Життя в модулі: якими бувають тимчасові помешкання для переселенців

По всій Україні з’являються модульні містечка для людей, які втекли від жахів війни

Вже рік, як перші модульні будинки для потреб волонтерів та рятувальників з’явились на деокупованій Київщині. Згодом такі містечка виросли в різних регіонах України і стали прихистком для тисяч громдян, які залишились без житла через повномасштабну війну.

Наскільки комфортно в них жити і чи є запит на поселення зараз, дізнавався "Телеграф".

Поселення — майже щодня

Львівщина – один з регіонів, який з 24 лютого 2022 року прийняв найбільше мешканців тих українських областей, де точилися активні бойові дії або які опинились в окупації чи на лінії розмежування, зазнаючи постійних обстрілів. Серед них 65-річна Людмила з Лисичанська на Луганщині. Покинути рідну домівку жінка разом з дочкою змушена була одразу після початку повномасштабного вторгнення.

"Вікна квартири у нас виходять на т.зв. "караванний шлях", по якому йшли танки та інша важка техніка. До того ж лінія розмежування була від нас за десять кілометрів, звідти долинали звуки вибухів, – згадує Людмила. – У доньки – епілепсія, я дуже боялась, що всі ці обставини спровокують в неї напади, а наша лікарня вже не працювала. Ми спочатку перебрались до Краматорська Донецької області, їхали абикуди, якомога далі від небезпеки. А вже до Львова евакуювалися, поспілкувавшись зі знайомими, вони нас переконали, що тут ми точно знайдемо допомогу".

Певний час Людмила з донькою прожила у селі неподалік Львова, де їм безплатно надали тимчасовий притулок місцеві мешканці. Потім знайшли квартиру у місті, але тут зіткнулись з неочікуваною проблемою – вогкістю, що призвело до двостороннього запалення легень.

"Ніби видужали, нас виписали, а за короткий час знов були у лікарні. Вже звідти нас направили до реабілітаційного центру доліковуватися. Тоді ж написали заявку на поселення в модульне містечко, – продовжує Людмила. – І незабаром ми вже жили в тому, що розташоване у Стрийському парку. Нашою сусідкою стала жіночка зі Слов’янська, так разом з настанням холодів переселились до іншого містечка – на Сихові. Все нас влаштовувало – не голодні, і не холодні були. Для нас це гарний варіант, бо я на пенсії, донька хворіє, а тут проживання безплатне".

Як пояснили у Центрі соціальної підтримки, переїзд Людмили, як і інших переселенців, був пов'язаний з тим, що модульні містечка розташовані у Стрийському парку, на вулиці Пулюя та у Сихівському районі розраховані на проживання у теплу пору року. Хоча в помешканнях і було передбачене опалення, але вхід в них обладнано прямо з вулиці, а санвузли розташовані в окремих приміщеннях, що незручно, коли на вулиці "мінус". Тож їх поки законсервували.

"Нове т.зав."зимове містечко" побудоване також на Сихові поруч зі старим. Його відмінність в тому, що будинки мають загальний коридор і вже з нього людина потрапляє в житловий модуль, – пояснює директор Центру соціальної підтримки Володимир Головатий. – Всередині нього все ідентичне: чотири спальні місця (два двоярусні ліжка), дві шафи, стіл і табуретки. Окремо – душові та туалети, приміщення для приготування та вживання їжі, пральні. Тут живе близько тисячі людей, третина з них – діти, тому ми займаємось тим, що облаштовуємо дитячі простори для дозвілля малечі".

Володимир додає, що на початку повномасштабного вторгнення договір на проживання укладали з переселенцями на пів року, але за потреби його продовжують. Плата за проживання чи комунальні послуги відсутня, крім того, є можливість отримувати безплатний обід – його організацію взяло на себе Згромадження отців салезіян Святого Івана Боско і саме йому належить земельна ділянка, де розташоване містечко. Побудоване воно у межах співпраці Міністерства розвитку громад і територій України й польського уряду, а також за підтримки Фундації міжнародної солідарності.

"Велике містечко має на 400 місць більше сумарно, аніж три літні, є звернення до ЦНАПу, ми актуалізували чергу і майже щодня у нас відбуваються поселення, – констатує Володимир. – При цьому хтось виїжджає, про причини не кажуть, але, як я розумію, хтось прямує за кордон, бо має там родичів, хтось навпаки повертається додому, на деокуповану територію, наприклад, Херсонщину".

У самому Львові й околицях є й інші варіанти розміщення ВПО, зокрема, притулок у Великих Грибовичах та соціальний гуртожиток по вулиці Угорській – в останньому живуть ще переселенці "першої хвилі", котрі тікали від війни на Донбасі ще кілька років тому. Крім того, кілька модульних містечок розташовані й у Львівській області. Наприклад, у селі Хоросно Солонківської ОТГ та селі Бортятин Яворівського району – будиночки зусиллями благодійників з’явились ще влітку 2022-го, а вже цього року модулі для проживання ВПО встановили у Червоноградській громаді.

Нема світла – сиди голодний

Як тимчасове житло модульні будиночки використовують і на Київщині, зокрема, в Ірпені, де було зруйновано понад 10 тис. будинків. Одне з містечок для тимчасового проживання тут було відкрито торік у серпні, більшість мешканців – місцеві, ті, хто залишився без даху над головою. Але є і переселенці з інших регіонів. Так, наприклад, Наталія Колісниченко з Мелітопольського району на Запоріжжі. Житло тут вона отримала завдяки роботі.

"Евакуювалися ми з донькою ще у серпні через Василівку, тоді цей шлях ще був відкритий і теж певний час прожили у Львові. Але в цьому місті було складно знайти й житло, і роботу, тож поїхали до родичів у Ірпінь. Я одразу навідалась до місцевої бібліотеки, вакансій в них не було, але контакти мої вони взяли, – згадує Наталія. – Ми навіть встигли винайняти житло і прожити в ньому тиждень, як я отримала запрошення до відділу культури на співбесіду – запропонували працювати бібліотекарем в модульному містечку "Дубки", а разом з цим і проживання у ньому".

За словами Наталії, кімнати для проживання – стандартні площею 12 кв. метрів, оснащені двоповерховими ліжками, шафами, столом і табуретами. Санвузли та кухні – спільні. Проживання, як і у Львові, повністю безплатне. Єдина проблема була пов’язана з відключеннями електроенергії, які тривали в Україні через удари по критичній інфраструктурі з жовтня минулого року і до кінця цьогорічного березня.

"Кімнати довго нагрівалися і швидко охолоджувались, тож було максимально некомфортно, особливо, коли одного разу світла не було три доби. Але коли його стали вмикати/вимикати за графіком, обігрівачі просто не встигали "нагнати" температуру. З часом за шафами, на матрацах стала з’являтися пліснява, – каже Наталія. – Плюс проблема була з приготуванням їжі, треба було встигнути щось зробити в той період, коли давали електрику, гарячої води також не було. Нас навіть переселяли у нові модулі, казали, що вони якось так підключені, що світло має бути постійно. Але й там за кілька днів була така ж ситуація. Та це вже минулось, живемо далі, до умов звикли, та й іншого вибору не маємо – додому повернутися не можемо, платити оренду також, бо маю лише невеличку зарплату та виплати як ВПО".

У розпал енергетичної кризи, у листопаді 2022-го, в Ірпені стартував ще один проєкт, пов'язаний з тимчасовим житлом. Будувати містечко на 36 повноцінних квартир на території санаторію "Ластівка" взялись фіни. Його відкрили на минулому тижні – цій події присвятило твіт Міністерство закордонних справ Фінляндії, зазначивши, що локація стане "новим домом загалом для щонайменше 200 українців, які втратили житло".

Загальна вартість будинків нового формату становила 5 млн євро – це іноземні кошти, вклад місцевий – підведення комунікацій, яке забезпечила Ірпінська міськрада та благоустрій – це внесок Київської ОВА.

"Будиночки з дерева, дуже якісні, утеплені мінеральною ватою 150 мм, повністю оснащені, – розповів на відкритті міський голова Ірпеня Олександр Маркушин. – В кожному – по три квартири. В них дві кімнати, невеличка кухня повністю оснащена, окремий санвузол. Якщо порівнювати з іншим модульним житлом, де загальні туалети, душові та пральні машини спільного користування, то тут все у людей окремо і це дуже зручно. У перші дні заселилось до 20 сімей, решта квартир вже розписана, хто в них буде жити".

Експериментальне житло для переселенців

Загалом за 2022 рік в різних регіонах України виросли десятки модульних містечок. Триває їхнє будівництво і цього року. Наприклад, у квітні локацію з тимчасовим житлом запустили у Полтаві. Модулі, отримані з Польщі, змонтували на території місцевої психлікарні. Вибір цього місця у Полтавські обласній військовій адміністрації пояснили наявністю поруч з медичним закладом великої зеленої зони, що дає можливість відокремити простір для переселенців. Загалом тут зможуть розташуватися приблизно 500 осіб.

Місяць тому відкрили модульне містечко у Чернівцях, зведення якого профінансував Євросоюз та уряд Німеччини. Його особливість – дві третини модулів сімейного типу, решта – для індивідуального проживання. Також іноземні партнери передбачили енергонезалежність об'єкта, врахувавши досвід відключення електроенергії, а саме передбачили придбання генераторів та сонячних батарей. А ще подбали про доступність всіх приміщень для людей з інвалідністю.

У Закарпатській області цієї весни з’явилось два модульних містечка. Одне у Сваляві – поруч з гуртожитком професійного будівельного ліцею, друге – в Мукачеві по сусідству з професійним аграрним ліцеєм імені Михайла Данканича. Роботи проводились за кошти БФ "Карітас Чеської Республіки".

"Місце розташування дуже зручне – за 30 метрів від модульного містечка дитячий садок, через 70 – магазин і автобусна зупинка, через 500 – школа, – розповіли у Мукачівському професійному аграрному ліцеї. – Загалом тут 11 будиночків, в кожному кімната, кухня, санвузол. Силами ліцею підключена було водопостачання, каналізація, електрика, зараз за сприяння обласної військової адміністрації триває благоустрій".

А на Тернопіллі вже цього року буде реалізовано масштабний проєкт – тут на березі озера в місті Збараж спорудять соціальне житло для переселенців. В основі також будуть модулі, але універсальні, які можна буде наповнювати і складати залежно від потреб. Концепт розробила українська студія дизайну Balbek Bureau.

"Як тільки побачили презентацію їхньої концепції гідного тимчасового житла Re:Ukraine, наступного дня вже обговорювали зі Славою Балбеком, як зробити аналогічне містечко у Збаражі, – розповіла засновниця організації "Made in Ukraine" Юлія Савостіна. – Дуже швидко отримали "так" від міського голови, "посадили" проєкт на місцевість, провели комунікації, але коли справа дійшла безпосередньо до будівництва, почалася енергетична криза, і гроші, які ми мали отримати від донорів, пішли на допомогу в цій сфері. Наше сьогодення – після обговорення з місцевою владою вирішили скоротити обсяги будівництва на 70 відсотків. Тобто зводимо, як і в пілотному проєкті, що Balbek Bureau реалізує в Бучанському районі, експериментальне житло, школу, центр реабілітації. Дивимось, як це працює. Бо головне, це створити такі умови, щоб ВПО, котрі тут оселяться, були залучені до соціального життя міста та регіону. І у нас в проєкті це передбачено".

Юлія додала, що хоча початок будівництва затягнувся, врешті Тернопілля отримає красиве, стильне і зручне тимчасове житло для переселенців. Містечко зможе прийняти 1500 людей і першочергове право на отримання тут даху над головою отримають мами з дітьми, чиї батьки на фронті.