Вирішальний для України тиждень: хто, кого і чому атакує

Починається тиждень, на якому низка політиків та аналітиків пророкують російське вторгнення в Україну. Ситуація безпрецедентно нагнітається: країни вивозять своїх дипломатів та звичайних громадян, ходять розмови про закриття над Україною повітряного простору.

Що відбувається та чому? Якою є ймовірність, що гіпотетичне вторгнення стане реальним? Відповіді на ці запитання "Телеграф" шукав разом із експертами.

Глобальна операція

Політтехнолог, експерт Центру протидії інформаційним агресіям "AM&PM" Олександр Курбан попереджає, що цей тиждень може стати апофеозом масового психозу для України та всіх тих країн, які мають пряме чи непряме відношення до подій, пов’язаних із ймовірним військовим вторгненням РФ.

"Те, що відбувається зараз, укладається у визначення класичної інформаційно-психологічної операції. Тільки масштаб цієї операції не локальний, і навіть не регіональний, а геополітичний, можна сказати глобальний. Головне завдання тих, хто реалізує цю операцію – ввести цільову групу, об’єкт інформаційної атаки в певний емоційний стан. В ідеалі, в стан когнітивного дисонансу — повної втрати психологічної орієнтації та особистих психологічних установок. Говорив Лао-Цзи: "Вами керує той, хто вас злить". І не тільки злить, але і можливо лякає, присипляє увагу та інше", — пояснює експерт.

При цьому він зазначає, що окрім можливого нервового зриву, швидше за все, нічого на нас протягом цього "вирішального тижня" не чекає.

"Перспективу широкомасштабного військового зіткнення РФ та України провідні військові експерти оцінюють у 10% ймовірності. Близько 20-30% ймовірності відводять на можливий ракетно-бомбовий удар силами ВПС та ракетних військ РФ по наших військових та промислових центрах, а також об’єктах критичної інфраструктури. Велика ймовірність – 60-80% – того, що буде невійськове загострення, яке ми вже звикли називати гібридним. А саме – теракти, кібератаки, потоки фейків та дезінформації”, – каже Олександр Курбан.

Чому вторгнення не буде

Військовий експерт, полковник запасу Олег Жданов вважає, що ймовірність гіпотетичного вторгнення залишається на низькому рівні, незважаючи на нагнітання обстановки.

"Якщо подивитися на російські війська, вони не формуються в ударне угруповання за напрямками. Деякі знаходяться на полігонах (але не укомплектовані по військовому штату для початку вторгнення), деякі — у місцях постійної дислокації. Російські війська біля українських кордонів не мають людського резерву, що необхідно для ведення війни. До того ж, у РФ не оголошено мобілізацію — ні відкриту, ні приховану", — пояснює експерт.

Не думає він, що станеться ракетно-авіаційний удар по Україні, що було б найприйнятнішим для РФ, якщо б вона зважилась на відкриту війну.

"Думаю, цього не станеться. І тому, що самій Росії не потрібна відкрита війна. І тому, що глава МЗС Великої Британії Ліз Трасс під час нещодавнього візиту до Москви попередила російське керівництво: у разі спроб РФ завдати ракетно-бомбового удару по Україні, небо над Україною закриють – і вони збиватиму все, що залетить у наш повітряний простір. Починаючи від вертольотів, закінчуючи ракетами", – пояснює Олег Жданов.

На його думку, Україні важливо зберігати спокій, відпрацьовувати плани реагування на гіпотетичне вторгнення (очікувати якого, швидше за все, не варто), проводити навчання, зміцнювати ЗСУ та зв’язки із союзниками.

Цілі атак

Звичайно виникає питання, хто кого зараз інформаційно атакує – і у кого найвищі шанси на перемогу?

"Відповідь на це питання така ж нестандартна, як і сама гібридна війна, – вважає Олександр Курбан. – У цій ситуації атакують усі. США, об’єднавши коаліцію західних союзників, атакує Росію. Сама РФ атакує Україну та її західних союзників. Україна, само собою, у міру своїх сил і можливостей, інформаційно та психологічно атакує російську сторону. А позаду від усієї цієї метушні стоїть Китай і уважно спостерігає, очікуючи, чим закінчиться весь цей геополітичний хайп".

На думку експерта, Вашингтон, організувавши свою атаку, прораховуючи ситуацію на три кроки вперед, має кілька цілей.

• Перша – поставити на місце Францію та Німеччину (остаточно загнавши їх до антипутинської коаліції) та зміцнити свої позиції в ЄС.
• Друга – розсудити Кремль, показавши йому його місце у сучасних геополітичних розкладах.
• Третя – продемонструвати Китаю, що з ним може статися, якщо США підніме проти нього світову спільноту так само, як зараз проти РФ.

"Кремль, як завжди, приймаючи ситуативні рішення, планує на два кроки вперед, – пояснює Олександр Курбан. – Головна мета інформаційно-психологічної атаки Москви – натиснути на Вашингтон і зробити його більш згідливим у питаннях співпраці в активній фазі американо-китайського геополітичного протистояння. Шантаж Путіна, прямий і простий як двері – дайте нам Україну і ми підтримаємо вас у боротьбі з Китаєм".

Експерт запевняє, що Київ теж не стоїть осторонь сутички:

"Ми проводимо свою атаку на Москву – демонструючи свою готовність дати відсіч будь-якій спробі військового вторгнення. А також на Мінськ, точніше на Лукашенка, у якого буквально зносить дах від бажання взяти участь у великій війні".

У цій ситуації, наголошує Олександр Курбан, громадянам України слід зберігати спокій.

"На випадок вторгнення — зібрати "тривожну валізку" і записатися в місцеву територіальну оборону. На випадок ракетно-бомбової атаки, знайти відповідне бомбосховище і теж записатися в тероборону. На випадок загострення гібридного протистояння (саме воно, вважаю, йде і продовжиться) — менше дивитися телевізор, не вірити тому, що пишуть у соцмережах, а також – так, записатися до місцевої тероборони”, – резюмує експерт.

США важливо дотиснути Росію, а Україні — встояти

Олег Жданов погоджується з тим, що суть інформаційних атак – максимально послабити РФ.

"З одного боку, показати, що саме колективний Захід на чолі зі Штатами – господарі на Європейському континенті. З іншого – важливо не допустити об’єднання зусиль РФ та Китаю проти США. А Китай ніколи не візьме у партнери слабку країну. І Штати зараз показують саме слабкість Росії. Фактично, вбиваючи одним пострілом двох зайців", – пояснює військовий експерт.

Він наголошує, що нагнітання йде третій місяць. Але не можна тримати хвилю конфронтації вічно.

"Не думаю, що все закінчиться саме цього тижня. Ймовірно, інформаційні ігрища і напруга триватимуть ще півтора місяці. І за цей час США важливо дотиснути Росію. А Україні важливо встояти. За задумом Вашингтона, треба щоб весь світ об’єднався проти Росії. І, за великим задумом американських стратегів, РФ має зробити крок назад — і з військами, і зі своїми вимогами. Що для Путіна — абсолютно неприйнятно. А виходу тут, схоже, два. Один — РФ погодиться на масштабні переговори, заявить, що не збирається нападати, припинить погрожувати, відкотить свої "хотєлки". Другий варіант (якщо Путін упреться) — російська еліта, "світа короля", може змінити самого "короля". Тому що той стає ізгоєм, пугалом, нерукостислим і небезпечним" для самого свого оточення. А будь-який новий, хто прийде замість Путіна, має шанс сказати, що попередня політика була помилкою, ми починаємо відносини із Заходом із чистого аркуша. І тут Штати викотять усі свої вимоги щодо переділу економічних, фінансових, політичних сфер впливу. Не забувши про Україну", – резюмує Олег Жданов.

Донбас – у зоні ризику

Але на хвилі цієї інформаційної конфронтації зросли ризики щодо Донбасу.

"Путін розуміє, що його заганяють у кут. І намагається отримати з цієї інформаційної кампанії максимальну користь. Тому РФ активувала нормандський формат і почала жорстко тиснути на Київ з метою виконання Мінських угод у російському трактуванні. Зараз у Москви практично останній шанс – змусити Київ виконувати "Мінськ-2". Так що на Донбасі можна очікувати провокацію, що нібито ЗСУ переходять у наступ. І це дасть Путіну можливо в традиційній для нього манері заявити, що українська влада недоговороспроможна, що Україна – недодержава. І що Захід не має рації, підтримуючи Україну", – пояснює Олег Жданов.

При цьому він вважає, що на легалізацію створених їй же квазіутворень "ДНР" та "ЛНР", а також своїх військ на тій території Росія не піде. Інакше втрачається весь сенс російської авантюри, затіяної на Донбасі – прикувати Україну до своєї орбіти впливу за допомогою "особливого статусу" ОРДЛО.

"Але очевидно, що вистава, яку розігрують США, доходить до кульмінаційної позначки, – каже Олег Жданов. – Зверну увагу, як класично провокують Путіна на завдання удару проти України. Весь світ хором каже, що треба виконувати Мінські угоди. Це підкреслюють США, Великобританія, Німеччина, Франція і так далі... А ось Зеленський, начебто, "неслухняний хлопчик" і не хоче виконувати "Мінськ-2" і нанести удар по Україні, але насправді все виглядає як узгоджена інформаційна кампанія. Думаю, ніякого тиску Заходу на Київ немає. І коли деякі кажуть, що Байден нібито хоче здати Україну Путіну, слід замислитися: навіщо тоді США, Великобританія та низка інших країн накачують Україну зброєю, вкладають у нас божевільні гроші, адже у випадку здачі нас РФ, ця зброя може опинитися в руках її військових надалі".

Швидше за все, резюмує експерт, ми бачимо професійно зрежисовану виставу, щоб закрити проект "Росія – наддержава", який намагається реалізувати Кремль.

Нагадаємо, раніше експерти проаналізували сім можливих сценаріїв початку російського вторгнення.

Близько трьох десятків держав попередили своїх громадян, що їм краще покинути Україну. Також деякі авіаційні компанії припинили свої рейси до Києва.

І хоч за кордоном журналісти почали говорити про гру президента США Джо Байдена з російським лідером Володимиром Путіним, що нібито є спробою здобути перемогу в гібридній війні з Кремлем, гра відбувається навколо України. А почуватися фігурою в руках геополітичних гравців – не найприємніше відчуття.