Росія не зупиниться, треба запроваджувати воєнний стан — ветеран АТО Петров

До війни варто підготуватися заздалегідь — так можна її попередити

Ще минулої осені — навіть перебуваючи кілька років у стані війни — більша частина населення країни особисто для себе військової загрози не відчувала: "Ну так, десь там на Донбасі хтось (бійці) в окопах захищає нас від когось (бойовиків)". А ось останні місяці навіть на тлі продовження коронавірусної пандемії, шкільних дистанційок, зростання цін на продукти та спірних обідів "від Клопотенка" ця сама небезпека стала набувати страшного характеру. Коли стали озвучуватися можливі "напрямки головного удару" і тим паче можливі дати вторгнення російської армії на підконтрольну територію України, багатьом стало ніяково. Цю інформацію теж можна було сприймати як нагнітання обстановки, але лише доти, доки 21 лютого Російська Федерація не вирішила визнати "незалежність" так званих "ЛДНР".

І зараз усі небайдужі до долі України громадяни стурбовані питаннями: чи треба тепер, після визнання Російською Федерацією "незалежності" наших окупованих територій, запроваджувати воєнний стан? І якщо вводити, то де – лише у Луганській та Донецькій областях? Чи додати до них сусідні області? Чи по всій країні? З цими питаннями "Телеграф" звернувся до ветерана бойових дій на Донбасі, а нині відомого українського блогера Олексія Петрова.

"У будь-якому випадку потрібно вводити воєнний стан у Донецькій та Луганській областях, — вважає Олексій Петров. — Чому? Тому що на території цих областей російські війська — вже не соромлячись — зайшли під прапором Російської Федерації. Що буде далі — завтра, післязавтра — ніхто не знає… Тобто, знають у Кремлі, у нас тут не знають… І коли введено воєнний стан, а закон зобов’язує президента це зробити, у нас з’являється час на якусь реакцію, тобто ми вже умовно підготовлені, принаймні, до будь-яких заходів щодо можливого відбиття атаки в цих областях".

За словами АТОвця, воєнний стан – це посилене патрулювання, яке необхідне для безпеки держави, тому що в тому регіоні зараз буде ще більше будь-якої агентури.

"Чи потрібно вводити воєнний стан, наприклад, у Запорізькій, Херсонській, Миколаївській та Одеській областях – там, де можливе висадження російського морського десанту? Я б увів, принаймні, на місяць, потім далі б подивився, — ділиться своєю думкою Олексій, пригадуючи прислів’я "попереджений, значить озброєний" і популярну приказку про те, що краще виявити більшу пильність, ніж навпаки

Він вважає, що інакше у нас може не опинитися в запасі цих 2-3 годин на ухвалення важливого рішення. Приміром, так було у 2018-му році, коли ввели військове становище в деяких областях після атаки на наші кораблі. Ніхто ж не помер, все було нормально, спокійно. Тоді зробили крок на попередження і зараз потрібно зробити те саме. Достатньо ввести воєнний стан тільки в цих областях, щоб спрацювати на попередження. По всій території України вводити воєнний стан я поки що не бачу сенсу".

Тривалий час варіантом великомасштабного вторгнення російських військ в Україну вважалася спроба створення так званого сухопутного коридору узбережжям Азовського моря до Кримського півострова. Однак у нинішній ситуації під ударом можуть виявитися й інші області, які прямо межують із РФ – наприклад, та ж Харківська чи Чернігівська.

Останнім часом небезпечним став не лише російсько-український, а й білорусько-український кордон. Чи можуть на Україну напасти й з цих боків?

"Так, на нас можуть рушити з усіх боків, де знаходяться російські військові частини. Плюс ще з висадкою морського десанту, — вважає співрозмовник. — Тут треба розуміти, що Російська Федерація, їхній Генеральний штаб розглядають усі можливі та неможливі варіанти. І у них ці варіанти опрацьовані, програні — від слова "грати" — на командно-штабних навчаннях. Тут питання в іншому: що їм може протиставити Україна? Наскільки я спілкувався з першими особами військового керівництва нашої країни, я звернув увагу на те, що вони чітко і тверезо оцінюють ситуацію, розуміють, як діяти. Це бойові генерали, які на війні з 2014 року. У них немає шапкозакидального настрою, вони чудово розуміють, з чим ми можемо зіткнутися".

Мелітополь для вас рідне місто, знаю, що Бердянськ також пов’язаний із дитинством, Маріуполь ви захищали, перебуваючи в АТО, тобто все це – близький серцю край. Як ви вважаєте, апетити Кремля поширюються лише на територію Донецької області, включаючи Маріуполь, а сусідній Бердянськ їх уже не цікавить?

"Ні, Російській Федерації потрібна вся Україна цілком – ось такий у них план-максимум! – упевнений колишній начальник зв’язку 37-го окремого мотопіхотного батальйону ЗСУ із позивним "Кіт". — У 14-му році вони, напевно, думали, що ми, принаймні, південний схід України, впадемо до них у руки, як яблуко, що переспіло. Пам’ятаю, в моєму Мелітополі багатотисячні марші під проводом затятої прихильниці Росії… Не зрослося, не вийшло. Як каже той же Петро Порошенко, "Росія просто не може пережити той факт, що ми стали а) самостійними, б) розвернулися у бік Європи, у бік цивілізованого світу".

Петров радить перейняти досвід Ізраїлю, так би мовити, приміряти на себе їхню "сорочку". "Вони вже десятиліттями живуть в очікуванні війни в будь-якій точці Ізраїлю. Те саме має бути у нас. Знову ж таки, коли ти з цим звикаєшся, то тебе це вже не сильно лякає. На відміну від 14-го року, коли у нас практично не було армії, зараз у нас є Збройні сили України, зброя та мотивовані військовослужбовці, патріотичний та надійний тил".

На думку блогера, дуже важливим є факт підтримки України світовою спільнотою. "Нарешті до цих країн дійшло, що одними умовляннями цього "російського ведмедя" не зупиниш. Його справді треба зупиняти силою. І ось дивіться — Німеччина вже зупиняє процес сертифікації газопроводу "Північний потік-2", Великобританія вводить якісь "драконівські" санкції щодо найближчого оточення та друзів Путіна. Слава Богу, що ми перед цим озвірілим "ведмедем" не одні".

Але що ж все-таки зараз слід робити жителям південних міст України – пакувати тривожні валізки чи чистити зброю?

"У будь-якому разі автомат вже повинен бути начищений, — сміється Олексій. — А ось пакувати тривожну валізку я поки не бачу сенсу. Точніше, будь-яка сім’я повинна розуміти, що у неї буде 15 хвилин, щоб її зібрати та кудись виїхати з міста. З цією думкою треба звикнути, її пропустити через себе і відкласти вбік. У цьому нічого такого страшного немає. Той же Ізраїль із цим живе постійно. Коли я опинився в цій країні, то мене шокувала кількість людей зі зброєю — як у нас з сумочками жінки ходять, а там зі зброєю. Ми приречені тепер жити з цим (недруковане слово – Авт.) сусідом назавжди. Не тиждень, не місяць, не рік – назавжди! Бо незрозуміло, що в нього в голові. Вони можуть вистрілити сьогодні – можуть вистрілити завтра, не завтра – так післязавтра чи через рік. На жаль, ми змушені жити у такій парадигмі й, отже, нам просто потрібно готуватися цьому протистояти".

Людина, яка написала за підсумками своєї служби в АТО автобіографічну книгу "Кава з присмаком попелу", на завершення розмови не втрималася від алегорії: "Ніхто не лізтиме в сад за черешнею, знаючи, що сад охороняють дві злі вівчарки та сторожа з мисливськими рушницями". Тобто, якщо Україна підготується до повномасштабної російської агресії й продемонструє це, до того ж тієї Російської Федерації, тим більша ймовірність, що нічого не страшного для нас не станеться.

Раніше "Телеграф" розповідав про те, що уряд РФ ухвалив рішення про термінову евакуацію своїх дипломатів, які працюють в Україні. Після чого в Одесі помітили, як на території консульства дипломати спалюють документацію.