Чудеса бувають: неймовірні підсумки маркетингового аграрного року для України - Ганна Ковальчук

Вивчала підсумки маркетингового аграрного року, що завершився вчора 2022/2023.

Вперше в житті захотіла зиг*а*нути.

Это кайф, морожено.

Перший повноцінно військовий сезон, який хоч і зачепив шматок нормальності у вигляді доескаляційної осінньої посівної 2021 року.

І ось.

З ракетами, морською блокадою, мінуванням, при**жженим сусідом, хитро**пими інспекторами, які вельми своєрідно трактують термін "черга", експорт вищий, ніж у 2021/2022.

Так, впритул, так, на ліктях, але майже 50 млн тонн + (тут і далі цифри на п’ятницю, без двох останніх днів сезону) проти 48,4 млн тонн за минулий.

Кожному, хто зараз не почне пишатися людьми, які забезпечили це диво, я при зустрічі просто дам ляща.

Крім підсумкової цифри, цікаво, як ми її досягли та куди все це добро сплавили при закритих де-факто портах і воля, що тепер точно кранти.

Із задоволенням введу вас у курс справи.

Туреччина. За пшеницею частка напряму в експорті зросла з 10% до 20%, з ячменю з 19% до 23%, з вівса з 0 до 4%, з олії з 3,5% до 19%. Реджеп-бей, ви себе звичайно не образили, але все одно дякую.

Ви коли-небудь бачили в офіційній статистиці приріст 2109%? А щоб фінансовий еквівалент експорту за рік йо*нув з жалюгідних 26 млн дол до пів ярда? Чи як країна за сезон збільшила питому вагу в українському пшеничному експорті з 0,5% до 15,8%? Знайомтеся, Румунія.

Такі ж кульбіти демонструє Іспанія, цей напрямок у пшеничній торгівлі зріс з 0,8% до 14%, обсяги злетіли до 2,5 млн тонн. Мабуть, щось трапилося.

*** Щоразу коли сумніваєтеся в підтримці Європи, я згадуватиму ці цифри.

Китай нікуди не зник, просто став тихіше. У ТОП-5 покупців олії, кукурудзи, ячменю.

В Еритрею не продали жодного зернятка. Тому що ф*к ю, зетс вай.

Кукурудзи на експорт навалили 29 млн тонн проти 23 млн тонн роком раніше. Ну, психанули, буває.

По сої теж зростання фізичних обсягів, ДВА РАЗИ, але там її спочатку начебто залізкою возили, особливо не треба було перебудовуватися.

Цифри підтверджують, що європейські фермери зовсім не є істеричками. Але пофіг, нам потрібніше.

У п’ятірці країн покупців продзерна — Бангладеш, котрий, звісно, гуляв не за свої, а за ООНівські. Ну і хто тут головний рятівник від голоду, утрись р**ус**n/я, туди пішов мільйон тонн і майже задарма. Частка напряму в експорті зросла вдвічі.

Ціни були сакс. Тому навіть при підвищенні фізичних обсягів за окремими культурами, фінансовий результат у категорії міг бути гіршим за минулосезонний. За все заплатить виробник – це, на жаль, правда.

Польща. Загалом не пріоритет. По пшениці в рейтингу покупців лише п’ята, по ячменю — восьма, по кукурудзі — сьома, і чого було кричати. По ріпаку, житу і всіляким макухам, щоправда, перша.

Соняшник. Так, це біль. Зростання експорту у півтора раза. Майже третину купила Болгарія і тепер закріплюється як масштабний виробник олії. Раді за них, але якби не від щирого серця. Далі в топі покупців йдуть знову ж таки шалені румуни.

По маслу все зайдися, тільки тссс.

Короткі висновки:

1. Ринок – це рідина. Якщо десь перекрито, то товар знаходить нові шляхи.

2. Чудеса бувають. Просто в Україні їх доводиться організовувати самостійно.

3. Представників галузі — від невеликого фермера до корпорації з лістингом на Лондоні:

Обожнювати

Обожнювати

Обожнювати.

Джерело: Facebook-сторінка Анни Ковальчук.