Під загрозою — наша державність: 5 головних проблем України на сьогодні - Микола Маломуж

Генерал армії України, екс-глава зовнішньої розвідки України Микола Маломуж назвав головні загрози, з якими наша країна має справу прямо зараз

На сьогодні Україна має комплекс проблем економічного, соціального, оборонного, зовнішньополітичного характеру. По кожному напрямку можуть бути проблеми/загрози для країни в цілому або для суспільства по конкретним секторам.

Перша проблема — соціально-економічного характеру. З урахуванням розбалансованості суспільства. З урахуванням потужних політичних процесів (і видимих, і немає) — можливих відставок, суперечностей у владній команді. Відбувається дестабілізація суспільства в цілому. Але не тільки на політичній основі. В першу чергу — на соціальній, економічній.

З найбільш актуальних проблем — зростання тарифів і цін, нові види оподатковувань. Це все приводи для дестабілізації. І ними точно будуть користуватися й опоненти влади всередині України, і зовнішні гравці. Під загрозу може бути поставлена не тільки стабільність, але в цілому — державність України.

Будуть протестні рухи, в тому числі за участю радикальних структур і з підключенням політиків. Зовнішні гравці також зацікавлені в таких дестабілізуючих для України сценаріях. І це не тільки Росія, але й інші наші близькі сусіди, Захід.

Друга складова — як раз таки зовнішні загрози. Протистояння з нашими сусідами. З Росією, тепер ще й з Білоруссю. Ми бачимо, як нагнітається ситуація. Як Путін, Лукашенко, звинувачують Україну в тому, що вона нібито перетворилася на майданчик для розміщення тих чи інших озброєнь НАТО, для якихось навчально-тренувальних таборів. Створюється потужний осередок протистояння.

Наші західні партнери сприяють, намагаються посилити позиції України політичним, дипломатичним, навіть військовим форматом. Але це підсилює й агресивну риторику (поки риторику, але можуть бути й дії) з боку Росії та Білорусі. Цей фактор зовнішніх загроз потрібно обов’язково враховувати. І шукати моделі діалогу та з Заходом, і зі Сходом, включаючи РФ.

Третій фактор — енергетика. Надзвичайно важливий, враховуючи прийдешній опалювальний сезон, величезні ціни на газ і скорочення його транзиту через Україну. Це вже зробила Угорщина, це можуть зробити інші. Ми не пропрацювали моделі взаємодії зі споживачами, з постачальниками, щоб зберегти і транзит, і постачання Україні газу за порівняно низькими цінами. А на європейських хабах, як відомо, ціни зараз зашкалюють за 1000 доларів за 1000 кубометрів.

Складно буде в такій ситуації не підіймати тарифи на газ для потреб населення, а особливо — для теплокомуненерго і бізнесу. Плюс — ми маємо скорочення прибутків, які отримували з транзиту. Це все вдарить по економіці в цілому, адже там багато зав’язано саме на енергоресурсах. Зростання цін на електроенергію, пальне, вугілля, газ — це все створить умови для зростання цін по всьому сектору споживання, по бізнесу в цілому. Адже це все закладається в собівартість продукції.

Ми не прорахували, що не відпрацювали ефективні шляхи, щоб уникнути таких ударів. І пожинаємо плоди своєї недалекоглядності й неефективної роботи на випередження.

Четвертий фактор — у нас немає цілісної програми стратегічного розвитку економіки. Люди їдуть з України. Ні вища виконавча, ні вища законодавча влада не зробили нічого для розвитку наявних і появи нових галузей економіки. Відновлення заводів, внутрішня і зовнішня кооперація — цього немає. Зате є втрата промислового та людського потенціалу. І втрата передових підприємств. Одеський припортовий завод — вже фактично банкрут. Суднобудівні заводи в Миколаївській і Херсонській областях простоюють.

Деякі програми озвучуються, але не реалізуються. Українці роз’їжджаються в різні боки. Це страшна загроза — коли не буде активних людей, професіоналів, коли будуть зупинятися цілі галузі. Медики наші їдуть, бо в період коронавірусу їх із задоволенням беруть за кордоном, надаючи куди кращі умови роботи, зарплати, гарантії, ніж може Україна. У нас руйнуються суднобудівна, авіаційна галузі.

Без людей, які рухали б економіку, без залучення інвестицій, без інновацій — перспектив для країни в цілому немає.

П’ятий фактор — у нас немає цілісної ідеології. Як наслідок — немає єдності в суспільстві, відбувається протистояння на всіх рівнях. На політичному, економічному, соціальному, міжрегіональному, мовному, релігійному, національному (хто корінний, хто не корінний). Навіть на патріотичному (хто більший патріот).

Розбалансованість, відсутність єдиної стратегії, ідеології держави, відсутність чітких цілей і кроків до їх досягнення — дезорієнтує людей. Українці не бачать перспективи. Не розуміють, що і чому робить керівництво країни.

Слід виробляти не теорію, а конкретні проєкти. Будівництво нових заводів, нові робочі місця. Дати можливість людям розвиватися — у всіх видах бізнесу (малий, середній, великий), у творчості. Чи не тиснути їх. А у нас відбувається посилення податкового преса, репресії. І це — пряма провина керівництва країни, яке веде лінію не на підтримку людей, які не на захист, не на збільшення свобод — а на придушення.

Силовий, репресивний формат сьогодні особливо неприпустимий. Це як добити бідну і хвору людину.