Проблема не в безробітті: міністр соцполітики - про те, як влада викоренить залежність українців від мізерних соцвиплат

Оксана Жолнович розповіла і про інші плани Мінсоцполітики після війни

Днями в Києві пройшов International Sustainability Forum 2023. На ньому міністр соціальної політики Оксана Жолнович говорила про вектори розвитку України.

"Телеграф" уважно послухав урядовицю і виділив думки, на які нам вже сьогодні варто звернути увагу. Бо коли якусь тему озвучує посадовець такого рівня, це означає, що поступово напрямки руху перетворяться на дорожню карту, а далі – на конкретні дії, які можуть змінити наше життя. Як це було з "Дія" і іншими реформами.

Новий соцдоговір держави з громадянами

– Коли ми говоримо про відбудову України, мова йде про злам: нам потрібно зламати все, що сьогодні є соціального і з нуля сформувати новий суспільний договір про соціальну політику в нашій державі, – каже Оксана Жолнович.

Багато наших громадян живуть, наче підлітки: держава має за мене вирішити, дати, допомогти, підтримати, але я не готовий брати відповідальність на себе. І це та філософія, яку ми точно мусимо зламати.

Це звучить дуже негарно для людей, які зараз отримують різні види соціальної допомоги. Дуже багатьох з них влаштовує стан, в якому вони перебувають. Я колись чула фразу: "Ніщо не принижує гідність так сильно, як вчасно виплачена мізерна заробітна плата". Це не дозволяє людині відірватися, утримує її у рамках. Багато людей, які отримують соціальну допомогу, так і почуваються – бояться втратити цю залежність, бояться піти у вільне плавання, формувати власну долю, хоча цей "ривок" принесе більші можливості.

Тому, щоб наша держава за 10 років була успішною, ми не можемо роздувати ту кількість соціальних виплат, які сьогодні є. Дуже небезпечно і ризиковано, коли з усіх екранів від різних суспільних груп звучить теза: "давайте ще нову категорію зробимо, давайте ще цій категорії пільги дамо", – наголошує урядовиця.

Про майбутнє дітей, постраждалих внаслідок війни

– У нас з'явилась категорія "діти, постраждалі внаслідок війни". Насправді всі 7,5 млн дітей у той чи інший спосіб постраждали, – каже пані міністр.

Цей статус історично залишився, але він сьогодні не передбачає жодних додаткових пільг чи допомог.

Щобільше, ми не намагаємося їх створити, бо це неможливо. Виходить, що в майбутньому ці 7,5 мільйонів дітей будуть їх сплачувати самі собі.

Проте, батьки вже реєструють дітям такий статус про всяк випадок, хто як може, – додає Оксана Жолнович.

Про статус ветеранів

– У нас буде величезна проблема зі статусом ветерана. Який це має бути статус? Який обсяг пільг ми маємо давати і чи надавати взагалі? Переважна більшість людей повернеться до нормального цивільного життя. І виглядає так, що він, з одного боку, має заробити, сплатити податок, щоб з іншого боку, цей податок перейшов йому в якусь пільгу. Наскільки взагалі логічним є таке перетікання грошей? Ми повинні зважено до того підходити, – наголошує глава Мінсоцполітики.

Про виплати VS підтримку від держави

– Я б дуже хотіла, щоб ми розуміли, що соціальна політика – це не про роздування всяких дрібних виплат, це про підтримку, – каже Оксана Жолнович. – А підтримка, в першу чергу, це послуга, якої в Україні не вистачає. У нас нема фахівців, які можуть провести людину крізь складний випадок. У нас мало сервісів, мультидисциплінарних команд, які швидко підхоплять людину, і не дозволять їй скотитися в таку залежність (від держави і соцвиплат. – Ред.), з якої вийти важко.

Мова і про ВПО. Яке завдання? Адаптувати, інтегрувати, дати роботу і самостійність. І це комплекс послуг.

Людині, яка втратила кінцівку – запротезувати, навчити використовувати протез, перенавчити, якщо це потрібно, знайти роботу і випустити в світ. І так – по кожному з напрямів.

Коли ми говоримо про складний життєвий випадок, то повинні точно розуміти алгоритм супроводу цієї людини. Це те, над чим ми зараз працюємо – завдяки цифровим інструментам і створенню нових стандартів послуг, зокрема – психоемоційної підтримки, бо вона потрібна приблизно 70% наших громадян.

Якщо такої комплексної послуги не буде, ми матимемо проблеми з ментальним здоров'ям людей, – робить висновок пані міністр.

Про людей з інвалідністю

– Ми мусимо стати інклюзивним суспільством, – каже Оксана Жолнович. – Після війни величезна кількість громадян матимуть інвалідність і вразливості. Але це трудовий ресурс, якого нам так бракує. Тому я закликаю бізнес подивитися на свою соціальну складову, ставати соціальними підприємствами, створювати інклюзивні робочі місця, робочі місця для різних людей – ВПО, осіб з інвалідністю, багатодітних батьків. Бо це також виклик – нам потрібно збільшувати народжуваність і підтримувати родини з дітьми. Інакше за 10 років наша мрія про розвинену, відбудовану, щасливу країну не збудеться.

Про безробіття

– За даними служб зайнятості, зареєстрованих безробітних стало суттєво менше. Я б сказала, що проблема не в безробітті, тому що вакансії є, їх багато, а в тому, що у нас дуже серйозне неспівпадіння між очікуваннями роботодавців і працівників, – каже міністр соціальної політики.

У нашому міністерстві величезна кількість вакансій уже сьогодні, ми постійно проводимо добір людей, але рівень відсіювання кандидатів величезний, тому що є неспівпадіння. Наприклад, людина хоче більшу заробітну плату, аніж готова вкладатися. Коли нема розуміння, що вона може привнести в компанію, вона просто хоче працювати.

Сьогодні працівник має теж змінитися. Нам більше не потрібна людина, яка приходить на роботу о 09:00 і йде о 18:00. Мають бути мотивовані люди, які мусять розуміти, яку цінність вони створюють в кожній конкретній компанії.

Це також і питання до керівництва компанії, як формується колектив, як мотивуються люди, як визначаються цілі, як доводяться до кожного конкретного працівника? Мені здається, що така система теж повинна бути перебудована. Можливо, тут варто залучати приватні агентства зайнятості, розвивати більше цей ринок. Насправді робота є, – резюмувала Оксана Жолнович.