Аплодисментів буде менше, а натяки стануть "товщими": п’ять важливих моментів візиту Зеленського до США - Віктор Бобиренко

Експерт ГО "Бюро аналізу політики" Віктор Бобиренко пояснив "Телеграфу", на що глава держави має звернути увагу на Генасамблеї ООН

Візит президента України Володимира Зеленського до США триває. Окрім виступу перед Генасамблеєю ООН, на полях всесвітньої організації проводяться двосторонні зустрічі, у планах — участь у засіданні Ради Безпеки ООН, зустрічі з американським президентом, головами палат Конгресу, військовим керівництвом.

Хотів би зупинитися на п’яти, як на мене, важливих моментах, пов’язаних із цим візитом.

Перше. Візит важливий та потрібний. Зеленський таким чином приверне більше уваги світу до війни в Україні. Війна та безпека — це саме те, що має вирішувати ООН. І Зеленському слід не лише продовжувати вибивати для нас озброєння та боєприпаси, а й наголошувати, що ООН не виконує своєї основної функції. Організація не забезпечує безпеку у світі. Не здатна не лише запобігати, а й зупиняти війни. А тому потребує переформатування.

Впевнений, що Зеленський ще зробить відповідні заяви. А спічрайтери в нього дуже талановиті.

Друге. Під час цього американського візиту у Зеленського точно буде менше оплесків, ніж під час минулого, у грудні 2022-го. Не тому, що світ загалом і США зокрема "втомилися від України". А тому, що втомилися від української корупції. Зеленському і натякатимуть, і відкрито говоритимуть про це. Він це розуміє. Вирушив до Штатів уже з певними заготовками. Скаже, мовляв, дивіться — Резнікова ми вже зняли, Коломойського посадили, Шуфрича теж. "Зрада" та корупція майже переможені. Боремося-боремося.

Але в щирість цих слів, гадаю, мало хто повірить на цей момент. Тому що з близького кола президента не сів, не звільнений, не приструнений практично ніхто. Той же Єрмак та його одіозні заступники почуваються цілком спокійно. Але сказати щось треба буде. Ось Зеленський і скаже щось у стилі "не винувата я".

Третє. Слід розділяти те, що скажуть багато світових лідерів демократичних держав публічно (у стилі — ми з вами до переможного кінця), і те, що буде сказано в кулуарах. А в кулуарах, гадаю, той же Байден висловить Зеленському чимало неприємного. Зокрема про корупцію, про необхідність кадрових перестановок, про більший контроль за допомогою, яка надходить. І дасть зрозуміти, як уже дав президент Литви Гітанас Науседа, що постачання озброєнь в Україну залежать, зокрема, від прихильності Офісу президента (який реально керує всім) західним цінностям, від ефективної, а не ефектної (замилювання очей, гучні заяви-затримання без продовження у вигляді вироків-посадок) боротьби з корупцією.

Четверте. Чекаємо на якісь зрушення у зернових проблемах, які маємо з Польщею та ще з низкою сусідів. Є надія на якісь зрушення у цьому напрямку. Особисті контакти — адже вони багато важать.

П’яте. Є небезпека, що турецький президент Ердоган, який розійшовся останнім часом у ракурсі миротворчих заяв і нахвалює росію, спробує взяти під білі ручки Зеленського і главу мзс рф лаврова (путін продовжує посилати того замість себе на всі міжнародні майданчики, боячись, що його загребуть по ордеру на арешт) і усамітнитися з ними "на поговорити". Переговори з рф рано чи пізно нам доведеться вести. Але не кулуарно. Не у такому вигляді. Українське суспільство цього точно не зрозуміє. Сподіватимемося, що це розуміють Зеленський і Ко.