Сила, перемога та майбутнє: що насправді приховано у гімні України, пояснив відомий вчений

10 березня в Україні відзначається доволі молоде, але дуже знакове свято – День Державного Гімну. Відзначив цей день по-особливому і президент України, опублікувавши зворушливе відео у своїх соцмережах.

"Телеграф" запитав Ігоря Козловського, відомого українського вченого, історика, релігієзнавця, чим такий особливий державний славень України, які він приховує символи та чим відрізняється від держгімну росії.

— Яке гімн має значення і вплив на масову свідомість, культуру, націю?

— У будь-якої нації, якщо вона зріла, якщо вона себе усвідомлює, ідентифікує себе як нація, повинен бути символ. Зрозуміло, що сам по собі символ — внутрішній текст, а вже ми його можемо втілювати у якісь матеріальні речі (наприклад, прапор або герб, або навіть такі духовні, як гімн). І сам по собі цей символ не просто впливає на свідомість, він є маркером, який ідентифікує людину, яка встає під час виконання гімну. І не просто встає, а співає. І не просто співає, а переживає цей гімн. Це є як раз важливим чинником, який з одного боку ідентифікує, а з іншого — об'єднує. Він об'єднує людей, які разом з ним також реагують на навколишній простір.

Я постійно згадую ті моменти, коли був у підвалі під час полону і коли охоронці постійно о шостій ранку включали російський гімн. Знаходився у камері один, але вставав і співав гімн України, щоб, по-перше, не чути російський, а по-друге, це була моя боротьба, мій спротив. Тобто, це стає вже зброєю.

Перед тобою замкнений простір, тебе ніхто не бачить, здавалося б, навіщо, але є ти, який внутрішньо знаходишся зараз в іншому просторі. Ти перебуваєш зараз з усією Україною, і для тебе це є вже не тільки моменти ідентифікації тебе, твоєї ідентичності, а навіть, скоріше, автентичності. Тобто, це сприйняття співпадає з тобою внутрішньо. Таким чином, ти декларуєш свою позицію і свою боротьбу.

Іншими словами, сам по собі гімн може бути багатофункціональним. Не тільки ознакою держави, але і твоєю позицією також. У цьому є його величезне значення.

— Під час протестів у Тбілісі демонстранти вмикали гімн України. Що це означає, чи може гімн вийти за межі культури однієї нації і який прихований феномен у цьому може бути?

— Безумовно, як наш прапор, так і наш гімн, стають символами свободи, і зараз знаходяться у мейнстримі світової уваги. Ось чому ми можемо побачити ті ж самі українські прапори навіть у невеличких містечках десь у Франції чи Канаді (де, наприклад, їх вивішують на будівлях мерій і т.д.). Це не тільки солідарність (що зрозуміло), але і певна повага до України як тієї спільноти (навіть не країни, а спільноти), яка виборює свободу.

Те, що звучало в Тбілісі, було не просто виконанням українського гімну, для грузинів воно теж стало уособленням свободи. Вони черпали натхнення і сили для того, щоб стояти на тому протесті.

— Питання до вас як до релігієзнавця і людини, яка добре розуміється на впливі слова, значенні слів: деякі критики тексту українського гімну кажуть, що він дещо депресивний та вербально закодований на певний негатив і песимізм. Що б ви таким критикам відповіли?

— Я взагалі категорично проти такої критики. Зрозуміло, що критики завжди будуть, адже ми держава, де кожен має свою думку. Ще раз підкреслюю, коли я співав цей гімн в полоні (і зараз співаю), для мене він ні в якому разі не був і не є депресивним. Тому що за ним же є історія боротьби, він наповнений силою. Ми ж розуміємо, що слова — не просто слова. За будь-яким словом є і етимологія, і історія слова, і боротьба слова. Тобто, він (гімн. — Авт.) вистражданий. Він вже, я б сказав, переписаний внутрішньо.

Психологічно ми його сприймаємо як гімн-переможець. І ця його переможна сила як раз й полягає в тому, що ми, співаючи український гімн, проявляємо певні риси, які є характерними для української сердечно-центричної нації. Коли ми навіть тих же ворогів називаємо "воріженьками". Ця форма як раз і показує, що ми є нацією, яка має історію (в нашому гімні є історія). У ньому також є сучасність і боротьба, яка зараз відбувається разом з цим гімном на фронтах (це як раз і є сучасність). Є також і майбутнє. Треба ж слухати не тільки перший куплет, який завжди, як правило, співають і все. В ньому ж є й інші куплети, які дають ту саму перспективу на майбутнє. Тобто він органічно поєднує змістовні (сенсові) моменти: ми знаємо, за що ми боремося і знаємо, навіщо це робимо.

— Якщо порівнювати український гімн з російським, яка між ними різниця в широкому сенсі?

— Російський — абсолютно штучний. Ви ж розумієте, в Радянському Союзі він виникає (його попередній текст) як раз в період сталінізму. А до того виконувався Інтернаціонал (міжнародний пролетарський гімн. — Авт.) як орієнтація на світову революцію. Потім же зробили той гімн СРСР, в якому фактично є, знову ж таки, домінуюча роль росії. Адже СРСР — фактично формат імперії, але вже радянської. У ньому прописана роль росії як певного об'єднувача, що є абсолютно штучним. Той гімн зроблений на замовлення, він не народжений в боротьбі. За нього фактично люди не вмирали, за нього не боролися. Тому він не торкається глибин, він не є органічним.

Коли ж на руїнах Радянського Союзу в росії намагалися створити такий самий гімн на основі музики Глінки, але ж вже була розірвана оця історична зв'язка. Тому росіяни фактично повертають радянський гімн, змінюючи тільки текст. А змінює його той же Михалков (автор гімну СРСР, батько кіноактора-путініста Микити Михалкова. — Авт.) з його мисленням людини, яка обслуговує державу, але не чує глибину самої історії, народу і т.д.

Тому гімн рф скоріше, такий протокольний, офіційний, але ж не гімн-символ, не гімн-боротьба, не гімн-спротив, не гімн-майбутнє, як український. Гімн росії — просто певна констатація.