Тарас Тополя: Щоб люди не йшли на концерти російських артистів, їм треба дати україномовну альтернативу

Автор
1386
Тарас Тополя: Щоб люди не йшли на концерти російських артистів, їм треба дати україномовну альтернативу

Тарас Тополя, лідер гурту "Антитіла", розповів про новий кліп, боротьбу з російським контентом і виховання дітей

Лідер гурту "Антитіла" Тарас Тополя в інтерв’ю "Телеграфу" розкрив подробиці створення нової пісні та "зомбокліпу", висловився про "хвороби" вітчизняної музичної індустрії і виступи російських виконавців в Україні, а також поділився думками про виховання дітей і майбутнє нашої держави.

- Вітаємо з релізом! Розкажіть, який головний посил пісні "Маскарад"?

- "Маскарад" - іронічна пісня, танцювального характеру, але не позбавлена змісту. Ми завжди стараємося в своїх піснях через метафору, образи і рими доносити до людей певні ідеї. "Маскарад" - не виключення. Власне, я не люблю пояснювати свої пісні, вважаю, що це погана справа. Кожен хто вслухається - все зрозуміє.

- Як виникла ідея відеороботи до пісні "Маскарад"?

- Спочатку кліп планувалося знімати просто в костюмерній – красиво, масштабно, з чисельними переодяганнями. Але прийшли до ідеї зомбі-апокаліпсису. По-перше, це дуже прикольно виглядає в кадрі. По-друге, ця тема переплітається з нами, бо ми ж все екстраполюємо на себе. В кадрі у нас справжні загримовані зомбі. Цей кліп – метафора про те, що всі ми трішки схожі на зомбі. Хтось занадто піддається впливу інформаційним маніпуляціям і пропаганді, хтось принципово не хоче виходити зі своїй бульбашки і зомбовано транслює певні ідеї, відкидаючи будь-яку альтернативну точку зору… А комусь просто зручно плисти за течією, не замислюючись для чого і куди. І він теж схожий на зомбі, який йде вперед маючи лише одну мету – їсти. І перетворювати на подібних до себе інших людей. "Антитіла" співають про себе. Бо й ми часто в своїх думках і дискусіях схожі на цих зомбі. Це не є добре. Тож мета кліпу спонукати людей до того, щоб відкривати очі, серця, мізки до цього світу, намагатися все сприймати через аналіз, інтелект, робити власні висновки, а не послуговуватися чужими наративами.

- Кліпи "Антитіл" - це зазвичай окрема історія, такий собі фільм. Як народжується ідея та сюжет?

- Немає формули, як ми вигадуємо кліпи. Якщо ми намацуємо ідею, яка чіпляє всіх, то далі для нас немає перепон для її реалізації. Якщо це коштує 50-70 тисяч доларів, ми витрачаємо ці кошти і втілюємо задум. Для прикладу, кліп на пісню "Кіно". Це був дуже масштабний дорогий проект. Хоча був карантин, концертна пауза, тож досить важко з фінансами. Але це той момент, коли мурахи по тілу і ти розумієш, що ідея сильна і прийшов її час. Це те, що залишається, не буду казати, що на віки, але на десятки років. В образах кліпу "Кіно" люди шукають себе, смисли, активно обговорюють і це дуже приємно.

- Коли чекати на новий альбом?

- Орієнтовно в січні-лютому 2022 року хочемо представити альбом і далі поїхати в стадіонний тур, який довелося перенесли.

- Чи не плануєте співпрацю з іншими артистами? Наприклад, нещодавно порадували спільною роботою "Вальс 86", також була пісня до Великодня. А ще фани давно чекають на вашу пісню з дружиною, співачкою Alyosha.

- Спеціально колабарацій не плануємо, але якщо хтось запалить іскру в гурті "Антитіла" - долучимося. Стосовно колаборації з Оленою, то поки що такої пісні немає.

"Російськомовний контент, а особливо від тих артистів, які підтримують анексію Криму та кремлівський режим, є небезпечним для України"

- Як, на вашу думку, розвивається музична індустрія в Україні? Чого не вистачає?

- У нас не врегульована законодавча база. Потрібен закон про гастрольну діяльність, фінансування від держави або від місцевих органів влади для відновлювання концертних майданчиків – їх треба адаптувати до вимог сучасних шоу. Необхідна прозора система щодо питань колективного управління, роялті, авторського права і зборів авторської винагороди. З творчістю в нас в Україні проблем немає. У нас дуже талановитий народ. Є проблеми з фінансами: дуже багато артистів не можуть реалізувати свої ідеї, бо їм не вистачає коштів.

- Яка система роялті потрібна? Можливо, нам слід імплементувати досвід певної країни?

- В нас "борщ" із корупції, схематозу, і він не годує артиста. В Польщі, наприклад, збирається і виділяється польським і світовим авторам сотні мільйонів євро авторської винагороди. Те саме можливе у нас, якби дотримувалися закону, принаймні того, який є, і не губили кошти авторів через прокладки. Потрібна прозора система колективного управління та максимальне виведення людського фактору з системи збору роялті. Треба переходити на електронні системи звіту та розподілу. Щоб кожен автор міг через смартфон, встановивши застосунок, зайти в свій кабінет і побачити: скільки разів його пісня ротувалася, де, скільки грошей принесла – і в один клік вивести кошти на картку. Слід максимально спростити шлях грошей від користувачів контенту до того, хто його створює, правовласників.

- Якщо з творчістю у нас проблем немає, то чому попри вітчизняне музичне розмаїття українці слухають, скажімо, не надто насичену сенсом музику, зокрема російських виконавців? Той же Моргенштерн у топі чартів. Як це змінювати?

- Має бути комплексний підхід. З однієї сторони, мають бути обмеження для контенту, який спродюсовано країною-агресором, Російською Федерацією, яка напала на Україну, анексувала Крим і останні сім років веде експансивну політику і політику загарблення щодо нашої держави. В неї лише одна мета – Україна не має існувати в тому незалежному форматі, в якому є. Є бої в полях, а є бої в інформаційній площині. І російськомовний контент, а особливо від тих артистів, які підтримують анексію Криму та кремлівський режим, є небезпечним для України. Звичайно, окрім певних заборон потрібно вливати мільярди гривень інституційно: заради стратегічного забезпечення інформаційної безпеки, а саме - створення конкурентоспроможного українського контенту. Цей контент має бути цікавим саме для молоді, підлітків. Адже вони через 5-10 років будуть вирішувати долю країни на виборах і приймати управлінські рішення. Те, що вони слухають, і та інформація, яку споживають, очевидно матиме вплив на їхнє життя через певний час. Тому нам потрібно давати альтернативу і в YouTube, і в стримінгових сервісах, і в соціальних мережах, і в TikTok. Наприклад, можна започаткувати окрему програму в Українському культурному фонді зі спрощеною процедурою фінансування. Навколо неї згуртувати тих самих україномовних тіктокерів, музичних виконавців, які створюють український контент. Проблема, про яку ви запитали, глобальна, над нею треба працювати системно, це гра в довгу. Якщо все віддавати на відкуп ринку, то той часто реагуватиме проти національних інтересів України. Бо споживач україномовного контенту - це аудиторія максимум 50-60 мільйонів, а російськомовного – понад 250. Хто має виключно комерційні мотиви і керується ринком, буде створювати російськомовний контент, тоді як держава, захищаючи свої інтереси, має спонукати до створення саме україномовного.

На концерті російського репера Басти в Києві в хід пішли димові шашки (фото, відео)

- Нещодавно російський виконавець Баста був у Києві з концертом. Чи можна казати про якусь відсутність громадянської позиції тієї аудиторії, яка підтримує таких артистів?

- Я не з тих людей, які дають характеристики та оцінки народу України. Народ у нас різний, строкатий у своїх думках, візіях і точках зору. Світогляд людей, які приходять на ці концерти, точно не збігається з моїм. Причина такого світогляду – оточення, виховання, інформація, яку ці люди споживали протягом багатьох років. Давати якісь характеристики і засуджувати я не маю права, бо я така сама людина зі своїми гріхами, слабкими місцями, баченням світу. Сприймаю такі факти як маркери, що це не народ поганий, а це нам, творцям українського контенту, потрібно ще більше працювати, старатися, викладатися, вивертати себе назовні для того, щоб створити для цих людей класну україномовну альтернативу. Треба працювати, а не шеймити і звинувачувати, бо так ми ніколи не прийдемо до єднання і консенсусу всередині країни.

- Є все ж таки і позитивне. Гурт Go-A дуже круто представив Україну на Євробаченні з піснею українською мовою. Як вам? Бо під час національного відбору у вас були питання до стилістики композиції.

- Євробачення – великий політичний конкурс, на якому певний артист буде представляти мене як громадянина України і мою державу на сцені. Мені кожного разу важливо, а як же це буде, що про нас казатимуть європейці, як вони будуть сприймати Україну, враховуючи контекст війни – це так само важливо. І тому коли я побачив два роки тому попередню пісню, образ і смисл, у мене виникли питання. Я вбачаю позитив у тій моїй критиці, бо нова композиція виявилася значно потужнішою у всіх смислах. Це дуже цікавий хід, коли постійно зростає темп. І сам контекст нової пісні, мелодика Полісся і образи вже близькі Україні та несуть світлу потужну енергетику. Дуже радий за Go-A, Катю. Вона дуже скромна дівчина, і я впевнений, що пройшовши нелегкий життєвий шлях, прийме цей успіх правильно. Бажаю їм розвинути свій результат і рванути на весь світ – я буду аплодувати і підтримувати.

Змістили Maruv: хіт Go_A зайняв нову сходинку на Spotify

- А гурт Антитіла не планує спробувати свої сили на цьому конкурсі?

- Ні.

- Вже запізно чи нецікаво?

- І нецікаво, і запізно. А найголовніше, як я вважаю, на Євробачення треба виходити з ідеєю, потужним меседжем, в який ти сам віриш і який може спрацювати тільки там через величезну аудиторію. Використовувати той майданчик для донесення чогось крутого. В нас поки не народилася така пісня.

"Є багато за що критикувати, а є за що хвалити керівництво країни"

- Ви є молодіжним послом UNICEF Ukraine. Як можете охарактеризувати сучасну українську молодь?

- Сучасна українська молодь – нахабна, цілеспрямована, вмотивована, має мізки, хто б що не казав, але, на жаль, в багатьох речах дуже лінива. Є звичка досягнення швидкого результату, кліпове мислення, коли не плануєш гру в довгу і не дивишся стратегічно вперед, а намагаєшся хайпанути і взяти своє зараз, а там хоч трава не рости. Я з таких людей, які готові довго терпіти, працювати заради того, щоб через 5-7 років досягнути поставленої мети. Не кожна молода людина сьогодні обирає для себе таку стратегію. В тому числі це й вплив соціальних мереж. Всі процеси інтенсифікуються, світ стає швидшим, різкішим, оперативнішим, обмін інформації набагато потужніший зараз, ніж 15-20 років тому. Ще дуже часто ми стикаємося з тим, що українська молодь намагається здаватися кимось, а не бути. Це стосується і професійних історій співпраць. Сучасна молодь вміє себе подати, але іноді за красивою презентацією нічого не ховається.

- Ви казали, що суспільство має ставити освіту на перше місце. Писали про захист дисертації нардепа Іллі Ківи, мовляв, ця подія показала, де ми є насправді. Що маємо змінювати в сфері освіти?

- У нас триває процес реформації "Нова українська школа", який я загалом оцінюю позитивно. Мені імпонує ідея створення нового президентського університету. Приведу один із прикладів. Нещодавно моя подруга, активістка Маша Назарова написала про випадок в Львівському "політесі". Активні студенти зі своєї ініціативи зробили такий собі публічний простір поблизу території вишу - комплекс лавочок, де можна проводити час. Але ректорат обурився, маючи якесь своє бачення, і в один момент зніс всі ці лавочки. На жаль, українські університети - це такі собі держави в державі, закриті саморегульовані системи, в яких проросла кругова порука, корупція і здебільшого токсичне середовище для розвитку чогось прогресивного. Це треба змінювати. На моє переконання, якщо ми в існуючу систему університетів увіллємо кошти, то велика імовірність того, що вони будуть вкрадені або реалізовані не в правильному руслі. Дуже вірю, що у створеному університеті все буде по-іншому і цей крок спричинить певні хороші зміни, на які чекає вища школа. А стосовно дисертації Ківи, міністра освіти… Після таких випадків мені стає сумно, що є кандидати наук, такі як моя мама, які плідно працювали, пройшли нелегкий шлях, а поруч – такі як Ківа, які перетворили все на фарс.

Міносвіти таки взялося за скандальну дисертацію Киви: подробиці

- Україна святкуватиме 30-річчя незалежності цього року. Чи в правильному напрямку, на вашу думку, рухається країна?

- Це дискусійне питання. Очевидно, я можу лише суб’єктивно давати оцінку, бо не володію повною картиною. Зокрема мало що розумію стосовно справ у економіці. Я вітаю відкриття ринку землі, легалізацію ігрового бізнесу, так само буду серед людей, які виступатимуть за легалізацію медичного канабісу для лікування посттравматичних синдромів та інших хвороб – в тому числі наших військових, які повертаються з фронту. Я буду тим, хто підтримуватиме легалізацію сексуальної індустрії, бо коли ти просто закриваєш на це очі - не значить, що воно перестає існувати. Якщо це буде в "білій" площині, то ризиків менше, а грошей у держбюджет більше. З відкриттям ринку землі, думаю, економічна ситуація покращиться, бо підуть кошти в країну. Також я вітаю децентралізацію, вона гарно вплинула на розвиток місцевих громад.

В культурній сфері здебільшого мені подобається те, що змінюється ставлення до історичної культурної спадщини. Наприклад, програма відновлення культурних історичних пам‘яток, магнітів. Звичайно, я не підтримую і не розумію, для чого пускати в країну людей і артистів, які підтримували окупацію Криму, співали дифірамби Путіну і кремлівському режиму.

Загалом мене дуже бентежить стан справ в армії, бо останні місяців дев’ять бачу, що наявні проблеми не вирішуються. І чим далі ми затягуємо з розв’язанням – тим слабшою стає армія. Мене не влаштовує керівництво нашої армії. Але з іншого боку, тривають масштабні навчання союзників НАТО в Чорноморському регіоні. Політичний курс держави на посилення співпраці з НАТО як спосіб протистояння з Росією, вважаю, єдина можливість вижити. Мені подобається створення двох нових баз у чорноморському регіоні, нові британські кораблі, спільні навчання і те, що керівництво держави повністю це підтримує.

Зеленський 2.0: чи готується президент до другого терміну та чи зможе хтось його зупинити

Якщо проаналізувати в цілому, то є багато за що критикувати, а є за що хвалити керівництво країни. Зовсім не радує мене те, що в парламенті та взагалі в політичному протистоянні не відбувається об’єднавчих процесів. Я підтримую ту ідею, що всі проєвропейські, проукраїнські активні сили в парламенті мають знайти точку об’єднання і почати працювати не на розбрат і знищення один одного, а на досягнення хорошого результату заради країни. Не скажу, що мене влаштовує зараз стан справ і політична обстановка всередині країни. Багато агресії, негативу, неконструктивної повістки в інформаційному полі. Це дратує і розпалює ворожнечу всередині держави, а нам цього в жодному разі не можна допустити, бо все це грає на руку Кремлю. Народу бракує світлих чистих емоцій єднання, як це було, наприклад, після перемоги Збірної України з футболу і проходу у чверть фінал Євро 2021.

- А ви не плануєте зайнятися політичною діяльністю? Чи не пропонував вам особисто президент Володимир Олександрович ту ж посаду міністра культури?

- Я завжди мав активну громадянську позицію, займався соціальною діяльністю, і зараз продовжую робити це в рамках роботи з UNICEF Ukraine, U-Report. Поки що не відчуваю, що для досягнення результату мені потрібно фарбувати себе в якісь політичні кольори. Більше того, в контексті роботи з молоддю, як молодіжний посол UNICEF, це мені навіть зашкодить. Бо молодь має різні політичні погляди. Не маючи політичної заангажованості можу говорити з усіма, і мене чують. Стосовно якогось впливу… Я намагаюсь комунікувати з владою, як це було і раніше, за часів попереднього керівництва. Комунікувати стосовно усіх продуктивних ідей, які спрямовані на розвиток. Коли ти приходиш з позитивним настроєм та ідеєю, втілення якої покращить ситуацію в країні, в молодіжній політиці - влада реагує гарно.

- Влада до вас може звернутися чи ви швидше приходите з якоюсь ідеєю?

- Це взаємний процес. Влада в будь-якій демократичній країні не може бути відірвана від громадянського суспільства і бути ініціатором всього і вся. Так, вона несе відповідальність, але громадянське суспільство, особливо в Україні, дуже активне. І я, як його частина, виступаю з певними ініціативами, підтримую або критикую. Хочу відмітити, що в нашого північного сусіда навіть поняття такого як демократичні вибори немає, одна лише форма. А в нас є свобода волевиявлення, кожен може сказати те, що думає, і не перейшовши якоїсь межі – бути почутим.

"Не вважаю, що економічна ситуація в країні -головний чинник того, чому люди не народжують"

- Чи змінилися ваші принципи виховування з народженням доньки?

- Донечку ще не виховуємо, бо вона поки не здатна усвідомити щось повною мірою, а доглядаємо та даємо всі можливості для розвитку. Коли почне говорити, реагувати більш усвідомлено на події, які стаються навколо, то будемо вмикати виховання.

- А як сини ставляться до маленької сестрички?

- Дуже гарно. Вони дуже люблять Марусю.

- Ревнощів не виникає?

- Не виникає. Ми намагаємося давати обом синам увагу, їм її не бракує, тому вони нею діляться з Марусею.

- Чи є у вас з Оленою розподіл на хорошого та поганого поліцейського?

- Ми граємо різні ролі. Іноді вона добрий, я злий, а буває навпаки. Часом мама дає слабину, бо це мама. Я більш строгий. Але в нас паритет у вихованні, намагаємося підміняти один одного. Завжди відмічаю в усіх інтерв’ю про величезну допомогу, яку надають нам наші батьки. Без них ми би буксували в творчому розвитку. Вони так само докладаються своєю мудрістю і досвідом до виховання. Дають поради, іноді жорстко критикують нас чи то за поблажливість, чи то за відсутність системності або порушення режиму.

- В Україні демографічна криза. Народжуваність падає. Як багатодітний батько скажіть, як не боятися розширювати родину? Чи може, якщо немає матеріальних умов, не варто народжувати?

- Це рішення приймає кожен для себе. Все суб’єктивно і непросто. Наша родина на своєму прикладі намагається показати, що це можливо, головне – бажання, а фінанси знайдуться, якщо ти дійсно працьовитий і здатен нести відповідальність. Ті часи, коли я ріс – 90-ті – й ті, які йдуть зараз, не можна порівнювати. Але наші батьки виховували і народжували. Коли, наприклад, я чую, що людина не хоче народжувати, бо немає грошей, дивуюся цьому. До прикладу, нещодавно мені потрібно було знайти робітників для однієї дуже простої задачі – підняти, перенести, скласти. Не треба кандидатських дисертацій, наукових ступенів і вищої освіти. За роботу, яка коштує, я переконаний, не більше ніж 5 тисяч гривень, люди просили 15-20 і не хотіли працювати. Зараз величезна проблема знайти сумлінного працьовитого співробітника, на якого можна покластися. Якщо ти хочеш заробити гроші в нашій країні, то все можливо. Просто до цього потрібно докласти певних зусиль. Демографічний вибух нам конче потрібен. Але я не вважаю, що економічна ситуація в країні - головний чинник того, чому люди не народжують. Мені здається, справа в іншому. Ми стаємо занадто великими егоїстами і не хочемо ділити себе ще з кимось, а жити лише в свій кайф.

Кіркоров і Ко: Мінкульт пояснив, чи можна забрати звання народного артиста України