"Стався просто бум": як вчителька з Херсона навчає іноземців української мови

Вже майже рік Україна героїчно відстоює свої кордони та мужньо чинить спротив країні-агресору. Все більше людей у світі дізнаються про нашу країну, знайомляться з її історією, культурою та традиціями, слідкують за подіями та мріють відвідати після перемоги. Поза увагою не залишилася й українська мова, яка у 2022 році отримала звання світового тренду. Чимало іноземців проявляють інтерес до її вивчення.

Херсонка Інна Сопрончук – засновниця онлайн-школи "Speak Ukranian", автор книжки-посібника "Master Ukranian Cases" ("Опануй українські відмінки").

У свої 28 років українка навчає іноземців зі всього світу мови Шевченка та Франка. Поєднуючи роботу та волонтерську діяльність, дівчина допомагає рідному місту коштами на потреби місцевих.

"Мої учні дуже добре знають, що відбувається у нас, та підтримують ЗСУ"

Викладацька діяльність Інни Сопрончук розпочалася у 2016 році. Тоді, навчаючись в університеті, вона викладала англійську мову у Херсоні. Вступивши на магістратуру, Інна, через брак часу, вирішила перейти на онлайн-формат. Зареєструвалася на міжнародній платформі для вчителів і у графі "Мови" обрала англійську та українську. Почало надходити багато запитів від іноземців з проханнями щодо навчання їх мови нашої держави.

Інна спробувала і їй це дуже сподобалося. Таким чином звичайна випадковість переросла в основну діяльність і місію дівчини з популяризації української мови у всьому світі.

Комусь подобається сама мова та культура нашої країни, хтось фанатіє від українських виконавців та мистецтва, а хтось — від запашних українських страв. Мотивація для навчання у кожного своя.

За 2022 рік Інна випустила майже півтисячі студентів з різних країн світу. Здебільшого – це жителі США, Канади, Великобританії, Австралії.

До вивчення мови охоче долучаються представники посольств, військові та бізнесмени, які розвивають бізнес або мають партнерів в Україні.

Задля кращої комунікації з українцями опановують мову і волонтери, які збирають гуманітарну допомогу, надають прихисток українським біженцям і допомагають адаптуватися в чужій країні.

Основною аудиторією як до, так і після повномасштабного вторгнення, є іноземці з українським корінням, родичі яких у свій час емігрували в інші країни. Ці люди змалку зростали в українських традиціях: засинали під українські колискові, їхні будинки не один раз наповнювалися ароматом запашного українського борщу. І, щоб не втрачати цей зв'язок з батьківщиною, не забувати про своє походження – молодше покоління приєднується до вивчення української мови, спостерігає за подіями та донатить.

"Мої учні всі слідкують за новинами, дуже добре знають, що відбувається щодня у нас, переживають, допомагають фінансово, постійно підтримують ЗСУ, відправляють кошти…" – розповідає Інна й додає, що іноземні друзі виходять на мітинги та протести в різних куточках світу: Англії, США, Австралії, Німеччині, Чехії тощо.

Навчання розпочинається з алфавіту, вивчення українських літер, складів. Потім студенти пробують будувати прості речення, вивчають базові слова та вислови – привіт, доброго ранку, добрий день, як справи тощо. Надалі – вивчають базову граматику, читають, слухають, говорять. Приблизно такий шлях проходить кожен студент, коли починає знайомитися з українською мовою.

Найважче у вивченні мови для іноземців – українська граматика і запам'ятовування нових слів. Українська дуже відрізняється від англійської, має різномаїття відмінків, закінчень, категорії роду, правила та виключення, які досить складно вивчити.

Інна зазначає, що в неї є власні напрацювання і приблизний план, від якого вона відштовхується у своїй діяльності. Але кожен студент – це окрема особистість, яка має певні потреби та здібності, тому в процесі навчання викладачка може корегувати програму під індивідуальні особливості.

Студенти отримують домашнє завдання, це може бути прослуховування аудіодіалогу, виконання вправ, тестів тощо.

Інна говорить, що її студенти після роботи з нею здобувають початковий рівень і можуть говорити на базові теми (замовити їжу в ресторані, здійснити покупку в магазині), розповісти про себе, про свою роботу, хобі, мотивацію у вивченні мови тощо.

"Близько 700-800 слів, – це те, що людина має знати на базовому рівні, щоб вміти комунікувати з носіями в реальних ситуаціях, коли ти приїхав в країну. І це те, чого достатньо, щоб почуватися більш-менш комфортно і захищено", – говорить Інна.

У 2019 році жителька Херсону почала розвивати власний Ютуб-канал. Перші пів року він не мав особливої популярності, кількість підписників не перевищувала 100 осіб. Але дівчина зазначає, що багато і важко працювала над створенням якісного контенту. Сьогодні на каналі Інни можна побачити записані відеоуроки, відеовлоги та цікаві рубрики, де українка знайомить своїх іноземних друзів з Україною, її культурою та кухнею. В одній з рубрик вчителька готує різні українські страви: борщ, вареники, пиріжки. В іншій – знімає власну подорож до Києва під час війни, показує військову техніку окупантів, сучасні реалії.

"Намагаюся давати інформацію не тільки в контексті мови і якихось правил, а також ще трішки культурної складової, тому що вона допомагає більше відчути мову, країну, націю. Це дуже важливо", – ділиться наша співрозмовниця.

Так, нещодавно зі своїми учнями Інна проходила тему "Різдво", де розповідала про українські традиції, 12 страв, колядки тощо.

Впродовж минулого року на цей патріотичний канал підписалося 30 тис. осіб, а загальна кількість підписників сьогодні сягає 40 тис. людей.

"Я бачу, що з кожним роком потреба у вивченні української стає більшою. Після початку повномасштабної війни стався просто бум", – відзначає Інна.

Відправила тисячі доларів для допомоги рідному місту

Херсонка, знаходячись під окупацією, на власні очі бачила, як загострювалася ситуація. Місто було закрите. Завезти гуманітарну допомогу було неможливим. А потреба в ліках, дитячому харчуванні, засобах гігієни й інших необхідних для життя речей лише зростала.

Знайомі дівчини почали займатися волонтерською діяльністю, і сама Інна не захотіла залишатися осторонь.

"Одного вечора я гортала стрічку новин і побачила Стівена Кінга у футболці, де було написано "I stand with Ukraine" – "Я підтримую Україну". Мені спала на думку така ідея – робити футболки, худі з різними українськими написами або українською символікою", – розповідає Інна.

Так херсонка відкрила благодійний онлайн-магазин, який працює за дропшипінговою системою. Уся продукція друкується в США і розсилається замовникам в інші країни. За словами Інни, це дуже зручно і швидко, зважаючи на те, що покупцями магазину є саме іноземна аудиторія.

Сьогодні загальний прибуток магазину херсонки складає понад 25 тис. доларів, які дівчина сумлінно відправляє знайомим волонтерам у хаби. На ці кошти жителям Херсону закупають гуманітарну допомогу, медикаменти. А нещодавно Інна замовила і передала у Херсон 26 буржуйок.

Наразі школа Інни працює автоматизовано. У команді є куратор та вчителі, що організовують індивідуальні заняття. Люди продовжують вивчати державну мову. Інна лише корегує та направляє роботу у потрібне річище, а тим часом продовжує розвивати свій канал та готується до викладання власного курсу в Оксфорді для британських студентів.

"Я планую розповсюджувати свою діяльність по всьому світу і виводити на вищий рівень. Викладати українську мову в різних університетах світу. Можливо, будуть якісь програми, колаборації. Можливо, можна буде тут свої матеріали перевипустити, щоб вони могли продаватися в книжкових магазинах", – ділиться своїми планами наша співрозмовниця.

Також дівчина відзначає, що у майбутньому прагне повернутися на батьківщину і відкрити в столиці культурний центр, де люди зі всього світу матимуть змогу вивчати українську мову, відвідувати різні майстер-класи та ближче знайомитися з традиціями та культурою нашої держави.