Вибори в Держдуму РФ із залученням до них Донбасу несуть як ризики, так і можливості для України

Читать на русском
Автор
719
Вибори в Держдуму РФ із залученням до них Донбасу несуть як ризики, так і можливості для України

У країн Заходу починають відкриватися очі на російську загрозу

Путінський режим має на меті відновлення імперського статусу Росії. Що передбачає повернення колишніх колоній як царської Росії, так і Радянського Союзу.

Свідченням цього є події в Молдові — у Придністров’ї, каральні операції в Ічкерії, агресія в Грузії, агресія в Україні.

Було підготовлено відповідний ідеологічний грунт у вигляді «руського миру» Дугіна (російський політолог і соціолог, лідер Міжнародного Євразійського руху Олександр Дугін, що проповідує створення євразійської наддержави через інтеграцію Росії з колишніми радянськими республіками в новий Євразійський Союз — прим. ред.). Завдання — затягнути колишні радянські республіки до складу сучасної Російської імперії, під вплив Кремля.

До певного періоду Європа і Захід в цілому не особливо адекватно на це реагували. Але зараз, схоже, там починають розуміти, що до чого. Нещодавно була доповідь в Європейському парламенті, де путінський режим назвали "стагнуючою авторитарною клептократією, яку очолює довічний президент, оточений олігархами".

Як на мене, можна було б жорсткіше поставити питання. Путінська Росія не просто дрейфує в бік східної деспотії, але і все більше набуває ознак фашистського режиму.

На Генасамблеї ООН, яка з понеділка почне повномасштабну роботу, буде винесено питання про українські окуповані території. У зв’язку з цим туди не полетів Путін під приводом того, що у його оточенні нібито багато захворіли ковідом.

Думаю, суть в тому, що Путіну на даному заході було б некомфортно. Тому що питання ставляться все більш жорстко.

Ну, і НАТО з цього приводу має відповідні позиції — щодо стримування російської агресії і навіть відсічі їй.

Адже практично всі дії Росії свідчать про те, що вона ігнорує наявні санкції, ігнорує міжнародне право. І намагається досягти своїх імперських устремлінь.

Тому починається активна протидія. Нещодавно США, Австралія і Велика Британія створили в регіоні Індійського і Тихого океанів спільний союз AUKUS, однією з цілей якого стала інтеграція наукового та технічного потенціалу в оборонній сфері.

Хоч він спрямований, перш за все, проти Китаю, але має на меті і протистояння можливому альянсу Москви і Пекіна в контексті безпеки даного регіону.

І все ж путінська стратегія, яку ми бачимо, на жаль, поки не отримує відповідної відсічі від міжнародної спільноти. Ті санкції, які є, недостатньо жорсткі, щоб примусити Путіна звільнити окуповані території і зупинити експансію в бік ближнього і далекого зарубіжжя.

Те, що ми спостерігаємо зараз з втягуванням ОРДЛО в російське політичне і економічне поле, в російські вибори — це якраз ті кроки, які передбачені путінською стратегією по повзучій колонізації ближнього зарубіжжя. Її етапи зрозумілі: паспортизація, русифікація окупованих територій Донбасу і Криму. І вся гуманітарна сфера спрямована на ідеологічне зміцнення окупації Росією — «руський мир», російську мову, російське трактування історії.

Всі кроки, які в процесі виборів до Держдуми робить Кремль, — зрозумілі, очевидні. Спрямовані на те, щоб ті окуповані території більше влилися в Росію.

Те, що ОБСЄ не направило в РФ своїх спостерігачів, є правильним кроком. Це дає підстави говорити, що ми маємо якусь дипломатичну підтримку. Що Захід розуміє фейковість того, що відбувається.

І все ж, Кремль, незважаючи ні на що, продовжує гнути свою лінію. І це створює серйозні загрози. І для України — в контексті подальшої російської експансії. І для міжнародної спільноти. Адже не даючи гідної відсічі, Захід фактично заохочує російського агресора до подальших експансіоністських дій. І щодо України, і щодо Білорусі, і відносно інших колишніх радянських республік.

У той же час, ці дії Кремля відкривають очі західній спільноті на реалістичність російської загрози. США, Велика Британія, ЄС вже відкрито говорять, що Росія, як і Китай, представляють серйозну небезпеку. І потрібно об’єднати зусилля для відсічі можливих подальших агресій, для їх стримування в контексті регіональної і глобальної безпеки.

Це пробуджує у західної еліти тривогу. Але поки вона, на жаль, не трансформувалася в більш жорсткі заходи протидії Росії навіть на санкційному рівні.

Той же «Північний потік-2» вже добудований і проходить процес ліцензування. А Росія вже створює енергетичні проблеми для Європи. Нещодавно ціна за тисячу кубометрів газу коштувала рекордні 1000 доларів. І хоч вона зараз трохи пішла вниз, все розуміють, що це — газовий шантаж з боку РФ. Мовляв, запускайте швидше ПП-2, а то…

Європарламент вирішив розслідувати, чи немає тут спеціальних дій Російської Федерації. Хоч, як мені здається, все очевидно і зрозуміло — за цим не просто стирчать російські вуха, за цим стоїть вся Росія. Це їхні прямі дії, щоб примусити Європу сертифікувати ПП-2, який є газовою зброєю Кремля. Щоб почати поставки газу через нього, посадивши ЄС на гачок.

Як на мене, і ситуація з газовим шантажем, і дії РФ в ОРДЛО в контексті виборів до Держдуми, повинні підштовхнути Захід до конкретних дій. Думаю, на Генасамблеї ООН буде відповідна резолюція. Хоч РФ і не хотіла включення питання Донбасу і Криму до порядку денного.

І, звичайно, при напруженій і злагодженій роботі вищого військово-політичного керівництва України (і всіх гілок влади — виконавчої, законодавчої, судової), ми зможемо з нашими партнерами досягти таких протидій, які зупинили б російську експансію. І попередили дії в тому ж ОРДЛО, спрямовані на ігнорування Мінських домовленостей зі спробами перекласти всю провину на українську сторону. Зі сподіваннями, що ці квазіутворення при сприятливій для Кремля міжнародній обстановці будуть або реінтегровані в Україну на умовах Росії, або трансформовані до складу РФ.

Але на даному етапі Путіну вигідніше, щоб окуповані території «кошмарили» нас. Тому і активізувалися бойові дії на лінії зіткнення, з метою примусити українське керівництво до поступок в рамках нормандського формату. А саме — запустити небезпечні для нас «кластери» зі скандальною «формулою Штайнмайера», яка передбачає рішення спершу політичних питань, а потім — безпекових.

Резюмуючи: вибори в Держдуму РФ із залученням до них ОРДЛО несуть як загрози для України (по вищеозначених причинах), так і певний позитив. Захід буде змушений вживати більш жорсткі заходи до РФ в контексті попередження та припинення її агресії — як в ближньому, так і в далекому зарубіжжі. І мова не лише про прямі військові дії, а й про ті ж економічні (особливо — енергетичні) удари.

Info Icon

Думки, висловлені в рубриці блоги, належать автору.
Редакція не несе відповідальності за їх зміст.