Топ-загроз листопада. Чого чекати в Україні і чому? - Василь Богдан

Україна увійшла в листопад із вантажем проблем та погроз. За багатьма параметрами ситуація не змінюється, а окремих випадках навіть загострюється.

Росія.

Найбільш актуальною зовнішньою загрозою залишається російська військова і не лише агресія. Росія бачить реалізацію "Мінська" лише на своїх умовах. І зрушити її з цих позицій поки що не вдається.

Нам потрібно бути готовими до посилення провокацій на лінії зіткнення.

До спроб диверсійно-терористичних актів у близькому та далекому тилу України. До блокування роботи СММ ОБСЄ, Червоного Хреста, пунктів пропуску. Так само як до блокування спроб зробити обмін полоненими.

Буде і подальше загострення інформаційно-психологічної війни з метою дестабілізації ситуації в Україні.

Продовжиться також мотивування з боку РФ «п’ятої колони та РПЦ до антиукраїнської діяльності».

Нікуди не подінеться і шантаж за допомогою енергоносіїв. У тому числі через Північний потік-2.

Білорусь.

Продовжиться рух Республіки Білорусь (РБ) у фарватері Росії. Буде спроба схилити Україну до угоди про постачання білоруської (читай – російської) електроенергії.

Не виключаю можливості цілеспрямованого спрямування міграційного потоку в Україну. Така тактика Лукашенка спрацьовує стосовно західних країн.

Можлива активізація спецслужб Республіки Білорусь із розгортання агентурної мережі в Україні в контексті підготовки ймовірних провокацій на українсько-білоруському кордоні.

Угорщина та Польща.

Бачимо спроби влади цих країн зупинити падіння власних рейтингів шовіністичними претензіями на адресу України з гуманітарно-етнічних питань. «Качати» тему нібито дискримінації поляків, угорців за мовною ознакою тощо. МЗС України вже відкинуло ці звинувачення.

Але внутрішня політика Угорщини та Польщі на тлі втрати рейтингів влади диктує подібну активізацію заяв шовінізму. У тому числі на адресу України.

Франція та Німеччина.

Ці учасники нормандського формату, на жаль, продовжать загравання з Путіним. У тому числі шляхом звинувачення обох сторін у ескалації конфлікту на Донбасі (хоч ситуацію загострює саме РФ та її маріонетки). І спроб нав’язати Україні імплементацію формули Штайнмаєра.

Внутрішні небезпеки.

В Україні відбувається рецесія економіки, розкручується інфляція, настають непосильні тарифи та ціни на продукти та товари першої необхідності. Все це веде до зубожіння населення та погроз масштабних акцій соціального протесту.

На це накладається і пандемія коронавірусу.

Бачимо не завжди аргументовані, на мій погляд, методи, пов’язані з вакцинацією та карантинними обмеженнями. І недостатнє інформаційне забезпечення цієї кампанії, що викликає невдоволення населення. Особливо тих, хто перехворів та має антитіла.

Також ми бачимо фактичне блокування обіцяних виплат (300%) медикам, які залучені у боротьбі з ковідом, нестачу кисню, медпрепаратів та захисних костюмів.

Пояснюючи нестачу кисню для хворих на ковід, влада намагається вустами голови парламентського комітету здоров’я нації, медичної допомоги та медстрахування Михайла Радуцького говорити про якісь диверсії.

Але швидше тут доречно говорити про неузгодження з боку відомств, які залучені в даному процесі. А також про відсутність прогнозу та аналізу ситуації з їхнього боку. Я вважаю, що можна говорити про злочинну недбалість з боку державних інститутів, відповідальних за протидію пандемії.

Також ми маємо фактичний провал опалювального сезону.

Несвоєчасне забезпечення ТЕЦ і ТЕС вугіллям, дедалі більше ймовірні проблеми населення і промисловості з постачанням електроенергії. Все це тягне на службову недбалість, а то й на саботаж. Ми змушені закуповувати вугілля у Польщі, Казахстані, ПАР. А електроенергію нас схиляють купувати у росіян чи білорусів.

Негативно вплине на загальну ситуацію і провал державного оборонного замовлення, і борги (майже 2 млрд грн) щодо виплат військовослужбовцям. Що, безперечно, не додає бойового духу нашим воїнам.

На цьому тлі відбувається узурпація влади партією «Слуга народу» та особисто главою держави. Це вже спричинило існуючі проблеми, активізувало політичну боротьбу замість консолідації. Чим користується агентура впливу РФ, щоб заблокувати реформи, загальмувати духовну та культурну революцію, відновлення історичної пам’яті.

Гальмується і затвердження на законодавчому рівні законопроектів про колаборацію та українофобію. Тут можна згадати цитату знаменитого діяча часів Великої Французької Революції – Сен-Жюста, що не може бути свободи для ворогів свободи. У цьому контексті зазначені закони мають посилити українську державність, конструктивний процес українізації.

На жаль, спостерігається посилення тиску на журналістів, наступ на свободу слова та демократію, що не додає Україні авторитету на міжнародній арені.

Ще одна найважливіша загроза, яка все наростає – це демографічна ситуація в Україні.

Смертність у рази перевищує народжуваність, відбувається колосальний відтік мізків, робочих рук до інших країн.

Усі зазначені вище проблеми у комплексі лише посилюються. І якщо ми не зуміємо відповісти на виклики, перспективи, на жаль, сумні.