Ракети, вагнерівці та напруження біля кордонів: що стоїть за ескалацією з боку Білорусі - Ігар Тишкевіч

Останнім часом з’явилося багато інформації щодо ескалації з боку Білорусі. Причому, як у бік України, куди нібито знову полетіли ракети з білоруської території, так і у бік Заходу – біля кордонів Польщі, а також Литви.

Розберемо обидва ці напрямки.

Перший – український, де ситуація загострилася на тлі перебазування до Республіки Білорусь вагнерівців і можливих провокацій за їхньої участі.

Їхня поява в Білорусі, справді, створює додаткові точки напруженості вздовж українського кордону. І тут питання не лише у втягуванні Республіки у війну ще глибше (вступ до неї збройних сил), а в спробі зміни громадської думки. А у білорусів вона – антивоєнна.

Плюс – прив’язування досить великих українських сил і засобів до білоруського кордону. Замість їхнього залучення на фронті, де вони були б дуже потрібні.

Другий напрямок – західний. І ядерна зброя в Білорусі, і педалювання теми вагнерівців, і додаткова напруженість на кордонах РБ з країнами НАТО (Польща, Литва) грають на руку москві, знижуючи можливості офіційного Мінська дистанціюватися від рф. Тим самим росія не просто замазує кров’ю Білорусь, а й показує, що робить на її території, що хоче. Незалежно від позиції офіційного Мінська. Мета – створити тверде переконання у потенційних партнерів білоруського керівництва з переговорів, що розмовляти з офіційним Мінськом нема сенсу.

Вся ескалація з боку Білорусі останнім часом ініціюється саме москвою. Включаючи недавній пуск ракет (або, що реальніше, проліт випущених з росії ракет через Республіку, що вже підтвердив спікер Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат).

Невипадково все відбувається саме зараз – на тлі можливої серії зовнішньополітичних зустрічей. У вересні білоруська делегація з міністром закордонних справ на чолі збирається на саміт Генасамблеї ООН у Нью-Йорку. А це майданчик, на якому можна провести багато кулуарних переговорів. Обговорюючи питання білоруського позиціонування у ракурсі війни, зернової угоди тощо. Чого, звісно, не хоче москва. І чому намагається всіляко перешкоджати.

Нагадаю, що дві попередні такі ескалації з боку Білорусі відбулися у серпні та жовтні 2022 року, коли офіційний Мінськ намагався зробити подібні кроки на зближення із Заходом. У серпні білоруське керівництво говорило про готовність увійти до зернової угоди та забезпечити провезення українського зерна через свою територію до литовських портів. Станься-но таке, позиція РБ змінилася б у кращий для неї бік. Але відбувається от що — лукашенко летить на чергові переговори в рф. І щойно його літак приземляється в Санкт-Петербурзі, на територію Білорусі з боку росії залітають стратегічні бомбардувальники-ракетоносці і показово роблять пуски по Україні. І питання тут не в кількості випущених ракет, а в тому, що вони летять із білоруської території.

У жовтні офіційний Мінськ намагається вкотре намацати точки дотику із Заходом. У європейській пресі з’являються статті про консультації частини білоруського МЗС із політиками ЄС. Для росії це було і є вкрай небажаним. І (так співпало) знову лукашенко летить до росії. Але щойно його літак сідає в аеропорту – в білоруський повітряний простір знову входять російські літаки, виконують пуски по Україні – і відлітають.

Нині лукашенко країну не залишав. Але в Україну щось із боку Білорусі летіло. Швидше за все, "Кинджали" або "Калібри" були випущені з території рф, просто пролетіли над територією РБ. А проте, шум пішов. І все це, як і минулого разу, напередодні активізації зовнішньополітичного вектора Мінська. У чому москва бачить собі ризик. Їй не потрібні консультації білоруського керівництва з країнами ЄС, із США. І рф грає на випередження, показуючи владі РБ, що нікуди вона від кремля не подінеться.