Росії завжди мало! Досвід Вірменії і Білорусі показав нову небезпеку для України, - генерал

У НАТО заявили, що бачать посилення російської військової присутності в результаті криз в Нагірному Карабасі і Білорусі. Генерал-лейтенант у відставці, заступник начальника Генерального штабу ЗС України (2006-2010) Ігор Романенко проаналізував ситуацію для «Телеграфа», окресливши ризики для України.

«Дійсно, ситуації на Кавказі і в Білорусі ставлять перед Північноатлантичним альянсом і перед Україною (на жаль, ми опосередковано є учасниками геополітичної гри Росії) нові виклики. Якщо взяти кавказький трек, то російський вплив там був особливо сильним в 2008, коли відбулася війна між РФ і Грузією. З того часу вплив триває, - зазначає генерал. - Адже РФ завжди мало. І вона не задовільнилася Абхазією і Південною Осетією. Відомі випадки перенесення прикордонної лінії на шкоду Грузії, йде постійне розхитування ситуації всередині країни, просуваються проросійські сили... І, звичайно, Кремль використовує всі можливості, щоб не пустити Грузію в НАТО. При цьому і аналітики, і офіційні особи Альянсу підкреслюють, що Грузія ближче до вступу та отримання плану, ніж Україна».

Коментуючи осінні події в Нагірному Карабасі, Ігор Романенко акцентував, що Азербайджан майже 30 років готувався до повернення захоплених територій, не особливо розраховуючи (і правильно) на Мінський процес. Як з Карабахом, так і з Донбасом цей формат показує свою неефективність.

Україна може повторити шлях Вірменії - її долю вирішать інші держави, - Олег Жданов

«Азербайджан готувався... закуповував нове озброєння (в тому числі турецькі безпілотники), готував розрахунки для використання отриманої зброї і технічних засобів. Наприклад, розрахунки з управління безпілотниками готувалися в Туреччині. І потім відмінно себе показали в районі бойових дій», - підкреслює генерал.

Він зазначає, що Росія також продавала Азербайджану зброю. Як і Вірменії. Правда, в основному це було старе озброєння.

«Що стосується нового російського озброєння, то його Кремль вважає за краще випробовувати в зонах конфліктів. Так було в Грузії, Сирії, Лівії. Так відбувається в Україні», - каже Ігор Романенко.

Те, що війська РФ не втрутилися в конфлікт в Нагірному Карабаху, експерт пояснює рядом моментів.

«Вірменія чекала, що РФ повинна була їй допомогти, як члену ОДКБ (Організація Договору про колективну безпеку, відома також як «Ташкентський пакт»). Але Росія пояснила невтручання тим, що Карабах юридично не входив в визнану частиною Вірменії. До того ж, Путін не хотів загострювати відносини з Туреччиною, яка виступала на боці Азербайджану і все більш набирає силу як регіональний лідер. Та й країни Заходу черговий конфлікт з явним втручанням Росії навряд чи б схвалили. Плюс - Путіна не влаштовував (і не влаштовує) лідер Вірменії - Пашинян. З точки зору Кремля, він занадто прозахідний. До того ж, відсторонив і заарештував ряд російських ставлеників в Вірменії. І взагалі - не так зустрічав Путіна, не так говорив, не було потрібного поклоніння», - пояснює генерал.

Тепер же Путіну вдалося послабити Вірменію (подібний трюк спрацював і в Білорусі), а також наповнити черговий регіон так званими миротворцями.

«Причому в якості «миротворців» Росія використала не тих військовослужбовців, які перебували на базі в Вірменії (що було б логічно). Вона організувала повітряний міст, перекинувши літаками нових військових і техніку. Тим самим посиливши свої військові та політичні позиції на Кавказі. І фактично взявши під себе управління Вірменією, - підкреслює Ігор Романенко. - До речі, відомо, що для «карабахських миротворців» вербують донбаських бойовиків і «ихтамнетов». Вони мають досвід бойових дій, який може знадобитися в «гарячій точці», що не до кінця остигнула. Правда, турки за цим просто так не спостерігають. Вони домоглися, щоб по миротворцям в Карабасі було створено спільний російсько-турецький центр з дислокацією на території Азербайджану. Тобто, турки не готові пустити росіян «на все готове». І не залишать Азербайджан один на один з РФ».

Якщо ти слабкий і тільки чекаєш допомоги, то тебе розіграють сильніші гравці: чи може Україна повторити долю Вірменії

Аналізуючи ситуацію в Білорусі, експерт проводить паралелі з Вірменією. Що там, що там - влада ослабла, а позиції Росії зміцнилися. За прогнозом генерала, Лукашенко, як і Пашинян, схоже, недовго пробуде на своїй посаді. А змінить його, швидше за все, як і все того ж Пашиняна, більш проросійський політик.

«Все це, безумовно, посилює напругу. У тому числі в Україні. Адже будь-яке зміцнення Росії - удар по нам, - каже генерал. - Особливо, якщо це відбувається в державі, з якою ми межуємо. Та й ігри з миротворцями рано чи пізно можуть вилитися в військову операцію. На такі трюки Кремль - майстер».

Автор: Андрій Пітонов