Офлайн чи онлайн? Чому МОН хоче повернутися до "очки", попри загрозу блекауту взимку

Чи варто садити учнів за парти у кризовий період

В Міністерстві освіти і науки вважають, що навчальні заклади України повинні прагнути повернення до офлайн-режиму навчання. Заступник очільника МОН Сергій Сташків в ефірі телемарафону заявив, що за наявності укриттів і згоди батьків, учні мають сісти за парти вже у вересні. Враховуючи торішній досвід роботи (а точніше — її неможливості) в умовах дефіциту електроенергії, адміністраціям шкіл рекомендовано закуповувати генератори і бути готовими до переходу в онлайн.

Водночас, зима 2023/2024 обіцяє стати не менш складною, аніж торішна. Вже зараз військові експерти прогнозують масовані ракетні обстріли критичної та цивільної інфраструктури України з боку рф, а фахівці у сфері енергетики вважають, що уникнути віялових та аварійних відключень електроенергії не вдасться — торішні руйнування енергосистеми досі не ліквідовані.

Чому МОН надало перевагу очному навчанню із вкрай сумнівними перспективами, замість того, аби оптимізувати дистанційну форму занять, "Телеграф" запитав у експертів в галузі освіти.

Рекомендації з умовами

Декларуючи курс на повернення офлайн-навчання, в Міністерстві освіти підкреслюють, що ці заяви носять суто рекомендаційний характер. Ба більше, у відомстві наполягають на тому, що відвідування закладів освіти учнями можливе виключно за умови обладнаних укриттів та з урахуванням безпекової ситуації у регіоні. Оцінку ризиків з подальшим рішенням щодо формату навчання покладають на глав місцевих ОВА.

Крім того, навіть в областях, де запровадять очні заняття, батьки учнів матимуть змогу самостійно вирішувати, чи відпускати дітей до навчального закладу. Для тих, хто обере освіту у дистанційному режимі, буде створено спеціальні класи. І навпаки — якщо родина не має можливості залишати дитину вдома або у школі відсутнє укриття, її можуть зарахувати в інший навчальний заклад на час дії воєнного стану за спрощеною процедурою.

За даними МОН, навіть у відносно прифронтових регіонах, більшість батьків виступає за повернення школярів за парти, проте у Миколаєві, Одесі, Харкові та Запоріжжі успіхом вважатиметься відновлення бодай змішаного формату навчання у закладах, що відповідають безпековим вимогам. В Луганській, Донецькій, Запорізькій та Херсонській областях працюватимуть над покращенням дистанційного навчання.

"Минулого навчального року в нас фактично 75% закладів освіти, шкіл, мали укриття, які дозволяли там перебувати понад половині учнів, що навчаються в цих закладах освіти. Урядом виділено півтора мільярда гривень на облаштування укриттів в закладах освіти, на даний момент проводяться відповідні роботи і укриття облаштовуються.

Ми розуміємо, що не всі школи в Україні зможуть розпочати навчальний рік в офлайн форматі, але завдяки зусиллям органів місцевого самоврядування, використовуючи кошти державного і місцевого бюджетів, відсоток шкіл, які мають укриття, буде значно більший, аніж був на кінець минулого року", — зазначив Сташків.

Водночас, за словами депутата Київської міської ради Леоніда Ємця, оцінити реальний стан справ у питанні укриттів вкрай складно, адже доступу до інформації про стан облаштування сховищ не мають навіть народні обранці.

Річ у тім, що в столиці голови районів самовільно виключають з переліку шкільних укриттів приміщення, в яких вже навіть було зроблено ремонти за бюджетні кошти. Мовиться про загальні суми у десятки, а то й сотні мільйонів гривень, каже політик. При цьому, виключення з переліку означає, що укриття стає недоступним не лише для пересічних громадян, а й для самої школи, адже дане приміщення за законом не може використовуватись як сховище.

"Це пряме порушення процедури, встановленої Кабміном. За правилами, пропозиція про виключення від розпорядника повинна бути розглянута ДСНС і узгоджена КМДА. Замість цього, створюють якісь спільні комісії, що формують рекомендацію і самі ж ухвалюють рішення, без участі адміністрації. Враховуючи, що дані про такі укриття видаляють з переліку, дізнатися, яка кількість шкіл насправді обладнана такими приміщеннями, неможливо", — каже Леонід Ємець в коментарі "Телеграфу", додаючи, що усі виявлені порушення фіксують, дані про них надсилають юристам для надання правової оцінки та передачі інформації до правоохоронних органів.

З огляду на те, що подібні тенденції панують навіть у столиці, де безпекова ситуація досить напружена через регулярні ракетні обстріли, можна лише уявити стан справ з укриттями в інших регіонах України, де контроль над діями адміністрацій може бути значно меншим через кругову поруку посадовців на місцях.

Ймовірно, аби оцінити рівень убезпеченості власних дітей в навчальному закладі, батькам слід відвідати укриття і самотужки перевірити приміщення на відповідність вимогам. Зокрема, у сховищі має бути мінімум два виходи, освітлення і вентиляція, запаси води та медикаментів. Розміри укриття розраховують з норми 0,6-1 кв.м на людину.

Чому навчання офлайн — це важливо?

Попри те, що дистанційний формат освіти увійшов в життя українських учнів і студентів ще за часів пандемії, дана система досі не відпрацьована належним чином, через що має низку недоліків.

Серед них МОН називає:

• відсутність ефективного зворотного зв'язку з викладачами;
• великий обсяг домашніх завдань;
• технічні проблеми;
• недостатнє забезпечення отримувачів освіти та науково-педагогічних працівників комп'ютерною технікою;
• недостатнє спілкування між учнями;
• відсутність можливості отримати практичний досвід.

Крім того, існує думка, що недосконала реалізація навчального процесу в онлайн-форматі завдала чималих освітніх втрат українській молоді — за останні кілька років рівень знань у школярів та студентів значно знизився, що може призвести до дефіциту фахівців у майбутньому.

За словами екс-директора Українського центру оцінювання якості освіти Ігоря Лікарчука, дана теза не має підтвердження, адже в Україні відсутня ефективна система оцінювання якості освіти.

"Поки що це лише емоції, які базуються на рівні компетентності тих, хто ці емоції продукує. Якби в нас була система оцінювання якості освіти, яка б базувалась на порівняльних дослідженнях типу TIMSS або PIRLS, хоча б на якихось об'єктивних, валідних моніторингах, ми могли б говорити більш предметно. Втім, для дійсно об'єктивної оцінки ці дослідження мали б проводитися у доковідні часи, щоб зараз нам було, з чим порівнювати. Наразі ми не маємо об'єктивних технологій і методик дослідження якості освіти в Україні", — каже експерт в коментарі "Телеграфу".

При цьому, Ігор Лікарчук вважає, що безпека учнів має першочергове значення, тому рішення про вибір формату навчання повинно ухвалюватися з урахуванням здатності адміністрацій закладів організувати ефективний освітній процес, поєднуючи за потреби обидві форми. Сумнівів у тому, що наступний навчальний рік буде не менш складним за попередній, експерт не має.

Аналогічної думки дотримується й перший освітній омбудсмен України Сергій Горбачов. У коментарі "Телеграфу" політик зазначив, що єдиної відповіді про доцільність запровадження того чи іншого формату занять, просто не існує, адже все залежатиме від безпекової ситуації в кожному окремому закладі кожного окремого регіона.

"Якщо ви хочете почути від мене, що має більш негативний вплив на освітній процес — дистанційка чи уроки в укриттях, я відповім: найгірше на нього впливають покидьки з російської федерації. Іншої відповіді у мене нема", — каже посадовець.

Відновлювати очне навчання варто всюди, де це дозволяє безпекова ситуація і є укриття, вважає співзасновниця ГО "Смартосвіта", ексрадниця очільника МОН Іванна Коберник. За словами експертки, результати досліджень в усіх країнах, які проводили вимірювання освітніх втрат після пандемії Covid-19, фіксували нижчі показники, аніж у доковідні часи.

"У всіх країнах, незалежно від рівня ВВП чи інших показників. І це без війни. Особливо помітні наслідки це має в початковій школі — цього року у четвертий клас підуть діти, чий перший клас припав на ковідний 2020-й. Тобто, серед них є діти, які ніколи не були в класі. Не знають, що таке виконувати шкільні рутини, працювати в групі, давати собі раду в колективі, не кажучи про можливість отримати допомогу і консультацію вчителя в момент, коли вона потрібна", — каже Іванна Коберник в коментарі "Телеграфу".

Громадська діячка зазначає: підлітки вже відчувають на собі наслідки дистанційки — без відвідування школи їм важче самоорганізовуватися і розраховувати час. Між тим, ці важливі навички, які атрофуються чи не розвиваються без очного навчання, вкрай необхідні в дорослому житті.

Сперечатися з ефективністю очної шкільної освіти порівняно з дистанційною важко. Ситуацію ускладнює відсутність необхідної матеріально-технічної бази в школах і сім'ях та нестача досвіду роботи в такому форматі серед педагогів. Попри це, обставини змушують українських освітян шукати варіанти за принципом "меншого з двох лих", віддаючи пріоритет безпеці дітей.

В регіонах, де адміністрації закладів все ж наважаться повернути учнів за парти, їхнім батькам доведеться певною мірою взяти питання безпеки під власний контроль, адже, як з'ясувалося, бути впевненим у відповідальному підході посадовців до організації укриттів можна не завжди.