Ефект Мудрика: чому за українця заплатили 100 млн євро та що це значить для нашого футболу - Максим Іванов

Лондонський Челсі та донецький Шахтар офіційно досягли згоди по трансферу 22-річного футболіста збірної України Михайла Мудрика. Англійці заплатять за талановитого українця загалом 100 млн євро (70 одразу і 30 бонусами), що робить Мудрика найдорожчим вітчизняним футболістом в історії. Ця подія непересічна навіть для європейського футболу й тим більше – для українського. Давайте розберімось, чому саме.

Хто такий Михайло Мудрик?

Ранок 3 січня 2022 року. Мирний, спокійний Харків. Календар підказує, що це був понеділок, але спогади малюють цілком порожні засніжені вулиці. Майже як зараз, але з куди більш приємного приводу – хтось сидів у домівках, третій день святкуючи Новий рік, а хтось із сім’ями, друзями, близькими гульбасив чи то у парку Горького, чи на площі Свободи. Мирний Харків завжди був містом, де любили як слід що-небудь відсвяткувати.

Я ж того ранку вирішив прогулятись на своє улюблене місце – стадіон Металіст. Добре, що жив зовсім поруч. Пройшовся до полів Академії футболу і звернув увагу, що на маленькому полі зі сторони "Каравану" (місцеві любителі футболу знають) хтось грає. Підходжу ближче і не вірю очам – серед хлопців в екіпіруванні Металіста добре упізнається Михайло Мудрик. Чому в цей момент не вірю очам? Ну от уявіть: засніжене та промерзле штучне поле, добрячий холод – виглядає доволі травмонебезпечно. Ну і посеред всього цього Міша Мудрик – вже на той момент головний актив донецького "Шахтаря".

Жодних випадковостей в цій історії не було. Михайло Мудрик, вихованець Академії футболу "Металіст", вирішив присвятити кілька днів своєї відпустки майстер-класу для нинішніх юних талантів харківського клубу. У цьому весь Михайло. Він не те щоб от прямо настільки закоханий у футбол, що намагається приділити грі кожну хвилину. Він – і є уособлення футболу у його ідеалізованому вигляді. Уособлення футболу – це окрема каста футболістів, імена яких ми всі добре знаємо. Такими є Мессі та Роналду, Мбаппе та Голанд, такими були Зідан та Роналдіньо. У цій компанії був і наш Андрій Шевченко. Фанати називають їх не інакше, як обраними. Людьми, які рухають футбол і надають йому тих фарб, які й приковують до телевізорів, приводять на стадіони мільйони й мільйони людей.

Уродженець Краснограду Харківської області – у цій касті обраних. Якщо досі хтось в цьому ще не впевнився, то дуже скоро сумнівів у цьому не буде, повірте. Ну і ці 70+30 млн євро, виплачених Шахтарю – не випадковість, а логічний наслідок певних вчинків та подій.

100 млн євро – це нормально?

Трансфери у футболі – доволі прецедентна штука. 1 вересня 2013 року мадридський Реал вивалив за зірку лондонського Тоттенгему Гарета Бейла 100 млн євро і таким чином заклав бомбу під весь трансферний ринок. З того часу кожну яскраву зірку європейського футболу почали міряти по так званій "шкалі Бейла" й розмірковуючи про майбутнє гравця ставили приблизно таке питання – "ну що, це "сотка" чи не "сотка"?

Не пройшло й п’яти років, як шейхи з паризького "ПСЖ" вчинили ні що інше, як "чітерський злам" трансферного ринку, виплативши "Барселоні" 222 млн євро за Неймара. На щастя, цей перехід не породив ніякої "шкали Неймара" та прецеденту. Весь футбольний світ просто покрутив пальцем біля скроні та пішов собі далі по своїм справам. Але певний ефект все ж це дало – відтепер нікого вже не дивувало, коли одні багатії платили іншим багатіям за людину, яка дуже добре вміє грати в футбол 100+ млн євро. З моменту трансферу Неймара таких випадків було всього 8. Мудрик 9-й.

Тож, як бачите, в глобальному сенсі сталась доволі рідкісна штука, але не унікальна. Чим далі – тим частіше за крутих футболістів будуть платити такі великі гроші. І класно, що наш Міша Мудрик такий крутий, правда ж?

Але цей трансфер – не просто про гроші, виплачені за футболіста. Це доленосна подія як мінімум для трьох зацікавлених сторін. Про це я і хотів поговорити детальніше.

Ефект Мудрика для Шахтаря

Провідний український клуб вже давно привчив нас до того, що вміє купувати талановитих гравців задешево, розвивати їх та продавати за солідні гроші. Але все це було в довоєнні часи, коли Шахтар без проблем міг підписувати легіонерів.

Війна перегорнула цю дошку догори ногами, поставивши донецький клуб у зовсім нові умови. Здавалося б, клуб втратив всіх своїх легіонерів, зробив ставку на українців і менеджмент клубу опинився в абсолютно незнайомих обставинах. "Тут би якось вижити, що вже думати про якісь спортивні успіхи та заробіток" – подумали багато хто. Але так не думав Шахтар. Клуб адаптувався – запросив тренера, який зумів збудувати нову команду і як слід пошуміти в Лізі чемпіонів, а менеджери зробили все, щоб Гірники отримали більш ніж гідну компенсацію за свого найталановитішого гравця.

На початку серпня минулого року спортивний директор Шахтаря Даріо Срна заявив вже легендарне: "Якщо б Мудрик був гравцем Аяксу, то за нього просили б 100 млн євро". Багато хто з посмішкою сприйняв ці слова. Потім Срна неодноразово повторював цей меседж в різних варіаціях, а легкі посмішки мінялися на сарказм вболівальників і навіть тролінг на адресу клубу. Фанати лондонського Арсеналу, який дуже хотів Мудрика але за менші гроші, навіть запускали хештег у Твітері #freeMudryk (свободу Мудрику, — з англ.). Але Шахтар був невимушено спокійний і чекав, коли отримає бажані 100 млн. І він їх отримав, хоча й не від Арсеналу, а від Челсі.

Перехід Мудрика – це гімн таланту менеджменту Шахтаря. Команді, яка вибудовувалася навіть не роками, а вже десятиліттями у найкращих західноєвропейських традиціях. Шахтар ще раз довів, що в Україні може існувати футбольний клуб, спрямований на фінансове благополуччя шляхом мудрого управління, а не односторонніх грошових вливань з боку олігарха. Навіть під час війни.

Ефект Мудрика для українського футболу

Як я вже відзначив, трансферний ринок – дуже прецедентна штука. Якщо Реал у 2013-му сформував "шкалу Бейла" для європейського футболу, то наполегливий Шахтар і щедрий Челсі зламали купу ментальних бар’єрів та відкрив поняття "шкала Мудрика" для футболу українського. У разі, якщо Мудрик виправдає виплачені за нього гроші, буде запущено повним ходом тренд на українських футболістів на Заході.

Найоптимістичніший сценарій: клуби УПЛ зрозуміють, що на вихованні своїх футболістів можна добре заробляти й багатії зосередяться не на тому, щоб вкладати шалені гроші у легіонерів, а на тому, щоб розвивати інфраструктуру клубних футбольних шкіл та академій, стануть більше довіряти саме молодим українцям. В результаті ми можемо отримати "золотий вік" українського футболу, який свого часу розпочався та досі продовжуються, наприклад, у Бельгії. Чи у Хорватії.

Це може виглядати фантастично, але ледве не кожен клуб УПЛ має бодай одного молодого й талановитого гравця, який може зацікавити когось із західних чемпіонатів. Кожен має шанс примірити на собі роль Шахтаря, як слід розпіарити свою зірочку, виставити адекватний цінник та заробити. І варто лише раз так зробити – як захочеться ще. Чому б не спробувати?

Ефект Мудрика для Металіста та Харкова

Михайло Мудрик, як я вже говорив вище – вихованець Академії футболу "Металіст" (2010-2014). Він покинув харківський клуб у пошуках кращої долі, коли той почав розвалюватись після Революції Гідності та зникнення опального олігарха та клубного власника Сергія Курченка.

У той період серед вихованців Академії Металіста були ще такі хлопці, як Георгій Судаков (Шахтар) та Андрій Лунін (Реал Мадрид). І на той момент, коли ці відомі тепер футболісти вчилися азам футболу у Харкові, сама Академія лише набирала обертів. Хтозна, скільки б ще талантів отримала Україна, якби Металіст мав стабільне фінансування та адекватне керівництво.

До речі, перше, що зробив новий-старий президент Металіста Олександр Ярославський після свого гучного повернення у футбол 2021 року – це реконструкція комплексу полів тієї самої Академії футболу клубу.

На жаль, війна знову сильно вдарила по клубу та його амбіціям, але керівництво доклало всіх зусиль, щоб Академія продовжувала роботу в евакуації в Чернівцях та частково у Німеччині. Такі старання не випадкові, адже прямо зараз серед тих хлопців 12-16 років є таланти, які в майбутньому можуть досягти рівня Мудрика та Судакова. Я назву тут кілька імен і раджу їх запам’ятати: Данило Кайдалов, Генадій Синчук, Даніель Вернаттус, Кирило Дігтярь, Олександр Цвіренко, Роман Горенко, Максим Оріховський, Даніїл Приходько. Повірте, як мінімум половина, а мабуть і всі хлопці з цього переліку будуть на слуху українських вболівальників за кілька років.

Прямо зараз десятки тисяч вболівальників у Харкові та області обговорюють сенсаційний перехід нашого Міші у Челсі. В ці ж хвилини ще десятки тисяч просто жителів Харкова та області, далеких від футболу, бачать численні новини про цей трансфер у соцмережах та сповнюються гордістю. "Я хоч і не розбираюся футболі, але ж це наш земляк. Пишаюсь!", — каже тьотя Наташа із Салтівки подрузі по телефону. Тисячі українських захисників, знаходячи хвилинку, заходять в Інстаграм і бачать, як переповнений лондонський стадіон Стемфорд Брідж стоячи аплодує світловолосому хлопцю з українським прапором. І їх теж, можливо, переповнює натхнення, адже вони воюють за те, щоб у майбутньому все більше таких хлопців, НАШИХ, українців, підкорювали серця вболівальників на всіляких спортивних змаганнях по всьому світу. Прямо зараз 7-річний хлопчик Микола із Лозової Харківської області бачить те ж саме і каже собі: "я теж хочу стати зіркою футболу, як Мудрик і хочу підкорити світ". Так воно і буде.