"Дружина розплакалася від автівки з українським прапором": українець розповів, як тікав з окупації через росію та Білорусь

Українець розповів, як з дружиною тікав з окупації через росію та Білорусь.Сімейство разом з котом проїхало 3000 кілометрів, аби потрапити в Литву. Вони вибиралися з Новою Каховки, яка досі перебуває в руках окупантів, хоча і були чутки, що звідки потроху забирають війська.

Свою історію у Twitter написав українець під псевдонімом Добрий Ден. Рік він разом із дружиною і хатніми улюбленцями прожив в окупованому місті у Херсонській області. Однак через небезпеку, регулярні обстріли та багато інших причин вони таки наважилися їхати через Крим, рф та Білорусь, аби потрапити в ЄС. За його словами, доїхати до окупованого Криму коштує 2000 рублів. Ще 300 доларів — до Литви.

" — Вирішили ми їхати практично за добу до виїзду. Майже спонтанно, але мене сильно гризло відчуття, що це може буде останній шанс, бо вікно можливостей може закритися. Дружина їхати дуже боялася, але вона теж вирішила, що їхати треба. О 9 ранку на автовокзалі в Новій Каховці ми вантажимося в "бусік" і валимо в сторону Криму.

Русня реально закопується та будується перед Кримом. Два ряди пірамідок і до них рви, капоніри, окопи з бліндажами. Техніки валом. Перша лінія перед Каланчаком, друга — за пропускним пунктом. Усе в коридорах з парканів.

Перший вхід — чувак з металодетектором. Сумки відкрити, все показати. Коридор в 300 метрів. Стаціонарна перевірка на стрічці. Ми вперше перетинали "кордон" з Кримом, тому наші паспорти забрали і усіх таких погнали на "бєсєду". 6 кабінок з ФСБшніками і лавочки з урною. Викликають хаотично. 20 людей. До трьох годин.

Мені пощастило, якийсь спокійний був. Перевірка телефона. "а кто єта у вас?" Це я знаю, що це номер друга-полковника ВПС. І розумію, що я дурник, не видалив його номер!

- "Одногрупник з 90 років".

- "Общаєтєсь?"

- "Не особливо. На ДН та на новий рік"

Сильно не придумую нічо, розказую просту фігню: "Страшно, в дружини ОКР, їй зовсім погано. Хочемо поїхати як можна далі від цього УСЬОГО!" Проканало. Хоча срака пітніла. Але акторська практика, певно, допомогла — відбився швидко.

Дружину маринували півгодини. Я цього дуже боявся, я знаю її жорсткий її норов і сидів як на голках. Її там вже і в європейські шпигуни записали. І хто куди стріляє, і чого ви не берете сертифікат на житло в Краснодарі? І шо єта у вас такой манікюр? Не похоже, что ви страдаете. Якось вона його винесла.

Коли я побачив її лице, спочатку подумав, що зара розплачеться, ближче підійшла — розумію, що вона бешена просто зараз! Вопшем дві години і пройшли. І на новий бус до Сімферополя. Одного хлопа з нашої компанії 3 години маринували!!!

Дорога на Сімфер. Кожна 6-7 зустрічна автівка — військова вантажівка. Дорога до Сімфера гівно — латане з часів України. Під Яни Капу ще лінії оборони будують. Серйозно вкопуються. Норм дорога почалася вже під Сімфером і була до моста.

Під Сімфом пересіли в інший бус. 20 місць, нас 14. Місця малувато, але більш менш. До мосту доїхали опівночі. Усі з буса, речі на стрічку, усі через рамку.

Дуже харило, як бачиш Сімфер в ілюмінації, на відміну від наших міст розбитих…

А далі була довга дорога по рашкє. По областях вздовж кордону. Знову багато військових вантажівок. Що помітив — товароперевезення по рашкє процвітає. Вантажівок курсує просто капець. На 1 легковик, 3 фури. Плюс дуже активно роблять дороги. Перекладають, розширюють. І техніка не Китай — вольво, jcb, хюндай! Дофіга реально роблять. На фоні розмов про смертельні санкції виглядає так собі. Жрачка, кава на дорозі ціни космічні. Гівнокава 200 фублєй.

Далі була Білорусь. 2500км вже за плечима. Враження гнітючі. Хвалені "дороги батьки" — повне гівно. Проїхали з краю в край. Двічі укачувало на колдобинах.

Дєрєвні та хутора — ппць. Сіре, косе, страшне. Великі "дєрєвні" з крутими фермами, набудовані котеджі блатні. Третина тих котеджів тупо нежилі.

Зате через Білорусь з Європи караванами на рашку ходять автовози. Дилери авто з рашки звалили, везуть через Білорусь. Дуже багато. Навіть бачив один повний "Теслами". Значить є русні за що купляти ті машини.

Кордон Білорусь Латвія. До мого рюкзака докопалася собака на кордоні — ледь не до трусів роздягли. "Барбовал" трошки розлився. Було весело. Другий пес, молодий, вкрав у мене коробок сірників і сховав. Збір паспортів і нові балачки з ФСБшниками: "А чо єдітє? А ви понімаєте, что вас потом могут назад не пустіть?" Гарно давили на мізки.

Латвія. Ми їхали за внутрішніми паспортами. Інших тупо нема. Мав півторагодинну бесіду з латвійським СБшніком. Спочатку він спробував наїхати, хулі ви цілий рік не виїжджали? Я йому доступно пояснив, як ми 10 місяців жили з набіром речей узятих з собою на тиждень в лютому.

Дуже дотошно випитував усі дрібниці. Я звісно поки їхав — усе запам'ятовував. За що пару разів отримав поважаючий погляд від нього. "Готові давати покази в міжнародному кримінальному суді проти рашки?". Льохко! Навіть з фактами про нашу ситуацію з фотками. Під кінець розставалися ледь не обіймаючись.

3000+ кілометрів. Важко, не буду прикидатися. І морально і фізично. Дружина сьогодні на вулиці розплакалася від проїжджаючої автівки з великим нашим прапором на весь бік".

Як розповів Ден, з Нової Каховки вони вирушили 10 квітня. А 13 опівночі були у литовському Карнаусі. Зараз сімейство звикає до мирного життя та міста, "яке не живе в страху".

"Потрібно звикнути до машин на вулицях, до купи людей, які не говорять пошепки, а живуть і радіють", — пише Ден. За його словами, у Литві він ненароком почав рахувати секунди до прильоту, коли побачив блиск машини. Або сховалися з дружиною під міст, коли почули звук літака. Але пара сподівається на краще. Ден вперше за довгий час опублікував у Twitter власне обличчя — свій портрет.

Нагадаємо, у передчутті приходу України в захоплену Нову Каховку звідти почали тікати й зрадники. Ще в кінці минулого року звідти почали вивозити колаборантів та учасників окупаційної адміністрації. Тим часом світ перебуває в очікуванні масштабного контрнаступу України, який може звільнити значну кількість території від окупантів. Експерт натякнув на масштаб цієї операції.