"Оленівка – це жах": захисниця "Азовсталі" розповіла про неймовірне життя у полоні росіян

20 травня захисниця вийшла зі своїми побратимами з бункера на "Азовсталі" і провела у полоні 11 місяців

Нещодавно Україна пережила перші роковини трагедії в Оленівці — колонії, де окупанти утримували українських військовополонених. Одеситка та боєць "Азова" Олена Воронова розповіла про жахи побуту та знущання росіян у полоні в цій в’язниці.

Про це пише "Українська правда".

Після отримання наказала про здачу в полон 20 травня захисниця вийшла зі своїми побратимами з бункера на "Азовсталі". Її загін виходив останнім. Усіх їх обшукали та посадили до автобусів, перед цим відібравши речі. Усіх дівчат окупанти розмістили до дисциплінарного ізолятора — шестимісного ізолятора, в якому перебувало 25, а іноді й 30 осіб одночасно.

"На кожній з шести шконок спали по дві дівчини. А всі інші спали на полу. Як шпротінки, друг біля дружки", — розповідає вона.

Там же у камері був туалет. Води не було, повна антисанітарія, а для пиття давали технічну воду, яку Олена разом із побратимами намагалася зціджувати та відстоювати, щоб пити. Цією ж водою, розповідає військова, намагалися попрати трохи, вмитися і руки помити.

"Раз на тиждень, ну це в найкращому випадку, нас виводили в душ. І це було миття на швидкість. Вивели в душ 5 чи 10 чоловік – є 5-10 хвилин на всіх. За цей час ми мали помитися, ще якісь речі простірнути. Які, звісно, ми вішали потім у своїй же камері. Оленівка – це жах", — зазначає Воронова.

Крім жахливих умов, полоненим доводилося переносити постійні знущання з боку вертухаїв. Вони постійно говорили, що ув’язнені нікому не потрібні. Весь час їх ображали, з матюками, називали і курками, і азовськими повіями.

Годували полонених лише подобою на їжу — "водичкою, в якій плаває шматочок картоплі, кашею, в якій варилася риба нечищена, з хребтами, кістками, з усім. Без масла, без солі, нічого". Єдине їстівне з того, що було, був хліб, випечений самими ж полоненими, яких направили на роботи до пекарні.

Також Олена розповіла про нерідкі тортури з боку наглядачів.

"Хлопці наші були в бараках. Так от тих, до кого у росіян були якісь підозри, що, може, хтось із них снайпер чи тату не сподобалося – у деяких були націоналістичні тату, герби, портрети Бандери, – їх відправляли у ДІЗО до нас.

І в нас була зміна "денеерівців", дуже жорстоких, які сильно знущалися з хлопців. Дуже сильно. Били, скотчем змотували руки, ноги і продовжували знущатися. Шокерами били. Ми тільки чули, як вони кричали, стогнали. Все чули, вдень і вночі.

Після одного з допитів одного хлопця винесли на ношах мертвим – сказали, нібито покінчив з життям. Але ми чули, як "денеерівці" заходили до нього в камеру серед ночі неодноразово, били його, кидали і знущались, як могли", — розповідає вона.

Однак до дівчат, зазначає Воронова, ставлення було дещо іншим.

"Крім того, що нас ображали, штовхали, нас не били так. В Оленівці такого не було. Хіба що по гомілках могли стукнути, по спині. Домагань, наскільки я знаю, теж не було. Лише на словах – казали: "От вас всіх треба зґвалтувати, щоб ви понароджували нам росіян". Вони шукали снайперів, допитували, хто чим займається, все це. А особисто їм цікаво було, які наші думки, про що ми думаємо, як ми розмірковуємо. І що нас спонукає до нашої боротьби" — каже захисниця.

Нагадаємо, трагедія у Оленівці сталася наприкінці липня минулого року. Окупанти обстріляли колонію, де утримувалися полонені українські військовослужбовці, у тому числі й ті, що захищали маріупольську "Азовсталь". Україна після цього змогла повернути тіла 54 загиблих.

Раніше ми писали про те, що родичі полонених українців зібралися перед посольством росії на роковини трагедії в Оленівці.