Нобелівська лауреатка з України, яка готує трибунал для путіна. Що треба знати про Олександру Матвійчук

Голова правозахисної організації "Центр громадянських свобод" Олександра Матвійчук стала першою в історії українкою, яка отримала Нобелівську премію миру.

Під час отримання нагороди в Осло Матвійчук виступила із промовою українською мовою. Серед іншого вона закликала міжнародну спільноту створити трибунал для володимира путіна та його пособника Олександра Лукашенка.

Хто така Олександра Матвійчук

Олександра Матвійчук останнім часом потрапляє до рейтингів впливових діячів. Зокрема, британська газета Financial Times включила Матвійчук до списку 25 найвпливовіших жінок 2022 року. Перелік розділили на три категорії: "Лідерки", "Героїні" та "Творчині". Матвійчук потрапила до категорії "Лідерки".

"Замість квітів від місцевих жителів, Росія зіткнулася з сильною, волелюбною нацією, яка не хотіла здаватися. У відповідь російські війська вчиняють жорстоку фізичну та психологічну війну: бомбардування, зґвалтування, тортури та депортації. 39-річна юристка та правозахисниця Олександра Матвійчук віддано документує докази воєнних злочинів в Україні через Центр громадянських свобод, який вона очолює", – пише видання.

Також юристка увійшла до проєкту BBC "100 жінок 2022" і стала однією з восьми українок, які потрапили до числа найвпливовіших жінок світу.

Олександра виросла у Боярці під Києвом у досить бідній родині, проте змогла поступити до престижного гуманітарного ліцею у Києві, розповіла Матвійчук в інтерв’ю The Ukrainians. Коли прийшов час обирати майбутню професію, Олександра зробила вибір на користь юридичного факультету, відставивши на другий план мрію стати театральною режисеркою.

Далі Олександра знову змінила свою діяльність та перейшла із "ситої" юридичної роботи з трудовою книжкою в бік громадських організацій. Все почало змінюватися зі створенням Центру громадянських свобод у 2007 році за ініціативи кількох голів Гельсінських комітетів. А у 2013-му році Олександра була однією з ініціаторів створення "Євромайдан SOS".

"Це була авантюра, адже в нашій команді не було адвокатів, які могли б легально надавати такі консультації. Тому другий допис запрошував до співпраці pro bono всіх охочих юристів. Так ми почали працювати як система", — згадувала Олександра.

Центр громадянських свобод

Спочатку Центр громадянських свобод займався зміцненням українського громадянського суспільства та тиском на владу, щоб зробити Україну повноцінною демократією. Але з часом був змушений реагувати на виклики часу. Так, після допомоги учасникам Євромайдану, вже у 2014 році, ЦГС став першою правозахисною організацією, що вирушила до Криму, Луганська та Донецька для документування воєнних злочинів.

Про ініціативи ЦГС чув практично кожен українець. Наприклад, у ЦГС запустив кампанію Let My People Go, мета якої полягала у звільненні українських політв'язнів, 2018 році — кампанію за звільнення Олега Сенцова.

Від початку повномасштабної війни ЦГС збирає докази воєнних злочинів в Україні, робить публічними історії людей, які вижили в полоні, від родин тих, хто постраждав, а також історії тих, хто став свідком воєнних злочинів. У своїх численних інтерв’ю після отримання Нобелівської премії Матвійчук підкреслювала, що ЦГЗ від початку вторгнення працює з людським болем.

"… коли російські війська цілеспрямовано обстрілюють церкви, житлові будинки, шпиталі, дитячі садочки, коли вони проводять примусові депортації, атакують евакуаційні коридори, коли менеджерується і ця система фільтраційних таборів, коли вчиняються вбивства, зґвалтування, катування та інші злочини", — сказала Матвійчук в інтерв’ю "Радіо Свобода".

На думку Матвійчук, зараз Україна зіштовхнулася з прогалиною відповідальності. Коли національна правова система перевантажена величезною кількістю злочинів. А Міжнародний кримінальний суд обмежує своє розслідування до кількох обраних кейсів.

"Хто дасть шанс на справедливість усім сотням тисяч людей, які постраждали від воєнних злочинів? Тому команда "Центру громадянських свобод" разом з партнерами зараз працює над комплексною стратегією міжнародного правосуддя, один із елементів якої – це створення міжнародного трибуналу", — заявила Матвійчук.

Так, ЦГЗ разом з Харківською правозахисною групою та Українською Гельсінською спілкою створила проєкт "Трибунал для Путіна". Громадські організації з різних регіонів країни внесли в базу 19 тисяч епізодів воєнних злочинів.

Мобільні групи організації працюють також у звільнених містах на Харківщині. Зібрані докази передають правоохоронцям: Офісу генпрокурора, СБУ, поліції, Міжнародному кримінальному суду. Так само деякі представники ЦГС обережно працюють на окупованих територіях.

У рамках ініціативи Prisoners Voice ЦГС збирає інформацію про зниклих людей та тих, хто опинився в полоні й зараз незаконно утримується. Історії цивільних заручників ЦГС робить публічними, як, наприклад, випадок Олександра Ягодинського з-під Вишгорода, якого російська влада утримує понад пів року. Окупанти вивезли Олександра у БТР-і з мішком на голові до Чорнобиля, били, а потім відвезли у Білорусь. Зараз, ймовірно чоловік знаходиться в одному з виправних закладів рф.

Після Нобеля проєкт "Трибунал для путіна" буде більш вагомим

Отримання Нобелівської премії дозволить привернути увагу публіки до ініціатив ЦГС, а особливо проєкту "Трибунал для путіна", сказала Олександра в інтерв’ю "BBC-Україна".

"Голос Центру громадянських свобод стане більш видимим і відчутним", — сказала Олександра.

Вона зізнавалася, що від початку повномасштабного вторгнення залишалася у Києві. У адвокаційні поїздки за кордон почала виїжджати лише з травня і була вражена, що запит на справедливість не такий поширений, як запит на мир.

"Я приїздила з запитом на справедливість, щоб поговорити, а як міжнародна спільнота бачить цю справедливість, що ми будемо робити для того, щоб притягнути до відповідальності Путіна, Лукашенка, інших воєнних злочинців? Але там я не побачила цього запиту. Я побачила запит на мир. Мир — це, звичайно, важливо, це безперечна цінність. Але в нашій частині світу, де росія використовує війну як метод досягнення геополітичних інтересів, а воєнні злочини як спосіб виграти цю війну, не буде стійкого миру без справедливості", — сказала Олександра.

Раніше "Телеграф" повідомляв, що 7 жовтня Нобелівський комітет зробив премію миру спільною одразу для трьох лауреатів. Ними стали український Центр громадянських свобод, білоруський правозахисник Олесь Біляцький та російський центр "Меморіал".