Ольга Харлан про "Танці з зірками": на паркеті можу перетворюватися від веселої дівчинки до сексуальної Джей Ло

Читать на русском
Автор
283
Ольга Харлан та Дмитро Дікусар Новина оновлена 17 жовтня 2021, 21:24
Ольга Харлан та Дмитро Дікусар

Українська спортсменка Ольга Харлан, яку називають королевою шаблі, розкриває в "Танцях із зірками" нові грані своєї особистості

Ольга Харлан — олімпійська чемпіонка, шестиразова чемпіонка світу і восьмиразова чемпіонка Європи з фехтування на шаблях, заслужений майстер спорту України. Зараз українська спортсменка бере участь у популярному шоу "Танці з зірками". "Телеграф" поспілкувався з шаблісткою і дізнався, навіщо їй потрібен цей проект та чи планує вона продовжити спортивну кар’єру.

- Чого очікували від участі в шоу "Танці з зірками"?

- Чекала нових емоцій і знайомств — це і отримала (сміється. — Авт.). Хотілося поринути в інший світ, не світ спорту. Не буду говорити голосно, що зараз перебуваю в світі шоу-бізнесу, тому що на проєкті присутній ще один спортсмен. У будь-якому випадку, відчуваю себе, як в своїй тарілці.

- Попередні сезони дивилися? Хто був вашим фаворитом?

- Звісно. Вболівала в минулому сезоні за Юлю Саніну, хоча мені дуже подобалося, як танцює Санта (Дімопулос, — ред.). Але більше підтримувала Юлю. Подобався її прогрес, трансформація, те, як вона розвивалася в цьому шоу. У попередньому сезоні, звичайно ж, я підтримувала Аню Різатдінову. Інші сезони дивилася не так поглиблено.

- Якщо порівнювати перегляд проєкту в ролі глядача і учасника: які ваші спостереження?

- В телеекрані все виглядає не так, як всередині. Тому що є спецефекти, ти спостерігаєш за всім зі сторони. А ось коли вже бачиш повну картинку, то враження цікавіше. Телебачення — це якогось роду бутафорія, іноді щось виглядає не так, як може здатися на екрані. Але, як мені здається, в цьому і вся принадність телебачення.

- Яка ваша головна мета участі в проєкті?

- Я прийшла за тим, щоб перемогти. Для мене проєкт — як змагання. Я все своє життя в змаганнях і, звичайно ж, у мене є спортивний азарт. Дуже хотілося б бути найкращою і в цьому. Не можу сказати, що прийшла за трансформацією — я все одно залишаюся собою, але дуже б хотілося спробувати себе в різних образах. Кожен танець — якась нова роль, яку потрібно зіграти, при цьому розповісти глядачам і суддям свою історію, а ще й показати техніку. Мені це дуже симпатизує. Поза паркету я та сама Оля, а на паркеті — можу змінюватися від веселої дівчинки до сексуальної мало не Дженніфер Лопес або Роуз з "Титаніка".

- З тих постановок, що вже зробили, які запам’яталися найбільше?

- Кожен танець запам’ятовується і просто врізається в мою пам’ять, як і підготовка, переживання. Звичайно ж, поки на першому місці — танго, яке ми підготували для третього ефіру. Це був переломний момент для нас. Після цієї постановки прям вирвалися, можна сказати, в лідери. Було зроблено дуже багато роботи! Я пишаюся нами і тим, що змогла освоїти таку кількість хореографії за чотири дні.

- Як багато тренуєтесь?

- Мінімум дві години на день. Залежить від того, наскільки готовий номер, наскільки впевнено я себе відчуваю. Якщо потрібно більше — то займаємося більше. Коли ставимо номер, з нами працюють хореографи, все це займає не менше 5 годин. І одна справа, щоб вони поставили хореографію, інше — щоб у мене вийшло все красиво зробити (Сміється. — Авт.). Тож процес дуже хвилюючий і стресовий. Я розслабляюся тільки тоді, коли закінчується ефір і ми залишаємося в шоу. На наступний день відпочиваю. У вівторок — знову починаю нервувати. Тому що новий танець, потрібно вчити все з чистого аркуша.

- А які танці хотіли б освоїти?

- Мені б дуже хотілося станцювати румбу, та й всю латино-американську програму вивчити. Все залежить від того, наскільки ми довго будемо в шоу. Сподіваюся, що нам вдасться станцювати всі десять танців або, може бути, навіть трошки більше.

Оголошення глядацьких результатів — суцільний стрес

- Які стосунки складаються з іншими зоряними учасниками? Як проявляється суперництво?

- На проєкті конкуренція така ж, як на змаганнях. Ти все одно поважаєш свого опонента і залишаєшся людиною, яка не переходить на особистості. Так, принаймні, у мене. Я завжди поважаю свого опонента і вважаю, що повинен перемогти найсильніший. На паркеті ми з’ясовуємо: хто сильніший в техніці і більше подобається глядачеві. У нас дружні стосунки з усіма. Якщо комусь щось не сподобалося в щоденниках, то це не було сказано з якоюсь злістю або заздрістю. Це просто думка, яку я висловлюю. Може бути, у когось і були конфлікти, але у мене поки що — все окей.

- Як складається спілкування з партнером Дмитром Дікусаром? Чи бувають суперечки та сварки?

- З Дімою у нас дуже дружні, теплі стосунки. Не можу сказати, що з самого початку так було. Ми просто не знали один одного, тільки чула про нього як про відомого танцюриста. Але не хотіла робити висновки з інформації, яка звучить з екрану телевізора. Мені хотілося дізнатися його ближче як людину. І це вдалося. Діма дуже мене підтримує, допомагає, вчить. Так, в кожному навчальному процесі завжди є розбіжності. Особливо, коли накопичується втома. У будь-якому випадку, я приймаю те, що він говорить. Критика є, я можу щось робити не так. Але я розумію, що Діма в танцювальному процесі розбирається в мільйон разів краще за мене, тож прислухаюся до нього як до викладача й тренера. Прямую всіх вказівок, які мені дає.

Ольга Харлан та Дмитро Дікусар
Ольга Харлан та Дмитро Дікусар

- Дмитро — суворий учитель?

- Та ні. Буває, хвалить, буває і суворо відноситься, тому що я якийсь рух зробила нормально, а тут — помилялася. І він не може зрозуміти, чому я так зробила. Правда, і я не можу зрозуміти, чому так зробила (Сміється. — Авт.). Він бачить мене як танцівницю, партнерку, яка може багато чого станцювати. Тому був упевнений в тому, що у нас вийде танго. Хоча ще в суботу я думала: "Боже, у нас проблеми!" І говорила: "Якщо я це зроблю...". Але мене виправила Олена Шоптенко: "Оля, коли ти зробиш..." І я поміняла своє ставлення. А Діма з самого початку був впевнений, що все буде окей. Так, важко, швидкість, важка хореографія, але все одно вийде. І так і вийшло, тому що я йому довірилася.

Танець Ольги та Дмитра
Танець Ольги та Дмитра

- Ваш спортивний гарт допомагає в тренуваннях?

- Так звичайно. Спортивне виховання допомагає в тому плані, що через біль я можу продовжувати працювати. У мене ноги просто розбиті, всі в мозолях... Але я розумію, що назад шляху немає, потрібно боротися. Якщо почав — продовжуй!

- Як реагуєте на слова, зауваження та оцінки суддів? Хто з журі вам імпонує?

- Я з великою повагою ставлюся до наших членів журі та завжди прислухаюся до їхньої думки. Вони краще знають, бачать з боку і, взагалі, не просто так там сидять (посміхається. — Авт.). Було б нерозумно не прислухатися, критикувати їх слова. Звичайно ж, завжди хочеться оцінку вище. Але я приймаю їх думку. Подальшу роботу ніхто не відміняв. Для того, щоб отримати всі десятки, потрібно стрибнути вище голови. До чого ми і прагнемо в цьому шоу. Мені дуже імпонують коментарі Максима Чмерковського — дуже щирі, в тему. Він розуміє цей шлях: пройшов 17 сезонів американських "Танців з зірками". О боги, 17 раз це пройти?! Треба мати загартування! До Каті Кухар я прислухаюся, вона — прима-балерина, знає всі нюанси і хоче зробити нас кращими. А Влад Яма — легенда, тож було б нерозумно ігнорувати його думку.

Максим Чмерковський, Катерина Кухар та Влад Яма
Максим Чмерковський, Катерина Кухар та Влад Яма

- Що ви відчуваєте, коли Юрій Горбунов оголошує тих, хто проходить далі?

- О, це окрема історія! Для мене оприлюднення глядацьких результатів — суцільний стрес. Коли ми станцювали номер, трохи видихнули, а тут тобі кажуть: "Спускаємося до оголошення"… І я знову починаю нервувати! Тому що глядацьке голосування непередбачуване — не знаєш, як аудиторія сприйме твій танець. Начебто добре все пішло — але в кінці може трапитися що завгодно. Я завжди переживаю, хоча Діма спокійно до цього ставиться. Я переживаю, навіть коли ми виходимо на шоу результатів під час генерального прогону. Автоматично починаю нервувати.

- Повторюєте про себе своє ім’я, поки називають пари?

- Ой, так, я ніколи так не чекаю свого імені, як при оголошенні результатів глядацького голосування. В голові крутиться: "Боже, всіх називають! А нас — немає. Скільки залишилося ще до зони ризику?" Це дуже хвилююче!

- Чи читаєте коментарі глядачів в мережі? Чи стикаєтеся з хейтом?

- Слава Богу, ми можемо, напевно, трохи похвалитися з Дімою — у нас мало хейту. Шалено вдячні глядачам, фанатам, уболівальникам, які дивляться й просто насолоджуються нашими танцями. Деякі пишуть щось не дуже приємне, але це невелика кількість коментарів. В основному — хороші, це дуже лестить. Іноді бувають і якісь необ’єктивні зауваження. Наприклад, хтось сказав, мовляв, я заздрісна, судячи з щоденників. Я думаю: "Дивно, чому я заздрісна? З чого взагалі раптом? (Сміється. — Авт.)". Як такого хейту немає. Та й критика має місце бути. Скільки людей — стільки думок. Але занадто реагувати на це не варто.

Ольга Харлан: "Ми з Дімою можемо похвалитися, у нас мало Хейта"
Ольга Харлан: "Ми з Дімою можемо похвалитися, у нас мало Хейта"

- А ваші близькі, коханий — підтримують або можуть покритикувати?

- Мене всі підтримують і, звичайно, для них я танцюю краще й красивіше за всіх, та й взагалі "найгарніша" (Посміхається. — Авт.). Голосують активно. Мільйони витрачають, напевно (Сміється — Авт.).

- Ваш коханий — італійський спортсмен, фехтувальник на шаблях, олімпійський медаліст Луїджі Самеле — приїжджав до вас на ефір. Як він підтримує?

- Зараз він в Італії. Але завжди дивиться, правда, не все розуміє. Наприклад, щоденники. Але головне, що розуміє танець. Я йому пояснюю, що у нас за постановка, яка тема вечора... Дзвоню відразу після танцю та цікавлюся, як йому. І до цього відправляю фото або відео з тренувань, показую костюми... Загалом, тримаю в курсі.

Ольга Харлан і Луїджі Самеле
Ольга Харлан і Луїджі Самеле

- Як давно ви разом з Луїджі? Як складаються ваші стосунки?

- Ми разом вже трохи більше 3,5 років. У нас в стосунках рівноправність. І я дуже це підтримую. Поки що ми живемо на дві країни. У мене проєкт, він — в Італії, починає вже тренуватися. Все чудово! Він мене дуже підтримує. Звичайно ж, трошки ревнує, я це бачу, пара недомовок було якихось. Але мені здається, що це через те, що він далеко й не знає повністю, як все відбувається. Я приходжу додому дуже втомленою, ледве можу поговорити 10 хвилин, тому що вже "вмираю", просто сплю на ходу. Але він розуміє, що шоу вимагає часу і сил.

- Чи замислювалися вже про створення сім’ї — заміжжя, дітей? Чи вирішили, в якій країні жити?

- Я не хочу квапити події. Ми просто живемо сьогоднішнім днем. Зрозуміло, що якісь плани є. Але поки так. Все добре. Ми нікуди не поспішаємо.

Крім спорту є інше життя — і воно прекрасне

- У вас багато нагород, безумовно. Після бронзової медалі на Олімпіаді в Токіо ви говорили, що вам потрібен час подумати щодо подальших планів. Чи будете продовжувати свою спортивну кар’єру? До чого прагнете?

- Відносно спортивної кар’єри я поки нічого не можу коментувати. Зараз весь мій час забирає шоу. Я дала собі час для того, щоб зайнятися справою поза спортом й насолодитися ним сповна. Так, мене запитують: "А ти зараз фехтуєш, тренуєшся?" Ні, навіть в зал не ходжу зараз, тому що у мене немає на це часу. Мій зал — репетиційна студія. Та й немає сил так багато, дуже втомлююся. З приводу подальшої спортивної кар’єри — подивимося. Проєкт закінчиться, я поїду в Італію, ми поживемо трошки... А там, може і повернуся. Швидше за все повернуся в тренувальний зал, почну неспішно, адже потрібно тренуватися з бажанням.

- Як пережити поразку? Ваша порада.

- Це нелегко. Не так, що на наступний день встав — і в тебе все добре. Мене це гризе донині. Так, зрозуміло, що вже менше, але все одно рана ще заживає. Але ти йдеш далі. Потрібно розуміти, що спорт не вічний, а життя має продовжуватися, навіть незважаючи на те, що в якийсь момент була невдача. Крім спорту є інше життя — і воно прекрасне. І не варто витрачати час на те, щоб картати себе за програш. Так, це прикро, прикро, адже стільки сил, часу і здоров’я в це вкладено, але треба переступати через поразку і рухатися вперед.

Ольга Харлан закликає не витрачати час на те, щоб картати себе за програш
Ольга Харлан закликає не витрачати час на те, щоб картати себе за програш

- Як на спортсмена тиснуть очікування країни, уболівальників? Начебто й підтримка від усього народу, але якщо немає медалі — на спортсмена котиться хвиля обурень. Ви, напевно, відчували таке на собі? Як з цим впоратися?

- Так, відчувала дуже сильний тиск, хоча, думаю, він був ненавмисним. Розуміла, що від мене всі чекають результату, так як у мене є ім’я, на мене ставлять прогнози... Коли ти невпевнений в своїх силах, то таке очікування дуже впливає. Так було в моєму випадку. Тому що я розуміла, що через пандемію не було достатньо тренувань і змагань. Але у мене в Токіо не було часу подумати про те, хто і що від мене чекає, адже я і сама від себе чекала. А коли півтора року немає змагань, то починаєш замислюватися: "А чи все так добре насправді?". Не знала, що й як вийде. У будь-якому випадку, ситуація мене підкосила. Потрібно з цим працювати, це досвід. Іноді молоді, маловідомі спортсмени "вистрілюють", а потім виявляється, що вони не готові до більшої уваги. Потрібно проживати такі періоди й не звертати увагу на підвищений інтерес зі сторони.

- Розкажіть трохи про ваш вид спорту. Чому любите фехтування? Якби ви зверталися до юних спортсменів, що розповіли б про фехтування на шаблях?

- Фехтування — дуже цікавий, незвичайний, красивий вид спорту. Але нелегкий та технічно складний. Техніка відпрацьовується роками! У нас дуже цікаве екіпірування. Дітям дуже захоплююче, що є своя власна маска, наприклад. Коли йдеш з шаблею в руках по вулиці — на тебе звертають увагу. А ти такий: "Ось так, я — фехтувальниця". Люди цікавляться й дивуються.

- І хотілося б запитати вас про стан справ в нашій сфері спорту. Ви ж бачите всю внутрішню кухню. Що покращилося за останні роки, а з чим ще є проблеми?

- Зараз все змінюється в кращу сторону. Почали будуватися комплекси та зали. Думаю, це буде тривати надалі. Розвиток спорту піднявся, і це радує. Ми звикли до того, що у нас немає умов. Тому коли вони з’являються — дуже сильно дивуємося. Хочеться вже наблизитися до того моменту, коли у нас будуть умови, було б легше працювати, а не виживати. У нас дуже талановиті спортсмени. На жаль, дуже багато з них поміняли країну через те, що немає умов або заробітної плати. Необхідно більше уваги звертати на спорт, щоб зменшити витік талантів в інші країни.

- Ви якось відмовилися від пропозиції іншої країни - Росії? (У 2012 році спортсменці пропонували змінити громадянство України на російське і виступати на змаганнях під прапором РФ. — Авт.)

- Так, це було давно. Я відмовилася через свою патріотичну позицію. Я дуже люблю свою команду й не змогла б фехтувати проти своєї країни. Це не моє.

- І на останок. Чим відрізняються Ольга Харлан — спортсменка, і Ольга Харлан — танцівниця, кохана жінка, подруга...?

- Точно спортсменка Оля Харлан відрізняється від танцівниці. Всі дуже дивуються, що я можу танцювати. Чи не прям вмію, але можу (посміхається. — Авт.). І це приємно. Я й сама себе дивую. Мені дуже цікаво розвиватися в танцях, робити це максимально наближено до професійного рівня. Я більше показую себе з жіночного боку на цьому проєкті. Тому що всі звикли мене бачити в масці, костюмі... А зараз люди можуть подивитися на мене по-іншому і побачити всі грані!