінностей, які Україна повинна сповідувати, якщо претендує на вступ до ЄС.

За словами політичного аналітика Дмитра Левуся, дане рішення Київміськради не повинно викликати хвилювання з двох причин. По-перше, мовні обмеження в Україні встановлює лише ВР, а отже для киян нічого не зміниться. По-друге, у старій Європі діють не менш жорсткі правила щодо використання тієї чи іншої мови, тому жодних претензій (особливо в розпал великої війни) з цього приводу до нас бути не може.

"Звісно, російська агентура в Європі використає цей інфопривід для роздмухування скандалу, а їхні так звані "правозахисники" будуть кричати в продажних ЗМІ про утиски російськомовних в Україні. Проте це не матиме для нас реальних наслідків. Що ж стосується самих киян, звісно, окремі випадки обурення могли б виникати, але останнім часом суспільство почало ставитись до подібних ініціатив з більшим розумінням. Не думаю, що такий мораторій став би причиною для активного спротиву з боку громадськості", – зазначає політолог.