Життя в модулі: якими бувають тимчасові помешкання для переселенців

Вже рік, як перші модульні будинки для потреб волонтерів та рятувальників з’явились на деокупованій Київщині. Згодом такі містечка виросли в різних регіонах України і стали прихистком для тисяч громдян, які залишились без житла через повномасштабну війну.

Наскільки комфортно в них жити і чи є запит на поселення зараз, дізнавався "Телеграф".

Поселення — майже щодня

Львівщина – один з регіонів, який з 24 лютого 2022 року прийняв найбільше мешканців тих українських областей, де точилися активні бойові дії або які опинились в окупації чи на лінії розмежування, зазнаючи постійних обстрілів. Серед них 65-річна Людмила з Лисичанська на Луганщині. Покинути рідну домівку жінка разом з дочкою змушена була одразу після початку повномасштабного вторгнення.

"Вікна квартири у нас виходять на т.зв. "караванний шлях", по якому йшли танки та інша важка техніка. До того ж лінія розмежування була від нас за десять кілометрів, звідти долинали звуки вибухів, – згадує Людмила. – У доньки – епілепсія, я дуже боялась, що всі ці обставини спровокують в неї напади, а наша лікарня вже не працювала. Ми спочатку перебрались до Краматорська Донецької області, їхали абикуди, якомога далі від небезпеки. А вже до Львова евакуювалися, поспілкувавшись зі знайомими, вони нас переконали, що тут ми точно знайдемо допомогу".

Певний час Людмила з донькою прожила у селі неподалік Львова, де їм безплатно надали тимчасовий притулок місцеві мешканці. Потім знайшли квартиру у місті, але тут зіткнулись з неочікуваною проблемою – вогкістю, що призвело до двостороннього запалення легень.

"Ніби видужали, нас виписали, а за короткий час знов були у лікарні. Вже звідти нас направили до реабілітаційного центру доліковуватися. Тоді ж написали заявку на поселення в модульне містечко, – продовжує Людмила. – І незабаром ми вже жили в тому, що розташоване у Стрийському парку. Нашою сусідкою стала жіночка зі Слов’янська, так разом з настанням холодів переселились до іншого містечка – на Сихові. Все нас влаштовувало – не голодні, і не холодні були. Для нас це гарний варіант, бо я на пенсії, донька хворіє, а тут проживання безплатне".

Як пояснили у Центрі соціальної підтримки, переїзд Людмили, як і інших переселенців, був пов'язаний з тим, що модульні містечка розташовані у Стрийському парку, на вулиці Пулюя та у Сихівському районі розраховані на проживання у теплу пору року. Хоча в помешканнях і було передбачене опалення, але вхід в них обладнано прямо з вулиці, а санвузли розташовані в окремих приміщеннях, що незручно, коли на вулиці "мінус". Тож їх поки законсервували.

"Нове т.зав."зимове містечко" побудоване також на Сихові поруч зі старим. Його відмінність в тому, що будинки мають загальний коридор і вже з нього людина потрапляє в житловий модуль, – пояснює директор Центру соціальної підтримки Володимир Головатий. – Всередині нього все ідентичне: чотири спальні місця (два двоярусні ліжка), дві шафи, стіл і табуретки. Окремо – душові та туалети, приміщення для приготування та вживання їжі, пральні. Тут живе близько тисячі людей, третина з них – діти, тому ми займаємось тим, що облаштовуємо дитячі простори для дозвілля малечі".

Володимир додає, що на початку повномасштабного вторгнення договір на проживання укладали з переселенцями на пів року, але за потреби його продовжують. Плата за проживання чи комунальні послуги відсутня, крім того, є можливість отримувати безплатний обід – його організацію взяло на себе Згромадження отців салезіян Святого Івана Боско і саме йому належить земельна ділянка, де розташоване містечко. Побудоване воно у межах співпраці Міністерства розвитку громад і територій України й польського уряду, а також за підтримки Фундації міжнародної солідарності.

"Велике містечко має на 400 місць більше сумарно, аніж три літні, є звернення до ЦНАПу, ми актуалізували чергу і майже щодня у нас відбуваються поселення, – констатує Володимир. – При цьому хтось виїжджає, про причини не кажуть, але, як я розумію, хтось прямує за кордон, бо має там родичів, хтось навпаки повертається додому, на деокуповану територію, наприклад, Херсонщину".

У самому Львові й околицях є й інші варіанти розміщення ВПО, зокрема, притулок у Великих Грибовичах та соціальний гуртожиток по вулиці Угорській – в останньому живуть ще переселенці "першої хвилі", котрі тікали від війни на Донбасі ще кілька років тому. Крім того, кілька модульних містечок розташовані й у Львівській області. Наприклад, у селі Хоросно Солонківської ОТГ та селі Бортятин Яворівського району – будиночки зусиллями благодійників з’явились ще влітку 2022-го, а вже цього року модулі для проживання ВПО встановили у Червоноградській громаді.

Нема світла – сиди голодний

Як тимчасове житло модульні будиночки використовують і на Київщині, зокрема, в Ірпені, де було зруйновано понад 10 тис. будинків. Одне з містечок для тимчасового проживання тут було відкрито торік у серпні, більшість мешканців – місцеві, ті, хто залишився без даху над головою. Але є і переселенці з інших регіонів. Так, наприклад, Наталія Колісниченко з Мелітопольського району на Запоріжжі. Житло тут вона отримала завдяки роботі.

"Евакуювалися ми з донькою ще у серпні через Василівку, тоді цей шлях ще був відкритий і теж певний час прожили у Львові. Але в цьому місті було складно знайти й житло, і роботу, тож поїхали до родичів у Ірпінь. Я одразу навідалась до місцевої бібліотеки, вакансій в них не було, але контакти мої вони взяли, – згадує Наталія. – Ми навіть встигли винайняти житло і прожити в ньому тиждень, як я отримала запрошення до відділу культури на співбесіду – запропонували працювати бібліотекарем в модульному містечку "Дубки", а разом з цим і проживання у ньому".

За словами Наталії, кімнати для проживання – стандартні площею 12 кв. метрів, оснащені двоповерховими ліжками, шафами, столом і табуретами. Санвузли та кухні – спільні. Проживання, як і у Львові, повністю безплатне. Єдина проблема була пов’язана з відключеннями електроенергії, які тривали в Україні через удари по критичній інфраструктурі з жовтня минулого року і до кінця цьогорічного березня.

"Кімнати довго нагрівалися і швидко охолоджувались, тож було максимально некомфортно, особливо, коли одного разу світла не було три доби. Але коли його стали вмикати/вимикати за графіком, обігрівачі просто не встигали "нагнати" температуру. З часом за шафами, на матрацах стала з’являтися пліснява, – каже Наталія. – Плюс проблема була з приготуванням їжі, треба було встигнути щось зробити в той період, коли давали електрику, гарячої води також не було. Нас навіть переселяли у нові модулі, казали, що вони якось так підключені, що світло має бути постійно. Але й там за кілька днів була така ж ситуація. Та це вже минулось, живемо далі, до умов звикли, та й іншого вибору не маємо – додому повернутися не можемо, платити оренду також, бо маю лише невеличку зарплату та виплати як ВПО".

У розпал енергетичної кризи, у листопаді 2022-го, в Ірпені стартував ще один проєкт, пов'язаний з тимчасовим житлом. Будувати містечко на 36 повноцінних квартир на території санаторію "Ластівка" взялись фіни. Його відкрили на минулому тижні – цій події присвятило твіт Міністерство закордонних справ Фінляндії, зазначивши, що локація стане "новим домом загалом для щонайменше 200 українців, які втратили житло".

Загальна вартість будинків нового формату становила 5 млн євро – це іноземні кошти, вклад місцевий – підведення комунікацій, яке забезпечила Ірпінська міськрада та благоустрій – це внесок Київської ОВА.

"Будиночки з дерева, дуже якісні, утеплені мінеральною ватою 150 мм, повністю оснащені, – розповів на відкритті міський голова Ірпеня Олександр Маркушин. – В кожному – по три квартири. В них дві кімнати, невеличка кухня повністю оснащена, окремий санвузол. Якщо порівнювати з іншим модульним житлом, де загальні туалети, душові та пральні машини спільного користування, то тут все у людей окремо і це дуже зручно. У перші дні заселилось до 20 сімей, решта квартир вже розписана, хто в них буде жити".

Експериментальне житло для переселенців

Загалом за 2022 рік в різних регіонах України виросли десятки модульних містечок. Триває їхнє будівництво і цього року. Наприклад, у квітні локацію з тимчасовим житлом запустили у Полтаві. Модулі, отримані з Польщі, змонтували на території місцевої психлікарні. Вибір цього місця у Полтавські обласній військовій адміністрації пояснили наявністю поруч з медичним закладом великої зеленої зони, що дає можливість відокремити простір для переселенців. Загалом тут зможуть розташуватися приблизно 500 осіб.

Місяць тому відкрили модульне містечко у Чернівцях, зведення якого профінансував Євросоюз та уряд Німеччини. Його особливість – дві третини модулів сімейного типу, решта – для індивідуального проживання. Також іноземні партнери передбачили енергонезалежність об'єкта, врахувавши досвід відключення електроенергії, а саме передбачили придбання генераторів та сонячних батарей. А ще подбали про доступність всіх приміщень для людей з інвалідністю.

У Закарпатській області цієї весни з’явилось два модульних містечка. Одне у Сваляві – поруч з гуртожитком професійного будівельного ліцею, друге – в Мукачеві по сусідству з професійним аграрним ліцеєм імені Михайла Данканича. Роботи проводились за кошти БФ "Карітас Чеської Республіки".

"Місце розташування дуже зручне – за 30 метрів від модульного містечка дитячий садок, через 70 – магазин і автобусна зупинка, через 500 – школа, – розповіли у Мукачівському професійному аграрному ліцеї. – Загалом тут 11 будиночків, в кожному кімната, кухня, санвузол. Силами ліцею підключена було водопостачання, каналізація, електрика, зараз за сприяння обласної військової адміністрації триває благоустрій".

А на Тернопіллі вже цього року буде реалізовано масштабний проєкт – тут на березі озера в місті Збараж спорудять соціальне житло для переселенців. В основі також будуть модулі, але універсальні, які можна буде наповнювати і складати залежно від потреб. Концепт розробила українська студія дизайну Balbek Bureau.

"Як тільки побачили презентацію їхньої концепції гідного тимчасового житла Re:Ukraine, наступного дня вже обговорювали зі Славою Балбеком, як зробити аналогічне містечко у Збаражі, – розповіла засновниця організації "Made in Ukraine" Юлія Савостіна. – Дуже швидко отримали "так" від міського голови, "посадили" проєкт на місцевість, провели комунікації, але коли справа дійшла безпосередньо до будівництва, почалася енергетична криза, і гроші, які ми мали отримати від донорів, пішли на допомогу в цій сфері. Наше сьогодення – після обговорення з місцевою владою вирішили скоротити обсяги будівництва на 70 відсотків. Тобто зводимо, як і в пілотному проєкті, що Balbek Bureau реалізує в Бучанському районі, експериментальне житло, школу, центр реабілітації. Дивимось, як це працює. Бо головне, це створити такі умови, щоб ВПО, котрі тут оселяться, були залучені до соціального життя міста та регіону. І у нас в проєкті це передбачено".

Юлія додала, що хоча початок будівництва затягнувся, врешті Тернопілля отримає красиве, стильне і зручне тимчасове житло для переселенців. Містечко зможе прийняти 1500 людей і першочергове право на отримання тут даху над головою отримають мами з дітьми, чиї батьки на фронті.