Якщо у Зеленського нападатимуть на військових, це не наблизить перемогу над агресором - Віталій Бала

Директор Агентства моделювання ситуацій спеціально для "Телеграфу" пояснив, як найвища політична влада спровокувала розбрід та хитання в Україні

Останнім часом активізувалися випади провладних політиків проти найвищого військового керівництва. Особливо на адресу головкома ЗСУ Валерія Залужного. Зараз надміру активізувалася нардепка Мар’яна Безугла.

Але й з боку Офісу президента, а то й самого Володимира Зеленського ні-ні та й "прилетить" щось Залужному.

Ми чудово пам’ятаємо, як наше найвище політичне керівництво займалося піаром контрнаступу. Внаслідок цього утворилися завищені очікування. Причому не лише в Україні (серед людей без критичного мислення), а й на Заході. Були сподівання на якісь великі успіхи.

А поки в нас говорили про те, як це буде потужно-успішно, ворог готувався. Окопувався. Створював нові рубежі оборони. Мінував все і вся. Проводив нескінченну приховану мобілізацію.

У результаті наші наступальні дії з об’єктивних причин виявилися не такими успішними, як малювала українська влада. Що викликало цілком зрозуміле (після такої піар-кампанії) розчарування. Як усередині України, так і серед наших партнерів. І тепер, схоже, найвище політичне керівництво України вирішило звинуватити у всьому військових.

Хоча з тієї ж статті в TIME про Зеленського та його оточення ми знаємо, що давалися якісь незрозумілі (з військової точки зору), явно політичні накази. Які не мають нічого спільного з реальністю. З тим, що відбувається на полі бою. У результаті, мабуть, в Офісі президента хорошими генералами вважали тих, хто бездумно бере під козирок — і жене наших військових на вірну смерть. А поганими – тих, хто аргументовано відмовляється вести українських воїнів на забій.

Зрештою, наші західні партнери зрозуміли, що діється щось недобре. Що Зеленський та його оточення, хай натягнуть вони хоч три військових форми, не розуміють війни. Не знають, як треба воювати. Але намагаються вчити цього професійних військових. І наших, і західних. Принагідно мародерствуючи (деякі — так точно) і плодячи корупцію.

І цілком природно, що підтримка України почала знижуватися. Що залунали голоси, які закликали до переговорів із росією. Що почала мусуватись тема неможливості повернутися до територіальної цілісності у міжнародно визнаних кордонах 1991 року.

По суті, почалися розбрід і хитання, багато в чому, як на мене, спровоковані вищою політичною владою в Україні.

З’явилася інформація ABC News з посиланням на неназваних українських чиновників, що постачання артилерійських снарядів з США до України нібито впало більш ніж на 30% після нападу ХАМАС на Ізраїль. Інформація, яка вже офіційно спростована Штатами. Думаю, СБУ слід було б знайти це "неназване українське джерело".

Коли з’являються подібні фейки, коли мусується інформація, що найвище політичне керівництво України не вірить у перемогу, що воно увійшло у конфлікт з військовим керівництвом, це, звичайно, впливає на підтримку нашої країни. І на настрої усередині України.

У цьому ракурсі, на мою думку, не випадковими були нещодавні неанонсовані візити до Києва міністра оборони США Ллойда Остіна, а також його німецького колеги Бориса Пісторіуса. Схоже, вони вирішили дати зрозуміти як деяким усередині України, так і всім за її межами, що миру на російських умовах не буде.

Але якщо Зеленський та його оточення продовжать нападки на військових, це точно не наблизить нашу перемогу над російським агресором.