Саміт у пошуках миру в Україні: що важливо розуміти перед зустріччю у Саудівській Аравії

Міжнародна зустріч стане майданчиком, де війна в Україні розглядатиметься саме з позицій Києва

У суботу, 5 серпня, у Саудівській Аравії розпочинається саміт, присвячений пошуку виходу з війни, розв’язаної росією проти України. На захід не запросили країну-агресор, натомість очікують делегації понад 30 країн та об’єднань, причому не лише західних, а й так званого Глобального Півдня — Азія, Африка, Латинська Америка. Підтвердила участь Індія. Дистанційно братиме участь Бразилія. Є надія, що до зустрічі приєднається й Китай.

Експерти поділилися з "Телеграфом" очікуваннями та побоюваннями від зустрічі, на якій Україна спробує переконати всіх у необхідності підтримати саме її формулу миру.

Спроби "миротворчості" у кремлівському стилі

Нардеп V, VI та VII скликань, екс-заступник голови Радміну Автономної Республіки Крим Андрій Сенченко акцентує, що зустріч у Саудівській Аравії — не те місце і не той формат, де буде поставлено крапку в російській агресії.

— Але це, — зазначає він, — досить важлива зустріч, яка дозволяє Україні безпосередньо донести свою позицію до тих країн, які раніше не були нашими активними союзниками (а в деяких випадках підтримували росію — певною мірою).

На думку експерта, дива в Саудівській Аравії точно не станеться. Але якесь насіння буде посіяне.

— При цьому ми маємо бути готовими до того, що частина країн, які дали згоду на участь у саміті, мають на думці зовсім інші картини шляху до миру, ніж ми, — попереджає Андрій Сенченко. — І в Джідді цілком ймовірні спроби "миротворчості" у стилі кремля. Типу — нехай Україна відмовиться від частини своїх територій, від бажання вступити до НАТО, ще чогось. Давайте зупинимо військові дії (по суті, "заморожування" конфлікту). Я думаю, що провідники таких ідей на цій зустрічі також будуть. І нашій владі слід бути до цього готовою.

Зустріч – прогрес для України

Професор кафедри політичних наук Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Ганна Малкіна вважає, що майбутній саміт дуже важливий та цікавий із кількох причин.

— По-перше, це країна-організатор, яким зненацька виступила Саудівська Аравія. По-друге, це тема саміту, присвячена обговоренню мирного плану президента Володимира Зеленського. По-третє, це запрошені країни, серед яких немає росії, але є Китай, Індія, Південна Корея, Єгипет, Мексика тощо. Ця конфігурація учасників говорить про те, що умовний колективний Захід не справляється з врегулюванням конфлікту — і для його вирішення необхідне глобальне партнерство та переформатування міжнародного права відповідно до нових викликів, пов’язаних із загрозою, що походить від російської федерації, — пояснює політолог.

Тому, продовжує експерт, незалежно від того, чи будуть на саміті ухвалені якісь важливі рішення чи все закінчиться абстрактним комюніке, цю зустріч можна вже вважати великим дипломатичним прогресом.

— Майбутня міжнародна зустріч стане майданчиком, де війна в Україні розглядатиметься саме з позицій України, яка є жертвою систематичних військових злочинів та відчайдушно бореться за свій суверенітет та територіальну цілісність. І це дуже важливо, оскільки країни Глобального Півдня стурбовані цією проблемою виключно через брак продовольства або підвищення цін на нього, — наголошує Ганна Малкіна. — Тому зустріч у Джідді може стати тією подією, де Україна буде почута не лише Заходом, а й країнами Африки, Латинської Америки, Індією та Китаєм.

Зрив зернової угоди — бумеранг для росії

На думку експерта зі Східної Азії Олексія Живори, стратегія політичної солідарності, яка працює з нашими друзями з Європи, Північної Америки та низки інших демократичних держав по всьому світу, фактично не має жодного ефекту на країни Глобального Півдня.

— Зустріч у Саудівській Аравії має допомогти донести позицію України тим країнам, які ми не звикли бачити серед наших найближчих союзників чи навіть спостерігачів, які співчувають. Китай, Індія, Бразилія, Південна Африка, Саудівська Аравія і навіть Туреччина — це країни з тоталітарними, авторитарними чи гібридними режимами, які проводять досить прагматичну політику, спрямовану на досягнення своїх стратегічних чи локальних цілей, — пояснює експерт.

У роботі з ними, зазначає він, велику роль відіграють не високі ідеали чи поняття справедливості, а чіткі утилітарні рішення, які допомагають відповісти на запитання: "А що я отримаю від цього завтра?"

У той час, коли росія публічно продовжує наполягати на своєму плані-максимумі (знищення української державності без реальної можливості довести справу до реалізації) Україна пропонує конкретний шлях до деескалації, наголошує Олексій Живора.

— Не факт, що всі кроки, які ми пропонуємо, будуть підтримані повною мірою, але це вже хороший базис для початку розмови, — упевнений він.

За словами експерта, вихід росії із зернової угоди з подальшим ракетним та дроновим терором української портової інфраструктури та зерносховищ значною мірою підігріває інтерес до зустрічі в Саудівській Аравії таких країн, як той самий Китай. Держав, які, з одного боку, дотримуються суто формального нейтралітету, але з іншого — мають загрозу власній безпеці через залежність від імпорту продовольства, а відповідно й коливань світових цін на нього.

— Швидше за все, зустріч у Джидді призведе до підвищення непублічного тиску вищезгаданих країн на рф, — прогнозує Олексій Живора. — А реальним результатом стане або повернення росії до зернової угоди, або створення негативного прецеденту у її відносинах з цими країнами (чим може скористатися Україна для досягнення своїх цілей). На мою думку, саме такий підхід до саміту було обрано правильно.