У Путіна складнощі у Білорусі: що затіяв Лукашенко і навіщо йому конфлікт із Зеленським

Невизнаний світовою спільнотою президент Білорусі Олександр Лукашенко останнім часом робить не просто жорсткі, а й відверто хамські випади на адресу України та українського керівництва. Так, в інтерв’ю російському пропагандисту Володимиру Соловйову він пригрозив Україні відключенням постачання електрики та паливно-мастильних матеріалів.

Тоді ж Лукашенко грубо висловився про українського президента Володимира Зеленського.

Все це відбувається на тлі зростаючої, на думку військових експертів, загрози удару по Україні з боку Білорусі.

Чи існує така загроза і чому Лукашенко все частіше вдається до антиукраїнської риторики? Про це "Телеграф" поговорив з експертом програми "Міжнародна та внутрішня політика" аналітичного центру "Український інститут майбутнього" Ігарем Тишкевичем.

Лукашенку не підходять ні війна, ні мир

– З чим пов’язані все більш часті випади з боку Лукашенка на адресу України та її керівництва?

– Політичний конфлікт між Києвом та Мінськом іде досить давно. І тут накладається з одного боку політичне протистояння, пов’язане із білоруською кризою після виборів у серпні 2020 року. З іншого – особистісні стосунки Лукашенка та Зеленського. З обох боків були різні заяви і поради. З української – про самопроголошеного президента, про диктатора, нерозумну політику. З білоруської – свої "відповіді". Повторювати їх не хочу, щоб нікого не ображати.

– Чому саме зараз антиукраїнська риторика Лукашенка посилилася?

– Тут варто відзначити низку факторів. Перше – у Білорусі триває кампанія підготовки голосування на референдумі за оновлену Конституцію. А з 2014 року під час кожної електоральної кампанії в Білорусі українська криза використовується як негативний приклад. І тому з цього приводу певна частка істерії, звинувачень мала з’явитися.

Друга складова – глобальне протистояння. Російсько-американське, РФ-НАТО. Іде підготовка до чергових переговорів, нове підвищення ставок. І Лукашенко намагається грати на тему війни, тему загрози. При цьому сама війна йому не вигідна, замирення не вигідне. На відміну від обміну різкостями, гучними заявами. Тобто Лукашенку вигідно говорити про війну, про погрози.

Враховуючи, що Україна – одна з центральних тем переговорів між Вашингтоном та Москвою, цілком логічно, з погляду Лукашенка, говорити, зокрема, про українську тематику.

І третя складова – фактор самого Соловйова, який брав інтерв’ю.

- Що це означає?

– Соловйов – дуже талановитий (у цьому не відмовиш) пропагандист. А Лукашенко, коли говорить не по папірцю, схильний до резонансних заяв, які часто не мають відношення до реальності. Згадаймо, як активно Росія, починаючи з 2020 року, штовхала Лукашенка на українську тему. Питання польотів "Бєлавіа" до Криму, питання з розряду – чий Крим, питання про так звані "ДНР" та "ЛНР", і так далі. Причому Лукашенко сам часто своїми заявами, грою на російському полі, дає для цього підстави. Наприклад, коли він заявив, що Путін полетів у Крим, а його не покликав, Соловйов тоді досить різко наголосив: слова одне, а справи інше. І, мовляв, треба Лукашенка витягувати на справи…

А в цьому випадку Соловйов, якщо дивитися інтерв’ю, активно підштовхував Лукашенка до потрібних йому (Соловйову) формулювань, які були б неприємними для українського керівництва. Коли журналіст під час бесіди щоразу каже "у Києві засіли фашисти, які не дружать з головою", співрозмовник рано чи пізно подібні формулювання може повторити.

– Навіщо Соловйову виводити Лукашенка саме на таку тематику?

- З одного боку, йому це важливо особисто. Для розкручування програми. Тема "добре продається". З іншого боку – така зараз спільна російська політика. Якщо подивитися на формат співпраці Білорусі та України станом на сьогодні, ми бачимо найглибший політичний конфлікт, особистісне несприйняття Зеленського та Лукашенка. І є економічний блок, який сторони старанно виводять із-під політичного удару.

Для Білорусі український ринок – це можливість збалансувати вплив Росії. Для України білоруські постачання та білоруський ринок – теж певний ресурс, який потрібний тут і зараз. А ось для Росії розрив економічних відносин Білорусі та України – це короткострокове їхнє ослаблення. І там, і там РФ має інтереси. Відповідно, з погляду Москви, цілком логічно зробити так, щоб офіційний Київ та офіційний Мінськ зіткнулися лобами.

Лукашенко хоче виглядати більш російським, ніж Путін

– На яку аудиторію насамперед спрямовані антиукраїнські заяви Лукашенка?

- Цільових груп дві. З одного боку – білоруське населення, з іншого – населення РФ, російські політичні еліти. Лукашенко намагається в російському інформаційному полі демонструвати, що він чи не більший руський, ніж сам Путін. Вважаючи, що таким чином створює щось подібне до ментального бар’єру проти того, щоб Росія вирішила "проблему Лукашенка" раз і назавжди. Тому що РФ зараз є чи не єдиною силою, яка може впливати на ситуацію у внутрішній політиці Білорусі. Лукашенко цього боїться. І намагається, як у боксі, "обійняти" сильнішого супротивника, повиснути на ньому. Тому заяви у російському ключі з його вуст цілком прогнозовані. Особливо за умов загальної нестійкості влади Лукашенка.

- Чи можна говорити, що офіційний Мінськ зараз повністю підконтрольний Москві?

– Станом на сьогодні – ні. Простий приклад. З розряду війни та розмов про війну. Росія дуже хоче мати військову базу у Білорусі. На цей час там є два російські військові об’єкти. Це 43-й вузол зв’язку військово-морського флоту Росії "Вілейка" (радіостанція "Антей") та радіолокаційна станція "Волга" дециметрового діапазону (вузол "Барановичі") у складі російської системи попередження про ракетний напад. Але вони не мають статусу екстериторіальних. Там навіть за адміністративними правопорушеннями розслідує справи білоруська міліція, приймає рішення білоруський суд. Я не говорю вже про зовнішню охорону. Є навчально-бойові центри, але вони не мають статусу екстериторіальних. Це російські військові фахівці з технікою, придані білоруським частинам.

Тобто навіть у форматі створення військової бази Росія поки що не просунулась у Білорусі.

При цьому, безумовно, Білорусь зараз надзвичайно залежить від РФ. Та намагається посилити свій вплив. Але повної підконтрольності поки що немає.

Лукашенко сильно втратив у суб’єктності порівняно з 2020 роком. Але, щоб зрозуміти ситуацію, не слід забувати, що Лукашенко – це диктатор. Якщо м’якше – авторитарний керівник. А автократ не любить ділитися владою. Ні з ким. Чи то внутрішня опозиція, чи то зовнішні гравці. Для Лукашенка однаково боляче розділити владу як із умовною демократичною опозицією у Білорусі, так і з умовним Путіним. І те, й інше для нього – неприйнятно. Тому що він вважає, що влада має бути лише його.

Путін створюватиме провокації на білорусько-українському напрямку

– Чи існує загроза, що Путін руками Лукашенка спровокує конфлікт, який може стати приводом для вторгнення в Україну?

– Путін не спробує це зробити саме так. Але він створюватиме провокації на білорусько-українському напрямі, які можуть стати приводом для розриву економічних відносин між Києвом і Мінськом. І це може бути будь-що. Конфлікт на кордоні, арешт білоруських товарів тощо.

– Заяву Лукашенка про видачу зброї співробітникам МНС варто розцінювати як щось загрозливе?

- Ні. Саме рішення про розширення переліку представників силових структур, яким видаватиметься зброя, ухвалено близько року тому. Наразі Лукашенко просто заявив про це в інтерв’ю Соловйову. Для тих, хто цікавиться білоруською ситуацією, нічого екстраординарного не сталося. Використовувати МНС для охорони, оборони різних об’єктів було одним із заходів, у тому числі щодо розвитку механізму територіальної оборони. Крім того, зброю вже майже рік дозволено видавати представникам приватних, скажімо так, охоронних компаній. Фактично створено таку ПВК у Білорусі.

Нагадаємо, невизнаний світовою спільнотою президент Білорусі дав свій прогноз щодо майбутнього складу "союзної держави" і вважає, що у ньому буде і Україна.

Крім того, Лукашенко висловлював думку, що у разі початку повномасштабного військового вторгнення Росії в Україну, ЗСУ будуть розбиті "за 3-4 дні" і натякав на те, що Білорусь у цьому випадку теж "не залишиться осторонь".