Генерал оцінив наслідки бєлгородського рейду, ядерних ігор кремля та зміцнення України

Недавній рейд російських противників кремля в Бєлгородській області може стати відправною точкою процесів, які знищать нинішню владу у рф. А ядерні ігри щодо перетягування тактичної ядерної зброї до Білорусі можуть прискорити крах путінського режиму.

У цьому впевнений генерал армії України, екскерівник Служби зовнішньої розвідки Микола Маломуж, який поділився своїми аргументами з "Телеграфом".

Як слабшає росія і набирає сили Україна

Ослаблення росії в усіх напрямках позначається і на ситуації на фронті, вважає Микола Маломуж. На його думку, у бій кидаються чи не останні резерви.

"Росія перебуває у стані військового "дефолту". Професійні частини масово вибиті. Залишилися окремі бригади, батальйони. Але цілісної професійної, навченої, загартованої армії вже немає. Так, певні сили ворог ще кидає на бахмутський, авдіївський, мар’їнський напрямки. Намагається що-небудь зробити в районі Сватове — Кремінна. Але це вже окремі сплески, епізоди. Швидше, імітація атак, аніж системні просування, яких немає – і не передбачається. Немає резервів, щоб сконцентрувати серйозні угруповання-кулаки для завдання потужних ударів", – запевняє генерал.

За його словами, якщо говорити про підготовку наших стратегічних наступальних операцій (тактичні контрнаступальні вже йдуть, зокрема в районі Бахмута), то процес підготовки затягується. У тому числі з урахуванням не таких швидких, як необхідно, постачань озброєнь та боєприпасів.

"Тут і бюрократичні, і логістичні, і фінансові моменти. Але все налагоджується. І дванадцята зустріч, що відбулася 25 травня у форматі "Рамштайн", стала підбиттям підсумків того, що зроблено, що необхідно зробити в найближчі тижні в плані підтримки ЗСУ для підготовки операції зі звільнення всієї території України", – пояснює Микола Маломуж.

Нам потрібні масові постачання боєприпасів, посилення ракетних систем (не тільки Storm Shadow, а й інших схожого типу), упевнений військовий експерт. А також – чіткіші обриси "коаліції винищувачів" (з підготовки наших пілотів, інфраструктури, ремонтних бригад, системи управління та координації, передачі власне літаків протягом трьох—шости місяців). Все це – не лише про зміцнення нашої системи оборони, а й про проведення широкомасштабних наступальних операцій, акцентує генерал.

При цьому слід розуміти, що на сучасні винищувачі F-16 під час літнього наступу годі розраховувати. Але в майбутньому вони можуть дуже серйозно підтримати наші інші дії як наступального, так і оборонного характеру, вважає екскерівник Зовнішньої розвідки, зокрема, знищуючи ракети, літаки та вертольоти противника.

Бєлгородський погром путінського режиму

Коментуючи захід у Бєлгородську область груп російських добровольців, реальних патріотів рф, Микола Маломуж назвав це однією з операцій, спрямованих на те, щоб змінити якість війни.

"З одного боку, ми проводимо оборонні та наступальні операції, поки тактичного рівня. З іншого — внаслідок активізації російських сил, які зважилися на протидію путінському режиму та мають певний військовий потенціал (включаючи стрілецьке озброєння та бронетехніку), демонструється слабкість, вразливість позицій рф із захисту своєї території. Розмови про те, що росія — неприступна фортеця, що кордони на замку, що ніхто ніколи не буде атакувати рф на її території, виявилися такими ж фейками, як "Київ за три дні" та "друга армія світу". Руйнуються чергові конструкції, які допомагали путіну тримати владу. Руйнується чергова брехня, яку продукувало військово-політичне керівництво країни-агресорки і зграя його пропагандистів. Російські громадяни відкрито йдуть проти путінського режиму. Демонструючи свої обличчя, свої можливості, свої вміння", — наголошує генерал.

На думку Миколи Маломужа, вкрай слабка та запізніла реакція Кремля підтверджує, що там усі були шоковані тим, що сталося.

"Прикордонники-ФСБшники ганебно бігли після не найпотужнішої атаки "Російського добровольчого корпусу" і Легіону "Вільна Росія". Губернатору довелося оголошувати режим контртерористичної операції, яку успішною точно не назвеш. На відміну від рейду, що має величезний інформаційно-психологічний ефект, — наголосив експерт. – Режим слабкий. Його можна перемагати. І мовчазні протести, кухонна критика можуть почати виливатися у щось реальніше, включаючи масові підпали військкоматів, поліцейських відділень тощо. У партизанську боротьбу. В об'єднання збройних формувань".

Причому, зазначає генерал, це може поширюватися по всій росії. А незадоволених путінським режимом вистачає, запевняє він.

"І мова йде вже не лише про закордон, куди виїхали найактивніші. Особливо багато антивоєнних настроїв у прикордонних з Україною областях, які через путінську агресію проти нашої країни самі дедалі частіше почали ставати зоною бойових дій. Нині їм показують, як можна наблизити кінець війни. Але масові виступи в росії стануть можливі лише після успішного потужного наступу ЗСУ стратегічного рівня. Тоді внутрішні сили в рф почнуть рухатися. І поки внутрішній фронт, що локально відкривається, може стати активнішим", — прогнозує Микола Маломуж.

А путін, акцентує генерал, панічно боїться саме внутрішньоросійських бунтів, смут. Дестабілізацію ситуації в самій росії, збройні виступи проти кремля жодними пропагандистськими "латками" не закрити. Тому що протестне полум’я може охопити сотні тисяч людей, попереджає експерт.

"Розуміючи це, початковий пропагандистський вереск у стилі "на нас напали, росія – жертва!" було наказано приглушити. Ситуацію — не роздмухувати, максимально відводити від неї погляд росіян. Тому що все це показує масштаби проблем на російському кордоні, масштаби провалів ФСБ (охорона кордону — одна з її функцій) та інших "славних спецслужб", які виявилися на початку нездатні впоратися з приблизно з 70 легкоозброєними російськими бійцями, що зайшли до Бєлгородської області. Зі страху режим направив туди понад дві тисячі військових (сили спецоперацій), понад тисячу спецназівців ФСБ (включаючи "Вимпел" і "Каскад"), які використовуються виключно для терору). Невеликі контингенти, що здійснювали рейд, постійно маневрували, так що знищити їх не вдалося. Так, є певні втрати, — зазначає Микола Маломуж. — Але це й близько не те "тотальне знищення", про яке поспішила доповісти роспропаганда та путінський "рупор" — пєсков".

Такий захід, упевнений екскерівник Зовнішньої розвідки, матиме низку наслідків.

Військовий: показано неефективність охорони російського кордону, його системи оборони та безпеки. Ймовірно, все це доведеться посилювати, відволікаючи сили з фронту або ті, що могли туди попрямувати.

І, звичайно, разючий інформаційно-політичний ефект.

"Показано слабкість путінського режиму, його нездатність гарантувати безпеку росіянам. Показано й альтернативу мовчазному опору, "голосуванню ногами". Можна і потрібно чинити опір активно, об’єднуватися в групи, розхитувати тих, хто узурпував владу, всіма способами. Впевнений, активізація відповідних процесів більш ніж імовірна, коли ми завдамо потужної поразки окупаційній армії в ході нашого стратегічного наступу, що готується", – резюмує Микола Маломуж.

Кремль завдає собі ядерного удару

На думку генерала, сьогодні швидко прискорюється "просідання" росії за багатьма напрямами — військовим, політичним, економічним. І, звісно, зовнішньополітичним.

"Багато країн, які були раніше нейтральними, а то й виступали як симпатики росії, висловлюють вже помірно-критичну позицію щодо її дій. Це — Індія та Китай. Особливо в ракурсі рішення рф з розміщення ядерної зброї в Білорусі. Тут, — підкреслює Микола Маломуж, – звучить відверто жорстка критика, підкреслюється важливість нерозповсюдження ядерки. І підписання документів про розміщення ядерної зброї між міністрами оборони РБ та рф – Хренніковим та шойгу – це відвертий удар під дих березневій декларації Сі Цзіньпіна та путіна про нерозповсюдження ядерної зброї.

Видно, що путін хоче, але не може дотиснути лукашенка щодо залучення білоруської армії до бойових дій проти України, вважає експерт. Адже зараз такий удар з боку Білорусі по Україні був би дуже вигідним для росії. Так є шанс уникнути наших активних контрнаступальних та наступальних дій.

"Але лукашенко петляв раніше, продовжує петляти і зараз. Він розуміє, що "вписуватися" зараз за росію ще й так, вступаючи відкрито у війну, – це подібно до смерті. Військові Білорусі і раніше не хотіли воювати проти України, а тепер, бачачи, що тут зробили з російською армією (що має, на відміну від білоруської, бойовий досвід у низці конфліктів), – і поготів не рвуться вмирати в ім’я путінського божевілля. Все це лукашенко чудово розуміє. Як, гадаю, розуміє і те, що його країна фактично окупована росіянами. Але викинути їх із РБ поки неможливо. А тягнути далі – цілком собі варіант", – пояснює генерал.

Розуміє все це і путін, упевнений він. Тому пустив у хід ядерний важіль – останній козир, що залишився в нього.

"Ядерна зброя розміщується на території РБ як би для її "захисту". Але при цьому весь контроль за нею залишається у росіян, — нагадує військовий експерт. — лукашенку доводиться на це погоджуватися. Адже вибору у нього особливого немає. Внутрішньому споживачеві це "продається" як гарантії того, що на Білорусь ніхто тепер не нападе (а "страшилки" про те, що країни НАТО тільки про це і мріють, білоруська пропаганда видає із вартою заздрості регулярністю). Але при цьому вийде все з точністю до навпаки. Навіть повідомлення про підписання документів про розміщення в РБ тактичної ядерної зброї (ТЯЗ), не кажучи вже про саме розміщення, перетворює Білорусь на мету для всіх ядерних держав. Схоже, лукашенко не зрозумів, куди він влазить, на що погоджується".

Кремлівський плювок в обличчя Китаю

Микола Маломуж не виключає, що лукашенко розраховує, що на подібні рішення різко відреагують як країни НАТО, так і відносно лояльні до рф, що скуповують дешево її ресурси, ті ж Індія та Китай – члени ядерного клубу.

"Особливо Китай, якому росія зараз фактично плює в обличчя, враховуючи березневі домовленості про ядерне нерозповсюдження. А тут — пряме підписання саме його поширення, підготовка програм з переміщення ТЯЗ в Білорусь. Припускаю, що Сі Цзіньпін такого не пробачить. Причому не пробачить саме путіну. Адже всі розуміють, що лукашенко йде на це виключно під тиском Кремля, — акцентує генерал. — І є надія, що Пекін почне реально тиснути на путіна. І що той відступиться щодо ядерного шантажу. А там, дивись, почнеться наступ ЗСУ з усіма витікаючими… І лукашенко почне розповідати, що він всіляко чинив опір путінським планам, що не дав залучити білоруські збройні сили у війну (а що росіяни господарювали в РБ, вторгалися звідти в Україну, навіть якийсь час завдавали з тієї території ракетних ударів — так тут ми, білоруси, нібито нічого вдіяти не могли), саботував розміщення ТЯЗ. Є підстави вважати, що саме на це робить розрахунок лукашенко, керуючись старим східним прислів’ям: "Або падишах помре, або ішак здохне". Мовляв, треба просто почекати".

За словами Миколи Маломужа, загадувати щось важко – дії Кремля давно втратили будь-яку логіку. Але якщо той спробує перемістити ядерну зброю, це точно не залишиться непоміченим США, Великобританією, Китаєм, іншими членами ядерного клубу, та й не тільки його, породивши виток активізації щодо демонтажу путінського режиму, констатує експерт.