Повернення росії в "зернову угоду" викликало виття на болотах, але у путіна не було вибору - Тетяна Попова

Медіаексперт Тетяна Попова спеціально для "Телеграфа" пояснила, чому російський диктатор ухвалив "непопулярне" рішення

Кремлівські метання з "зерновою угодою" – то рф виходить з неї, то знову входить – цілком зрозумілі.

Як і позиція Туреччини, яка показала, що угода працювала, працює та працюватиме.

Нагадаю, що росія вже кілька місяців виявляла бажання вийти з угоди. Вона наповнила фейками інформаційний простір, розповідаючи, ніби українське зерно йшло переважно до європейських країн. Можливо, значна його частина справді йшла туди, але лише тому, що в Європі сконцентровано основне перероблення. До того ж у нас досить високої якості пшениця. Відповідно, вона йде на перероблення для створення більш дорогих типів продукції. У росії ж вирощується зерно категорією нижче. І воно йде безпосередньо до Африки. Його, можливо, ніхто більше й купувати не хоче особливо. А українське з Європи, у вигляді переробленої продукції, теж іде до країн Африки. Але частина зерновозів йшла туди прямо. А росія розповідала казки, ніби ми взагалі не відправляємо нічого на африканський континент. Намагалася спершу вийти з угоди під цим приводом.

Паралельно росія вимагала преференцій для постачання свого зерна та добрив на світовий ринок. Зрештою, придумала інший привід для зриву зернової угоди – обстріл своїх кораблів у Севастополі.

Мовляв, саме з зернового коридору запускалися надводні дрони-камікадзе. Безглузда версія. Зерновий коридор дуже далекий від Севастополя. Є точки куди ближчі, звідки ми могли це зробити.

Але коли рф цікавили логіка і правда? Ось вона й заявила, що виходить із угоди.

А потім зрозуміла, що Туреччина, ООН та Україна зупиняти прохід кораблів зерновим коридором не збираються. Ба більше – турецькі кораблі, схоже, були готові супроводжувати суховантажі.

І росіяни мусили давати задній хід. Зокрема тому, що в 5-й та 6-й статтях статуту НАТО прописано, що напад на одну з країн Альянсу, у тому числі на її кораблі, є нападом на весь блок. Умовно кажучи, якби росіяни почали бити по суховантажах і потрапили кораблем тієї ж Туреччини, це вважалося б нападом на всі країни НАТО. Чого росія собі дозволити не може.

По-перше, їхній корабель, який вів би вогонь, теж був обстріляний – і українськими, і турецькими засобами ураження. По-друге, у хід вступив би весь Альянс. І багато хто б радісно потер руки, розуміючи, чим це загрожує для росії.

Тож путін ухвалив рішення про термінове повернення до "зернової угоди". З традиційними для росіян казками про "добру волю", чергову "перемогу" тощо.

Для російських ура-патріотів, імперців це виглядало більш ніж дивно. І зараз стоїть знатне виття на болотах у стилі – який путін непостійний і некомпетентний.

Але з погляду логіки – цього разу Кремль зробив усе правильно. Вихід із угоди явно був помилкою, а ось повернутися – вірним рішенням. Інакше б угода тривала просто без огляду кораблів росіянами. І вони втратили б інформаційно та іміджево.

Втім, іміджево вони втратили й так…