Післямова до зустрічі Ердогана з путіним: три сценарії прориву морської блокади України - Ілія Куса

Переговори турецького лідера Ердогана з російським – путіним, які пройшли 4 вересня у Сочі, не призвели до перезапуску "зернової угоди". Нагадаю, що росія вийшла з неї 17 липня, після чого почала обстріли українських портів і зерносховищ. А експорт збіжжя з України морем практично зупинився.

Я вважаю, що в цій історії є три базові сценарії, як розв'язати питання.

Перший — створити силовий тиск на рф. Наприклад, за допомогою виникнення військової загрози її портовій інфраструктурі у Чорному морі. Щоб росіяни погодилися на нормальне функціонування зернового коридору, розуміючи, що інакше під ударом опиняться їхні порти.

Але на даний момент немає такої сили, яка б могла це зробити. Україна має ресурсів недостатньо. А Туреччина як друга за міццю морська держава в цьому регіоні — не готова вступати в збройні конфлікти з рф на Чорному морі. Тож цей сценарій поки що малоймовірний.

Другий сценарій розв'язання питання експорту зерна – створити альтернативний коридор без участі росії. Певні рухи у цьому напрямі робляться. Але щоби такий коридор функціонував стабільно та відносно безпечно, потрібна допомога інших країн. Наразі таких гарантій безпеки нам ніхто не дає. А міжнародні страхові компанії мають бути переконані, що гарантії – потужні. Поки що цього немає. І та ж Туреччина, яка могла б гарантувати безпеку проходу кораблів альтернативним коридором, чітко дала зрозуміти, що не розглядає таке питання.

Третій сценарій – повернення до зернової угоди, що можливо лише за певних компромісів. Зокрема – піти на якусь із російських вимог. І, зважаючи на все, зараз все йде за третім сценарієм. Запущено переговорний трек. Туреччина, схоже, налаштована на те, щоби домовитися. Вона вмовляє Захід піти на певні поступки, а росію — не надто задирати планку вимог. І я думаю, що саме в цьому напрямі все розвиватиметься далі. Тому візит Ердогана до путіна не можна вважати провальним. Очевидно, що ніхто не збирався одразу нічого підписувати. Ердоган грав роль посередника у переговорах між росією та Заходом. Тому що реальне рішення про ті поступки, які вимагає рф, повинні ухвалювати країни ЄС і НАТО (які вводили санкції), а не Туреччина чи ООН.