"Робимо те, чого ще не було в історії людства": міністр про мільярд дерев Зеленського, Каховську ГЕС та наслідки війни

Україна, зіткнувшись із зухвалою агресією, взяла на себе завдання не лише відстояти свою незалежність, але й визначити шляхи притягнення росії до відповідальності за екоцид. Адже наслідки системного знищення природи відчують на собі не лише сучасні громадяни, але й майбутні покоління.

"Телеграф" поспілкувався із Міністром захисту довкілля та природних ресурсів Русланом Стрільцем, щоб дізнатися як Україна планує притягти росію до відповідальності, чи прогресує програма висадки лісів, як управляється ситуація з Каховською ГЕС та як виглядає стан розв'язання інших завдань.

— Ви вже півтора року на посаді міністра захисту довкілля та природних ресурсів. Чи можете назвати своє головне досягнення і головний провал або, можливо, недопрацювання за цей час?

— Дуже багато речей вдалося зробити за цей час. Якщо казати про останнє, то найбільшим досягненням є те, що в частині євроінтеграційних процесів нам вдалося зробити майже стільки ж, скільки було зроблено Україною за попередні сім років. І на це є вже відповідна оцінка Європейської комісії. Якщо подивитися на їхню оцінку динаміки наших змін – це 4 за п’ятибальною шкалою. На мою думку, досить висока.

Це якщо говорити про загальний результат, але можна піти в деталі. Нам вдалося відадвокатувати законопроєкт про управління відходами, який блокували останні 10 років. Приєднати Україну до Мінаматської конвенції про ртуть, вдалося проадвокувати в першому читанні законопроєкт №6004-д про забезпечення конституційних прав громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля. Те, що раніше називалося законом про промислове забруднення.

Ще низку євроінтеграційних законопроєктів. Вдалося створити нові цифрові сервіси на нашій ЕкоСистемі. Це та платформа, яку я створював ще перебуваючи на посаді заступника міністра з питань цифрової трансформації. Сьогодні я поставив задачу команді вести дуже активно статистику: як працюють сервіси, скільки звернень, які результати, фідбеки.

Але найголовніше, якщо казати геополітичний формат, нам вдалося повністю відновити суб'єктність міністерства у міжнародних відносинах. Спільно з Офісом генерального прокурора ми провели великий форум, в якому взяли участь 10 міністрів захисту довкілля, включаючи єврокомісара з питань навколишнього середовища, океанів і рибальства Віргініюса Сінкявічюса. І якби не безпекова ситуація, якби не певні обмеження щодо попередніх запрошень, то ми б мали таких гостей значно більше. Тим більше, що мої колеги мені телефонували й перепрошували, бо не могли планувати такі події за короткий час. А вони всі хотіли бути долученими.

Ще один результат (він не є суто політичним, але теж визначним) — торік на Конференції ООН зі зміни клімату (СОР27) Україна мала перший павільйон за історію незалежності. Це стало місцем єднання всіх наших гостей. Туди прийшла велика кількість світових лідерів, включаючи [лідерку фракції демократів у Палаті представників Конгресу США] Ненсі Пелосі, [екс-держсекретаря США] Джона Керрі, голову USAID та багатьох інших. Цього року ми плануємо підготуватися і виконати завдання навіть краще, але деталі обговоримо після світової конференції.

Дуже важливим моментом є те, що ми з Офісом генерального прокурора робимо те, що до нас ніхто не робив в історії людства: фіксуємо злочини проти довкілля і маємо нові методики. Навколо цього треку сьогодні об'єднана велика кількість міжнародних і українських експертів.

Наскільки нам вдасться його зацементувати в міжнародному контексті, отримати міжнародне визнання: результати побачимо 2024 року, коли нам потенційно вдасться реалізувати Міжнародну довкіллєву декларацію. Вона вже була презентована.

Важливим елементом є те, що ми завершили побудову архітектури кліматичного урядування. Відкриття кліматичного офісу додало останню ланку, якої бракувало. Оскільки у нас вже були всі інституції або державні органи, на базі яких можна починати реалізацію системи торгівлі викидами. Ця система для нас дуже важлива, тому що реалізувавши її, ми захищаємо українське виробництво й український бізнес.

Це баланс між збереженням живої природи та економічними інтересами держави під час війни. Не секрет, що битви виграє армія, а війни виграють економіки. Найголовніше це те, що ми змінюємо систему. В першу чергу змінюємо підходи, цифровізуємо наші послуги. Ми хочемо, щоб до нашого міністерства ставилися з довірою. Принаймні я цього прагну – і в частині реалізації політики, і в частині формування політики.

А ще нам вдалося завершити реформу надрокористування. Наприкінці 2022 року прийнято закон, який вніс зміни до Кодексу про надра. Ми повністю завершили роботу над вторинним законодавством. Маємо перші кейси, які вже реалізують за новими, прозорими, сучасними та зрозумілими правилами. Ми робимо все це, щоб мати довіру не тільки наших міжнародних партнерів, а й всередині країни.

Навіть дерегуляційні процедури проводять не для того, щоб прибрати якийсь папірець, а щоб ми мали можливість отримання інформації про довкілля для міністерства, для прийняття подальших рішень. Але при цьому зробити процес максимально комфортним, щоб він не викликав рефлексії про бюрократичні процеси та потенційно корупційні ризики.

— Чи є у міністерства план відновлення природоохоронних територій та лісових масивів, що постраждали внаслідок воєнних дій? Скільки для цього знадобиться часу та ресурсів? Чи є природні об’єкти які неможливо буде відновити?

— Найперше, по завершенні воєнних дій важливо розмінувати території та оцінити завдану бойовими діями шкоду.

Для відновлення лісів уряд вніс зміни в Державну стратегію управління лісами України до 2035 року, якими передбачив заходи з їхньої реабілітації та відновлення. Щодо строків відновлення — усе залежатиме від швидкості розмінування. Наразі формуємо перелік деокупованих ділянок, які потребують пріоритетного обстеження і подальшого розмінування.

За даними Держлісагентства, силами ДСНС із близько 500 тис. га лісів вже розміновано 73 тис. га. Обстеження і розмінування потребують понад 400 тис. га. З них 185 тис. га буде включено до переліку пріоритетних ділянок. Ще понад 12 тис. га вимагають першочергового розмінування і є критичними для нормальної роботи підприємств.

ДП "Ліси України" провело пілотний тендер із закупівлі послуг розмінування лісів на території Народицького спеціалізованого лісового господарства на Житомирщині. Договір на розмінування майже 3,5 га лісу підписано з держпідприємством "Укроборонсервіс".

Щодо відновлення природоохоронних територій, то тут, за попередніми даними, потребують обстеження та розмінування 1 млн 200 тис. га. Також плануємо будівництво не менше 10 регіональних реабілітаційних центрів для відновлення та реабілітації диких тварин.

— У лютому ви повідомляли, що домовилися з єврокомісаром про те, що Україна та ЄС об’єднають програми з висаджування дерев. Мова про український "Мільярд дерев", який мають висадити до 2025 року. Однак критики свідчать, що лісові ділянки для висаджування зачищають "під нуль", досі висаджують інвазійні види. На вашу думку, як проходить програма, чи поточний темп висадки дерев задовольняє міжнародні стандарти та вимоги щодо збереження біорізноманітності, чи це лише формальне виконання зобов’язань?

— По-перше, у нас немає зобов'язань перед Європейським Союзом висаджувати дерева. Що стосується об'єднання програм, то це процес не одного дня. Сьогодні ми багато речей поєднуємо з ЄС. Але якщо хтось очікує, що у нас з'явиться єдина програма, то, скоріш за все, такого не буде.

Програма президента Зеленського "Зелена країна. Один мільярд дерев" продовжує реалізовуватись, попри війну. Вона йде трохи меншими темпами, аніж ми хотіли. Тому що більшу кількість лісів за цією програмою мали висаджувати на півдні та сході країни, де сьогодні ведуться бойові дії. Однак вже є конкретні кейси, коли громади навіть віддають земельні ділянки, які не використовують, під заліснення.

Під час мого недавнього візиту на Чернігівщину я розмовляв з головою Всеукраїнської асоціації громад. Пан Володимир Кучма навіть отримав відзнаку за те, що велику кількість земель передав під заліснення, допомагаючи нам сьогодні збільшувати площі лісів.

Що стосується вирубування лісів: лісову діяльність сьогодні в Україні здійснюють згідно з матеріалами лісовпорядкування, які затверджують на 10 років. Тобто на певній території чітко зрозуміло, що буде зрубано, яка територія буде відновлена і як буде проходити процес заміни старих дерев. Я б казав не про вирубування, а заміну дерев. Є території заповідні з цінними деревами, з пралісами, які ми точно під вирубку не дамо. Вони мають відповідний статус. А є території, які за радянських часів були насаджені за принципом ведення сільського господарства. Засадили, а якщо їх не прибрати, вони вимруть, а потім прибрати цю територію буде значно дорожче.

Ми сьогодні працюємо над фіналізацією зміни підходів до ведення лісового господарства. З ними згодні всі: і лісівники, і стейкхолдери, і екологи. Ми хочемо прийти до введення лісового господарства, наближеного до природного. Що це значить? У будь-якому лісовому масиві, наприклад, у Київській області, ви побачите рівненько посаджений 60-70-річний ліс, але там тільки сосна, наприклад, або інші дерева.

В Європі такого нема, бо відбулися певні зміни. Там, коли росте якийсь вид дерев, то поряд ростуть ще кілька, і вони мають різну вікову структуру. Одному дереву — 80 років, іншому — 50, третьому — 20. А десь там нове дерево, яке взагалі саме виросло. І ми прагнемо, в першу чергу, змінити цей принцип лісового господарства. Від принципу плантаційного висадження з відповідним вирубуванням до такого, який сприяє збереженню природи.

Великим досягненням було те, що нам вдалося відстояти у Верховній Раді закон про самосійні ліси. Бо до його прийняття велика кількість територій, де природно виріс ліс, не мала правового статусу. І навіть якщо хтось незаконно зрубав посадку, він не ніс жодної відповідальності, бо не було власника. Тепер із таким законом у нас значно більше повноважень.

У лісівників значно більше повноважень із надання статусу й обліку цих ділянок. Якщо ми кажемо про показник, якого прагнемо відповідно до нашої стратегії — 20% залісненої території країни. Це той показник, за якого ліси найкраще впливають на клімат, ґрунти, водні ресурси, протидіють ерозійним процесам. І завдяки цьому закону ми швидше підходимо до цих 20%.

Фактична лісистість України сьогодні становить 16%. Але я переконаний, що в тих випадках, коли це можливо, і при повній інформації про лісові землі, нам вдасться залісити навіть більше, як 20% території. І ми повинні з вами не забувати, що це край важливо, оскільки ліс є одним з основних інструментів абсорбції викидів і поглинання парникового газу.

Стосовно міжнародних стандартів, то єдині міжнародні або європейські стандарти до висадки лісів відсутні. Європейські директиви та регламенти акцентують на необхідності дотримання національного законодавства у сфері лісового господарства. А зазначена ініціатива повністю відповідає новій лісовій стратегії ЄС до 2030 року, якою передбачено висадити до 2030 року 3 млрд дерев, а також Стратегічному плану ООН щодо лісів на 2017-2030 роки, однією з цілей якого є збільшення площі лісів на 3%.

— Але як я розумію, програма передбачає не тільки висаджування мільярда дерев, а й збільшення площі на мільйон гектарів. Де їх взяти, якщо у нас тільки заліснення зарубів і оновлення лісів, які вже були?

— Я щойно навів приклад, як діє закон про самосійні ліси й у нас збільшуються лісові площі. Також є приклад голови асоціації громад, які вже сьогодні готові віддавати ділянки. За цей рік присвоєно кадастрових номерів на понад 9000 га самозаліснених земель. Тому я ще раз підкреслюю, вкрай важко сьогодні йти темпами 2020-21 року, які були в планах, оскільки йде війна. Ми розуміємо, що можемо посадити 100 тисяч сіянців на півдні та сході, але вони можуть бути знищені в один день.

— Зрозуміло, що росія продовжує нищити природу на всіх напрямках і буде це робити далі. Чи розглядається екоцид з боку росії як можливий каталізатор та спосіб впливу на санкції? Зокрема зараз всі активно розслідують злочини й оцінюють наслідки, але як далеко стоїть реальне притягнення росії до відповідальності?

— Ми повинні розділяти фіксацію злочинів, їх доказування та притягнення до відповідальності, а потім ще й відшкодування тих наслідків, які вони завдали. Це надскладне завдання.

З 2022 року кожне міністерство, яке має у своїй структурі якусь інспекцію, розробило методики, за якими розраховують збитки. Ще є велика кількість треків. Є зовнішньоекономічний, зовнішньополітичний трек "Формули миру" президента Зеленського, у пункті 8 якої йдеться про залучення країн для протидії екоциду та досягненню справедливості. І що повинен бути мир через перемогу України.

Наступний трек – це те, що ми робимо з методиками. Ми їх передаємо до Офісу генерального прокурора і намагаємося зробити перші пілотні кейси, які ОГПУ через Офіс прокурора Міжнародного кримінального суду в Україні доведе до Міжнародного кримінального суду.

Наступне питання – фіксація всіх збитків. Ми сьогодні кажемо не тільки про фіксацію збитків довкіллю, ми говоримо про реєстр збитків, який було започатковано українською делегацією на чолі з прем'єр-міністром Денисом Шмигалем у Рейк’явіку.

Там же група Мін'юсту на чолі із заступницею міністра Іриною Мудрою. Вони працюють над великим реєстром збитків, в якому невід'ємною складовою є й екологічна складова.

І останній трек – за що буде відшкодовуватись. Сьогодні ви теж бачите багато інформацій про арешти активів, які потенційно можуть бути джерелом відшкодування збитків внаслідок війни. Окремо хочу сказати, що ми не повинні зупинятися на збитках довкіллю, які порахували нашими методиками.

Я хотів би, щоб ми перейшли від методики натурального вираження збитків до оцінки втрат екосистемних послуг. І ми над цим дуже активно працюємо. Бо з одного боку є спалене дерево, його ціна, об'єм, методика з певними коефіцієнтами, певна ціна. Але дуже складно порахувати, скільки людина й екосистема втрачає від того, що цього дерева вже нема.

Хоча я впевнений, що ми отримаємо нові методики з урахуванням екосистемних послуг. Нам допомагають багато міжнародних партнерів. І один з прикладів чи перших кроків навчитися рахувати екосистемні послуги, це звіт UNEP (United Nation Environmental Program. — Ред.) про збитки довкіллю внаслідок теракту на Каховській ГЕС. За їх оцінками, через теракт рф на Каховській ГЕС Україна лише цього року недоотримала екосистемних послуг на понад 8,5 мільярдів доларів США. Це і водопостачання, і гідроенергетика і рибальство. А також вплив на зміну клімату, якість повітря та води.

Але це перший маленький крок, маленьке зернятко, яке допоможе нам, використовуючи ці підходи та формули, вирахувати реальні збитки всьому українському довкіллю. Я більш ніж упевнений, що збитки довкіллю можуть перевищити загальні збитки всієї інфраструктури, яка зруйнована окупантами на українській землі.

— Щодо відновлення Каховської ГЕС думки розходяться. Хтось каже, що категорично не можна і це невигідний проєкт, а хтось — що треба і природа й економіка України за майже 70 років пристосувалися до ГЕС. Чи планують її відновлювати?

— Будуть чи не будуть — покаже час. В першу чергу, ми повинні говорити про деокупацію території, про гарантування безпеки на тій території, щоб перейти до певних проєктно-вишукувальних робіт. На сьогодні у мене, наприклад, відсутня інформація щодо оцінки самих пошкоджень цієї ГЕС, тому що їх неможливо провести. Буде безпека, буде мир, буде прийнято якесь остаточне рішення.

Проміжні рішення — це одне, остаточне — інше. Але я впевнений, що у нас є час, щоб виважено підійти до цього питання і зробити дійсно якісний аналіз. Якщо я зараз скажу, що щось треба або не треба — це буде непідкріплені певними розрахунками та обґрунтуваннями заяви. Я такого робити не хочу. Тому дамо попрацювати тим, хто це вміє, хто точно на це уповноважений, і після цього вже будемо повертатися до цього питання.

— Щодо ситуації на окупованій стороні. На скільки розумію ми можемо дослідити лише 10-15% супутниками, але зрозуміло що для повної оцінки треба бути фізично на території. Рано чи пізно ми все звільнимо, але визначити наслідки після підриву ГЕС досить нагальна справа. Чи розробляються якісь міжнародні механізми, які допоможуть забезпечити доступ дослідників та науковців до цих територій? Або яким іншим чином це вирішується?

— Один з прикладів, про який я вже розповів — на моє прохання, на території Херсонської та Миколаївської областей працювала місія United Nation Environment Programm (Програма ООН з довкілля. — Ред.). У її складі були понад 20 представників майже з 20 країн світу.

Але якщо ви кажете про безпекові коридори, то тут інша річ. Адже про які безпекові коридори ми сьогодні говоримо, якщо війна, яку розв'язали росіяни, є порушенням усіх принципів, всіх стандартів війни. Тому я впевнений, що їх треба в першу чергу виштовхнути за конституційні кордони України, а потім говорити про повну оцінку наслідків.

— Після підриву росіянами Каховської ГЕС вода рознесла речовини, що осіли на дні водосховища — важкі метали, радіоактивні речовини й мікропластик. Чи відомо про обсяги та концентрацію цих речовин, як цю проблему розв’язують і які наслідки для звичайних українців?

— Мені дуже подобається, наскільки ви впевнено робите певні заяви. У тих, хто таке заявляв, треба було попросити відповідні докази. Ми ж активізували роботу й Держекоінспекції, й Держводагентства, і багатьох інших публічних структур, щоб провести моніторинг і вивчити ситуацію.

Ми знаємо про понад 150 тонн мастила, яке змило у Чорне море. Але частину з тих 150 тонн прибило до берега. І залишки цих нафтопродуктів можна було бачити на очереті, який там росте.

За моїм дорученням туди виїжджали фахівці спеціального підприємства ДСП "Екоцентр", яке забезпечує радіаційний моніторинг. Перевищень допустимих значень радіації виявлено не було. Перевищення по деяких речовинах, по воді, по ґрунтах були. Але вони не були критичними (в 5-7-10 разів). Це були кількаразові перевищення, які можна пов'язати з будь-якими процесами.

Те, що величезна кількість забруднювальних речовин потрапила в Чорне море, сталося його опріснення внаслідок потрапляння прісної води, — ці процеси відбулися точно. Але достеменно казати, скільки саме забрудників, як вони вплинули й найголовніше, які будуть наслідки через роки, вкрай важко.

Навіть ті дослідження, які проводять на узбережжі Болгарії та Румунії, не фіксують забруднювальних речовин. Чи дійдуть вони до них? Невідомо. Але ще раз хочу сказати — найбільшим забрудником Чорного моря є військові кораблі, морські міни й все те, що окупанти сьогодні там роблять, знищуючи живу природу.

Доказом того є понад тисяча смертей дельфінів. І це тільки офіційно зафіксованих. Ми сьогодні з острахом думаємо, скільки років має пройти, щоб вивчити вплив цієї війни на Чорне море.

— Ще до призначення на посаду міністра в медіа з’являлась інформація, що ДБР нібито відкрило проти вас справу через незаконну видачу ТОВ "Новомет" права на викиди забруднюючих речовин? Чи правда це та яка доля цього провадження, якщо воно дійсно було відкрите?

— Уявлення не маю. Абсолютно не знаю, тому що інформація така в ЗМІ була. Питання в тому, що коли проти когось відкривають справу, то людину викликають на допити, дають якісь запити. Мене ніхто на допити не викликає.

— Тобто ви це спростовуєте?

— Нічого не спростовую. Я бачив цю інформацію в ЗМІ, так само як і ви. Не знаю, правда чи неправда, просто кажу, що в будь-яких слідчих діях участі не брав.

— Як ви оцінюєте ситуацію із затопленими вугільними шахтами на Донбасі? Ця проблема не є новою для регіону, вона дуже загострилась ще з 2014 року. Яка там ситуація зараз і як контролюють викиди радіонуклідів, які можуть потрапляти в річки і далі — в Азовське, Чорне і потенційно Середземне море?

— До 2021-го, наскільки це було можливо, місія ОБСЄ моніторила стан. Здається, з 2019 по 2021 рік кількість даних була взагалі мінімальна, бо там вже почали порушувати їхні права і не допускати до проведення. Неможливо було гарантувати безпеку фахівців, які мали там працювати. Є певні звіти, деяка інформація з них на сьогодні має "грифи" з урахуванням безпекової ситуації. Тому оприлюднити її я не можу, хоча вона у нас є. Після війни, думаю, ці дані будуть відкриті.

Достеменно можу сказати, сьогодні звідти треба прибрати основне сміття — "орків". От коли ми їх приберемо, я впевнений, що всі ті місії, які працювали до повномасштабного вторгнення, можуть більш якісно проводити цю роботу.

— Чи планується розміновувати морське узбережжя Одеської та Миколаївської областей? Якщо так, то коли ці пляжі та прибережні зони стануть безпечними?

— Важке запитання. Я впевнений, що після того, як "руські кораблі" підуть додому або опиняться на дні. Після того це можна буде робити.

— Зараз багато кажуть про те що війна зайшла у глухий кут. Зокрема після статті Залужного. Якщо лінія розмежування на якийсь час залишиться незмінною, то що буде з планами з відновлення природи на деокупованих і розмінованих територіях? І що ви взагалі думаєте про те, що війна заходить в глухий кут?

— Це абсолютно непатріотичне запитання. Я, наприклад, не впевнений, що взагалі повинен думати, а що буде, коли щось там "заморозиться". Я впевнений, що кожен на своєму місці має докладати максимум зусиль, щоб виштовхнути окупантів за конституційні кордони нашої країни.

І ми всі повинні щодня над цим працювати, так само як захисники й захисниці на лінії вогню виконують свою роботу. І думати про те, що ви питаєте, навіть не хочу. А впевнений, що треба більше працювати задля досягнення результату. Ще раз підкреслюю, кожен на своєму місці. Хтось — на лінії вогню, хтось — на дипломатичному фронті, хтось — на технічному тощо.