Бєлгородський рейд – це бумеранг, який повернувся до творців гібридної війни: аналіз від генерала

Тепер агресор намагається латати дірки в обороні та на кордоні

На третю добу після "атаки" на Бєлгородську область рф бійців "Російського добровольчого корпусу" (РДК) і легіону "Свобода Росії" (ЛСР) ситуація залишається не менш заплутаною, аніж 22 травня, коли все почалося. Російська влада і силовики рапортують про "перемогу" та скасування режиму контртерористичної операції в регіоні. Представники РДК висміюють ці заяви міноборони рф, а прокремлівські ЗМІ ганьбляться з постановочними кадрами нібито знищення "бєлгородських диверсантів".

Генерал-лейтенант, колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ (2006-2010 рр.) Ігор Романенко оцінив для "Телеграфу" бєлгородський рейд з військової точки зору.

Він нагадав, що росія веде проти України широкомасштабну війну, важливою складовою якої є гібридна війна. А батьком її теорії та практики є начальник Генштабу збройних сил рф — Валерій Герасимов.

"Практичне застосування цієї теорії росіяни з 2014 року здійснюють в Україні, — зазначає Ігор Романенко. — Це і "зелені чоловічки" та "ввічливі люди", що діяли в Криму, і "шахтарі та трактористи Донбасу", які закупили "у воєнторгах" масу озброєнь і боєприпасів. Та інші прикриття для дій російських спецслужб і власне військових. Але життя схоже на бумеранг. І ті чи інші прояви гібридної війни у всій красі тепер проявляються власне на території рф".

Експерт нагадує, що ситуацію в Криму та на Донбасі російська пропаганда виставляла не як сепаратизм (хоча так і було насправді, причому з прямим втручанням у ситуацію спецслужб та збройних сил рф), а як якесь "волевиявлення" народу, його "боротьбу за свою свободу", проти "узурпаторського режиму".

А тепер, наголошує генерал, ми спостерігаємо, як етнічні росіяни намагаються протистояти реально узурпаторському, терористичному режиму путіна. Для початку вживаючи певних дій на території Бєлгородської, Брянської областей.

"На наш погляд, вони мають на це повне право. Тим більше, що ці дії йдуть ще й на користь ЗСУ, безпеки України. Відповідно, їх слід вітати та підтримувати. Що ми й робимо", — зазначає Ігор Романенко.

На думку генерала, тепер росії доведеться знімати частину сил з фронту.

"80% російських військовослужбовців перебувають на українській території. Причому гостро відчувається брак особового складу. Тому відбуваються постійні передислокації сил: то агресор кидає все, що має на цій ділянці фронту, на штурм Бахмута, то на штурм Мар’їнки, то на спробу оточити Авдіївку. Як у російському прислів’ї про "тришкін кафтан" — в одному місці віддирають, щоб латати в іншому. А тепер доведеться забирати певні сили з фронту, або використовувати резерви, адже вони готуються до наших контрнаступальних дій, формуючи один корпус, дві дивізії, а також полк морської піхоти, авіаційне ударне угруповання. Принаймні це анонсовано", – зазначає Ігор Романенко.

Він також наголошує, що з тією ж метою росіяни у травні посилили ракетні удари та атаки дронів, нібито зриваючи нашу підготовку до наступальних дій.

"І було б неправильно, якби ми просто спостерігали за цим, нічого не роблячи. Відповідно бачимо рейд на Бєлгородщині. Хоч, звичайно, "це не ми". Нехай тепер агресор намагається латати дірки в обороні та на кордоні. Ми ж будемо використовувати будь-яку можливість послабити противника. У тому числі за допомогою росіян, які виборюють звільнення своєї території від путінської тиранії", – наголошує генерал.

До речі, у Головному управлінні розвідки Міноборони України вже наголосили, що підтримують РДК та ЛСР виключно у плані обміну інформацією.

"Більше ніж млява реакція Кремля на те, що відбувається, в стилі "глибокого занепокоєння", каже сама за себе, – вважає Ігор Романенко. – Схоже, там усі в повному шоці, як після нещодавньої втрати всього за один день над Брянщиною трьох вертольотів та двох літаків. Застосування нової зброї, несподіваного тактичного прийому, призводить до ефективних дій для нас – і до розгубленості, а часом і паніки в стані противника».

Генерал упевнений, що такі підходи треба використовувати та нарощувати, залучаючи до них наших союзників серед росіян.

"Перехід частин регулярної армії рф на правильний бік поки навряд чи можливий. Для початку потрібно завдати рішучої поразки окупаційному угрупованню збройних сил країни-агресорки. Що цілком імовірно в перспективі, коли посиплеться фронт, причому ще глобальніше, ніж це було в Харківській області минулого року. Поки ж можна лише констатувати, що путінський режим та силовики, які його підтримують, приголомшені останніми подіями як у Брянській, так і у Бєлгородській областях”, – підсумовує Ігор Романенко.