Україні потрібні свої ПВК, — інтерв’ю з генералом про Бахмут, Соледар та мобілізацію

У районі Соледара на півночі Донецької області не вщухають тяжкі бої. На тлі чуток, що активізувалися, про новий масований наступ росіян Україна почала отримувати більше допомоги з боку західних партнерів.

Про те, що відбувається і може відбуватися в найближчому майбутньому на фронтах, а також про важливість появи в Україні приватних військових компаній (ПВК) "Телеграф" поговорив з генерал-лейтенантом, колишнім заступником начальника Генштабу ЗСУ (2006-2010 рр.) Ігорем Романенком.

Що та чому відбувається в Бахмуті та Соледарі

– Найгарячішими точками фронту останнім часом стали Бахмут та Соледар. Які перспективи боїв у тому напрямі?

– Ситуація тяжка. Особливо у Соледарі. І, схоже, супротивник практично зміг його оточити. Але ще є невелика можливість відходу. Резерви, які ми туди заводили, були або недостатні, щоб там встояти, або надіслані пізно.

У цілому нині значення Соледара з погляду військового – тактичне. Але будь-який наш населений пункт важко здавати. Однак емоції мають бути осторонь. Місто ми відвоюємо. Важливо зберегти життя бійців. Якщо склалося так, що немає іншого виходу, слід відходити, будувати новий рубіж, який би стабілізував ситуацію, не даючи супротивникові просуватися далі.

Також важливо не дати росіянам захопити Бахмут. Росіяни зараз намагаються взяти його в кільце. А захоплення ними Бахмута відкриє противнику підхід до Часового Яру, Краматорська, Слов’янська. Це логістика, дороги. І нам не можна допустити таких проривів. Думаю, з нашого боку там уже зосереджені відповідні сили.

– Голова ПВК "Вагнера" пригожин хоче показати, що успіхи росіян у Соледарі – це заслуга виключно "вагнерівців". Чи так це?

- Звичайно, ні. Там були десантно-штурмові частини російських збройних сил. Агресору вдалося сконцентрувати в ударах по Соледару сили своїх елітних частин, перекинувши з Бахмута. Ну і ракетні удари – це точно не про "вагнерівців".

– Чому росіянам вдалося потіснити наших на півночі Донеччини?

– Там значне, часом навіть тотальне перевищення супротивника у кількості. І в живій силі, і в силі завдання ударів. Якби наші закордонні партнери діяли моторніше, якби вчасно реагували на запити ЗСУ, втрат у нас – людських, територіальних – було б значно менше. І набагато менше було б руйнувань. Настав час керівництву наших союзників навчитися хоча б йти в ногу з подіями, а краще – випереджати їх. Сподіваюся, "Рамштайн-8", намічений на 20 січня, продемонструє позитивні зрушення у цьому напрямі.

Чому ПВК – це добре і як побороти "вагнерівців"

– Наскільки ефективними є приватні військові компанії?

– ПВК проявляють себе як ефективна військова сила. І насамперед це не зеки, яких зараз навербував пригожин та яких сотнями кидають без відповідної підготовки на позиції ЗСУ у Донецькій області. У принципі ПВК – це досить підготовлені бійці. Люди, які постійно воюють десь у світі. Люди з досвідом війни, що часом важливіше за екіпірування. Тому що досвічений військовий легко переможе недосвідчену, хоч і краще екіпіровану людину без бойового досвіду.

І якщо людей із солідним бойовим досвідом заводять у якусь країну на війну (на жаль, зараз такою країною стала Україна), вони досить ефективні.

Нам обов’язково треба (і я говорив про це ще до широкомасштабного російського вторгнення) створювати свої ПВК. Впевнений, що після війни ми прийдемо до цього. У нас з’явиться багато людей професійно підготовлених. І готові продовжувати відстоювати інтереси України зі зброєю в руках, але тепер уже за межами нашої країни. Тут важливо правильно вибудовувати законодавство. Чітко прописати контроль за такими ПВК, не допущення застосування їх усередині України.

- Як боротися з тією ж ПВК "Вагнера"?

- Використовуючи ті суперечки, які є у військових структурах росії (кадрові військові, найманці, добровольці, національні формування тощо). Усі тертя між ними треба використовувати у війні. До того ж треба працювати з нашими міжнародними партнерами в ракурсі запровадження санкцій проти пригожинської структури. У США вже робляться кроки для визнання ПВК "Вагнер" терористичною організацією. Слід довести справу до кінця.

А найкращим методом боротьби буде – винищувати "вагнерівців" по всьому світу. Не лише в Україні. Ми готові це робити і в країні, і за її межами. Дайте нам тільки більше зброї. Нам що кадирівці, що пригожинці, що герасимівці, що путінці – немає різниці. Ми винищуватимемо їх, захищаючи свою землю. А потім знищуватимемо, щоб вони не несли смерть та розруху до інших країн. Дайте нам більше зброї! І ми вирішимо ці проблеми – ефективно та швидко. Для початку – в Україні. А потім допоможемо і Європі знайти себе у сенсі безпеки. Проти росії, проти будь-якого агресора. Але Заходу слід рішуче нам допомагати. Забезпечити ЗСУ відповідною кількістю сучасного озброєння та боєприпасів.

Мобілізаційне змагання

– Зараз багато розмов про ймовірний новий російський масований наступ. Для цього є причини?

– Все стало зрозуміло ще минулої осені. Розпочавши так звану "часткову мобілізацію", Кремль фактично запустив процес всеросійської тотальної мобілізації. Внаслідок чого має величезний людський ресурс для продовження війни. Так, спочатку це були погано екіпіровані і слабо навчені солдати. Так, багато хто з них, одразу кинутий на фронт, уже загинув. Але сотні тисяч проходять навчання в Білорусі та рф. І це буде вже серйозніша військова сила. Та й сама кількість має значення.

Тож нам теж доводиться активізувати мобілізацію. І квапити партнерів із наданням нам необхідних озброєнь.

– До речі, про активізацію мобілізації. Як оцінюєте урядову постанову № 1487, якою було затверджено новий (більш всеосяжний) Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів?

– Уряд абсолютно правильно зробив, пішовши на зміну певних моментів законодавства, щоб інтенсифікувати та впорядкувати мобілізацію. Це має сприяти припливу поповнення до ЗСУ. Доведенням наших Збройних сил до кількості, необхідної для ефективної відповіді на російську агресію.

Дехто обурюється, що повістки нібито вручаються не формою. Хоча аналіз показує, що форма їхнього вручення – досить вільна. І все законно.

При цьому чомусь мало робиться акцентів на тому, що здебільшого вручення таких повісток пов’язане з тим, що чоловіки, всупереч приписам законодавства, не ходили до Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП, вони ж колишні військкомати). Чи не ставали на облік або не звіряли необхідні дані. Саме тому повістки вручаються у різноманітних місцях. На жаль, чимало українців не виконують свій громадянський обов’язок щодо самостійної постановки на облік чи відповідного звіряння. У результаті перевіряється багато людей, які не виконують закон, що неприпустимо в умовах ведення війни. Якщо нам потрібна перемога, треба керуватися законами війни. І впорядкований закон, який розширює можливості мобілізації, це про наближення нашої спільної перемоги.